Глава 2. Принципи виконавчого провадження

Поняття та значення принципів виконавчого провадження

У зв'язку з виокремленням із цивільного процесу виконавчого провадження перед юридичною наукою постало питання про визначення основних засад, положень правового регулювання підстав та порядку виконання рішень судів та інших органів (осіб), які можуть виконуватись у примусовому порядку. Було сформовано відповідну систему принципів виконавчого провадження.

Єдиного підходу щодо галузевої належності ф місця виконавчого провадження у системі права України немає, а це не тільки зумовлює наукові диспути, а й не до­зволяє сформувати (окреслити) і систему принципів виконав­чого провадження.

Різними є погляди і на систему принципів виконавчого провадження, адже фактично не існує її доктринальної систе­ми. Наприклад, М. И. Штефан називає серед принципів виконавчого провадження принципи гласності, державної мови, юридичної істини, змагальності, доступності, безпосередності; С. В. Щербак — верховенство права, реординації, сприяння громадянам, установам, підприємствам, організаціям, обов'язковості вимог державного виконавця, пріоритетності звернен­ня стягнення на майно боржників-громадян, одноособовості прийняття рішень; В. І. Тертишніков — гарантованості прав, контролю і нагляду, обов'язковості вимог державного вико­навця.

Слід визнати, що принцип права як правове явище існує і без його окреслення юридичною наукою. Тому одним із за­вдань юридичної науки є саме визначення, кристалізація принципів, у тому числі виконавчого провадження.

У процесі створення правових норм про виконавче провад­ження законодавець керувався певними міркуваннями, ідеями, поглядами на порядок виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів. Тому у цей, конкретний момент часу ми можемо лише шляхом аналізу правових норм з'ясувати спря­мованість правового регулювання, визнати принципи правово­го регулювання або окреслити назрілі нові положення, ідеї, бачення, які необхідно перетворити у правові норми у ході удосконалення чинного законодавства про виконавче провад­ження.

Принципи (від лат. principium засада) які сприяють об'єднанню норм та інститутів, додатково до предмету, методу і завдань правового регулювання суспільних відносин, є ознаками, що індивідуалізують відповідну галузь права. Значення принципів полягає у тому, що в них відображено найхарактерніші риси і загальну спрямованість права та його найважливіших інститутів, тож вони дають можливість пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також її інститутів.

Отже принципи виконавчого провадження - це закріплені засади, керівні положення, які визначають організацію державної виконавчої служби, зміст і спрямованість її діяльності, правовий статус учасни­ків виконавчого провадження.

Суть принципів полягає у тому, що їх закріплено у нормах виконавчого провадження; вони визначають зміст та призначення виконавчого провадження як процесуальної (процедур­ної) діяльності; окреслюють правовий статус учасників вико­навчого провадження (як державного виконавця, так і осіб, які беруть участь у виконанні, осіб, які залучаються до проведен­ня виконавчих дій).

Принципи може бути визначено не лише окремими стаття­ми, а й їх групою або інститутом. Способи законодавчого за­кріплення принципів можуть бути різними. Визначено три групи норм, які закріплюють принципи: що містять перелік найменувань принципів; що містять короткий опис сутності принципів; що відображають у своєму тексті їх конкретний зміст із певним ступенем деталізації.