[Ред.] Про дружбу

«Людина добра» — та, яка ще не стала мудрецем, але вже «знаходиться в гавані», спогляда доброчесність. Вона не шукає щастя у зовнішніх речах і їй нічого не потрібно, навіть друзів. Не тому, що вона хоче жити без друзів, а тому, що може. Тим не менш, вона знає, що таке справжня дружба й цінує своїх друзів. Друзям не страшна розлука, вони завжди можуть бути разом: «Друг повинен бути в нас в душі, а душа завжди з нами». Друзів не може розлучити навіть смерть: «І можливо, — якщо правдиві розмови мудреців, і на нас чекає певне спільне для всіх місце, — ті, кого ми вважаємо зниклими, тільки пішли вперед».

Марк Аврелій Антонін (* 26 квітня 121, Рим — † 17 березня 180, Віндобона тепер Відень) — Римський імператор з 161 року, належить до династії Антонінів. Був сином Анія Вера і Доміції Луцілли. Відомий як філософ-стоїк.

Філософія

Марка називають філософом на троні. Марк Аврелий залишив філософські записи — 12 написаних грецькою мовою «книг», яким зазвичай приписують загальну назву «До себе самого» (грец. "Τὰ εἰς ἑαυτόν", у західноєвропейській традиції «Роздуми» — лат. "Mediatationes"). Учителем філософії Марка був Максим Клавдій.

Марк сповідував принципи стоїцизму, і головне в його записах — етичне навчання, оцінка життя з філософсько-етичної сторони і поради, як до нього відноситися. У центрі його антиматеріалістичного вчення перебуває часткове володіння людиною своїм тілом, душею і духом, носієм яких є благочестива, мужня і керована розумом особистість — володарка (правда, тільки над духом), вихователь почуття обов'язку і обитель допитливої совісті. За допомогою духу всі люди беруть участь у божественному і цим створюють ідейну спільність, що долає всі обмеження. У Марка Аврелія трагічно поєднувалися мужність і розчарованість.

Епіктет (близько 50 — близько 140) — давньогрецький філософ-стоїк. Епіктет — прізвисько раба, що перекладається з грецької мови як Придбаний. Справжнє ім'я філософа невідоме.

Філософські погляди

У Епіктета, навіть більше ніж у Сенеки, практична етика стає головним предметом діяльності. Фізика, в якій грецькі стоїки, а також епікурійці бачили основу етики, відіграє, на його думку, незначну роль, а те, що залишається від неї, наближене до богослов'я. В центрі філософських поглядів Епіктета — розробка моральних принципів, які б допомогли людині за будь-яких обставин, багатства, злиднів, влади або рабства, зберегти внутрішню незалежність від цих обставин і духовну свободу. Для цього, вважає Епіктет, людина повинна розділити усі речі і обставини на залежні від неї і незалежні. У першому разі мужньо виконувати свій обов'язок, решту — ігнорувати.

У вченні про людину посилюється протилежність душі і тіла. Сутність блаженства він бачить тільки у людський волі. Зневажливе відношення до родини і держави наближує Епіктета до кініків. Мораль Епіктета близька до християнських проповідей.