Тема 9. Правоохоронна і правозахисна діяльність

Доведіть рівність:

1. А = 72; Б = 3; В = 75; Г = 2; Ґ = 1; Д = 18; Ж = 16; З = 1.

2. А = 40; Б = 10; В = 20; Г = 10; Ґ = 1; Д = 24; Ж = 3.

3. А = 65; Б = 50; В = 5; Г = 40; Ґ = 5; Д = 15.

4. А = 50; Б = 41; В = 3Г = 25; Ґ = 1; Д = 3; Ж = 1.

5. А = 20; Б = 2; В = 3; Г = 15; Ґ = 5; Д = 4.

6. А = 8; Б = 9; В = 3; Г = 2; Ґ = 3; Д = 6.

7. А = 85; Б = 2; В = 4; Г = 6; Ґ = 4; Д = 2; Ж = 2.

1. Відповідно до ст. 10 Конституції України “державною мовою в Україні є українська мова”. Цивільний процесуальний кодекс України у ст. 7, Кримінально-процесуальний кодекс України у ст. 19 проголошують саме державну мову мовою судочинства. При цьому дозволяється здійснення судочинства «мовою більшості населення даної місцевості”, особам “що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача”. У даній ситуації звинуваченому повинен бути представлений перекладач, а мовою судочинства може бути українсьу (державна) або російська (мова більшості населення).

2. Відповідно до п. 4 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладаються завдання нагляду “за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.” Згідно п. 4 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право при виявленні порушень закону “давати приписи про усунення очевидних порушень закону”. Отже дії прокурора відповідають закону, адже неповнолітні до 14-річного віку не можуть нести кримінальну відповідальність.

3. Згідно зі ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються у місячний термін і як виняток - у 45-денний. Зі змісту звернення і ст. 20 вищеназваного Закону не випливає, що місячного Терміну для розгляду звернення недостатньо. Адже йшлося про відомий факт, який не вимагав особливих перевірок.

Міськвиконком є органом місцевого самоврядування і прямо не підпорядкований ОДА, і тому звертатися туди зі скаргою не було сенсу. Посилання прокурора на ч. II ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" є недоречним, оскільки у ч. І цієї статті вказано, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян, а в даному разі про це і йдеться, оскільки, згідно зі ст. 40 Конституції України, було порушено право громадян України на розгляд їхнього звернення і отримання обгрунтованої відповіді у встановлений законом термін. До того ж, згідно зі ст. 29 Закону України "Про звернення громадян", нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором та підпорядкованими йому прокурорами.

4. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про міліцію» в редакції від 13.01.2000 р. працівник міліції має право користуватися у невідкладних випадках засобами зв'язку, що належать громадянам лише за їх згодою.

5. Дії Чайки слід кваліфікувати як дрібне хуліганство, тому він підлягав адміністративному затриманню (ст. 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Тобто у діях правопорушника склад злочину відсутній, і тому не йдеться про затримання, а отже, не було потреби у перевірці обгрунтованості цієї дії з боку суду.

Прокурор не міг дати санкцію на видворення Чайки за межі Києва з цілої низки причин. По-перше, санкція дається на видворення за межі держави, а не за межі міста. По-друге, це стосується тільки іноземних громадян і осіб без громадянства, але аж ніяк не громадян України. По-третє, якби навіть на місці Чайки був іноземець, то його поведінка не є підставою для видворення. Підставою може бути, зокрема, нелегальний перетин кордонів. По-четверте, таку санкцію може дати тільки Генеральний прокурор України, його заступники, а також прокурори АРК, областей, міст Києва і Севастополя (ст. 27 Закону "Про прокуратуру").

Термін адміністративного затримання - 3 години, однак у даному випадку він має відлічуватися від часу витвереження правопорушника (ч. V ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Разом з тим, слід відзначати, що в разі адміністративного затримання у випадку скоєння дрібного хуліганства особа може бути затримана до розгляду справи народним суддею або начальником (заступником начальника) внутрішніх справ.

Щодо повідомлення родичів про затримання, то, згідно з ч. II ст. 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення, це має бути зроблено на прохання особи. Відносно можливості участі прокурора у цій справі слід зазначити, що він має право контролювати не тільки затримання, а й адміністративне затримання, оскільки останнє також пов'язане з обмеженням особистої свободи громадян.

6. Прокурор мав почати перевірку виконання Закону України "Про загальну середню освіту" не за скаргою, а за заявою або з власної ініціативи за наявності приводу. Відповідно, прокурор мав перевіряти не скаргу, а заяву. Прокурор мав звертатися не з поданням до міського голови, а з протестом до завідувача відділу освіти. Подання вноситься у разі, якщо йдеться не тільки про вимоги усунення порушень закону, а й про усунення причин цих порушень і умов, що їм сприяють.

Не було ніякої потреби звертатися з приписом до начальника управління освіти і науки Закарпатської ОДА. Порушення закону не є таким, що може завдати істотної шкоди інтересам держави, навчальним закладам чи громадянам, якщо не буде негайно усунене. Крім того, припис не може бути відхилений, відхилити можна тільки протест. У разі відхилення протесту можна звернутися до суду. Виходячи з характеру порушення закону Шелепою, досить сумнівною є винесення постанови про порушення дисциплінарного провадження проти останнього.

7. Згідно з пунктом 4 ч. І ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушення закону. Згідно зі статтею 56 цього ж Закону, під поняттям "прокурор" слід розуміти також заступників прокурора. Таким чином, Павлович мав повне право викликати Зотова для дачі пояснень. У свою чергу, згідно з ч. IV ст. 8 Закону України "Про прокуратуру", Зотов був зобов'язаний з'явитися за викликом прокурора. Однак на нього не міг бути накладений штраф, оскільки, по-перше, ще не було порушено кримінальної справи з приводу спалювання високотоксичних відходів, по-друге, у цій статті йдеться про осіб, до яких керівник підприємства аж ніяк не може бути віднесений (навряд чи він може вважатися свідком протиправних дій, адже він несе персональну відповідальність за все пов'язане з виробничим процесом).

Слід також зазначити, що з приводу правопорушення, справи розглядаються у місцевих судах, тобто Павлович намагався підмінити суд. Його дії можна кваліфікувати як перевищення влади, позаяк він вчинив дії, які є компетенцією іншого державного органу, і завдав істотної шкоди державним інтересам, оскільки підірвав престиж органів прокуратури, хоча міг внести постанову про примусове доставлення Зотова органами міліції.

8. Відповідно до ст. 62 Конституції України “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.” Особа відповідно до ст. 52 Кримінально-процесуального кодексу України “має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім’ї або близький родич цих осіб”.

9. Відповідно до норм ст. 2 Закону України “Про адвокатуру“, “Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.” КУ даній ситуації громадянин Л. у 2009 р. закінчить ВНЗ і отримає право займатися адвокатською практикою при наявності двохрічного стажу у 2011 р.

10. Справді, згідно з частиною 4 статті 7 Закону «Про адвокатуру» адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги, якщо він у справі брав участь як свідок. Однак із суддею погодитися не можна. У цьому випадку Петриченко може виступати або як свідок з боку Шанки, або його адвокатом.

11. Прокурор міг дати дозвіл адвокату на розголошення даних попереднього слідства, які стали відомі останньому у зв'язку з виконанням своїх професійних обов'язків. Однак у цьому випадку мова йде не про це, а про ті дані, які стали відомі адвокату через його спілкування із підзахисним. А такі дані він не може розголошувати навіть з дозволу прокурора. Те, що інформація була оголошена студентам, не мало б ніякого значення тільки в тому випадку, якби не було названо прізвище обвинуваченого. Тому є всі підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, а залежно від його попередньої діяльності можлива навіть постановка питання про припинення адвокатської діяльності у зв'язку з грубим порушенням Закону України «Про адвокатуру» і Присяги адвоката України.

12. Згідно зі статтею 17 Закону України “Про адвокатуру” підставою для припинення адвокатської діяльності є засудження адвоката за злочин - після набрання вироком законної сили. Форма вини при цьому не має значення, як не має значення і той факт, що Заремба був звільнений від покарання у зв'язку з випробуванням. До того ж, при призначенні арешту суд не мав права звільнити підсудного від відбування покарання з випробуванням. Щодо пункту 7 статті 36 Кодексу законів про працю України слід зазначити, що ця правова норма не має ніякого відношення до описаної ситуації, оскільки адвокат не працює за трудовим договором. Таким чином, рішення дисциплінарної палати повністю відповідає вимогам закону.

13. Дії Євгена можна було б кваліфікувати як дрібне хуліганство за умови, що він досяг віку адміністративної відповідальності. Його дію не можна було б кваліфікувати як злочин, про який іде мова у статті 296, і тому не можна було порушувати кримінальну справу. Згідно з пунктом 5 статті 11 Закону України “Про міліцію” працівники міліції мали право затримати Євгена, але були зобов'язані негайно повідомити батьків про затримання їхнього сина (стаття 261 частина II Кодексу України про адміністративні правопорушення). Якби Євген досяг шістнадцятирічного віку, то його могли б затримати до розгляду справи народним суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ. Але навіть якби Євген скоїв суспільно небезпечне діяння, за яке настає кримінальна відповідальність із більш пізнього віку, наприклад, із шістнадцяти років, то його не мали права затримувати більше, ніж на 8 годин (частина IV пункту 5 статті 11 Закону України «Про міліцію»). Одночасно слід зазначити, що за скоєне Євгеном його батьки можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності відповідно до частини II статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

14. Згідно з частиною II пункту 21 статті 11 Закону України „Про міліцію” працівники міліції мають право затримувати і відсторонювати від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння. Очевидно, що Чалий запідозрив те, що водій перебуває у стані сп'яніння, і усвідомлював, що Макаренко створює аварійно небезпечну ситуацію, яка може загрожувати життю та здоров'ю громадян. Тому застосування ним зброї відповідно до пункту 6 статті 15 названого вище закону є цілком правомірним. У зв'язку з тим, що інспектор виконував свої обов'язки згідно з наданих законодавством повноважень і в межах закону, він не повинен нести відповідальності за завдані збитки. Водій за керування транспортним засобом у нетверезому стані може бути позбавлений права керування транспортним засобом відповідно до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

15. Згідно з пунктом в статті 25 Закону України “Про Службу безпеки України” працівники Служби безпеки для виконання покладених на них обов'язків мають право використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків транспортні засоби, які належать громадянам, для припинення злочинів. Це і мало місце в наведеній ситуації. Тобто дії Марченка, Васильчука і Генюти були цілком правомірними і тому мова не може йти про відшкодування моральної шкоди, оскільки за загальним правилом відшкодовується моральна шкода, завдана неправомірними діями. Однак згідно з частиною ІІІ статті 35 згаданого вище закону завдані власникам авто збитки мають бути відшкодовані за рахунок бюджету Служби безпеки України. Той факт, що за кермом авто був власник, юридичного значення не має, оскільки він виконував вимоги співробітників СБУ. Не має ніякого відношення до цієї конкретної ситуації і норма цивільного права щодо ризику випадкової загибелі речі (чи її пошкодження).

16. Сам факт затримання Свердлова як підозрюваного є досить сумнівним у зв'язку з тим, що відсутні підстави для затримання, визначені у статті 106 Кримінально-процесуального кодексу. Порушено статтю 44 цього ж кодексу, згідно з якою захисник мав бути допущений до участі у справі з моменту оголошення протоколу про затримання, але не пізніше 24 годин з моменту затримання. Той факт, що події відбувалися в вихідні дні, юридичного значення не має. Оплата праці адвоката не залежить від того, в який день він працює (у вихідний чи робочий). Дії слідчого підпадають під ознаки діяння, визначеного статтею 374 Кримінально кодексу (порушення права на захист). Посадова особа підприємства перешкоджала адвокату реалізувати одне із своїх прав, передбачених статтею 6 Закону України “Про адвокатуру”. Дії цієї особи підпадають під ознаки діяння, визначеного статтею 379 Кримінального кодексу України (втручання в діяльність захисника). З об'єктивної сторони це проявилось у вчиненні перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника. Під ознаки цього ж діяння підпадають і дії слідчого, який порушив гарантії діяльності адвоката, передбачені статтею 10 Закону України “Про адвокатуру”. Сам адвокат порушив вимоги статті 7 цього Закону, відмовившись від захисту Свердлова.