3.2. Управління концентратором по протоколу snmp

Як видно з функцій, багато з протоколів вимагає конфігурації концентратора. Ця конфігурація може проводитися локально, через інтерфейс RS-232C, який є у будь-якого концентратора, що має блок управління.

Окрім конфігурації у великій мережі дуже корисна функція спостереження за станом концентратора: чи працездатний він, в якому стані знаходяться його порти.

При великій кількості концентраторів і інших комунікаційних пристроїв в мережі постійне спостереження за станом численних портів і зміною їх параметрів стає дуже обтяжливим заняттям, якщо воно повинне виконуватися шляхом локального підключення терміналу.

Тому більшість концентраторів, що підтримують інтелектуальні додаткові функції, можуть управлятися централізований по мережі за допомогою популярного протоколу управління SNMP (Simple Network Management Protocol) стека TCP/IP.

В блок управління концентратором вбудовується так званий SNMP-агент. Цей агент збирає інформацію про стан контрольованого устрой-ства і зберігає її в так званій базі даних інформації, що управляє, – Management Information Base, MIB.

Ця база даних має стандартну струк-туру, що дозволяє одному з комп’ютерів мережі, що грає роль центральної станції управління, запрошувати у агента значення стандартних змінних бази MIB. У базі МШ зберігаються не тільки дані про стан пристрої, але і інформація, що управляє, впливає на цей пристрій.

Наприклад, в MIB є змінна, що відповідальна за управління станом порту і має значення «включити» і «вимкнути». Якщо станція управління міняє значення даної змінної, то агент повинен виконати цю вказівку і впливати на пристрій відповідним чином, наприклад вимкнути порт або ізме-ніть зв’язок порту з внутрішніми шинами концентратора.

Взаємодія між станцією управління (по-іншому – менеджером системи управління) і вбудованими в комунікаційні пристрої агентами відбувається по протоколу SNMP. Концентратор, який управляється по протоколу SNMP, повинен підтримувати основні протоколи стека TCP/IP і мати IP-и МАС-адреси. Точніше, ці адреси відносяться до агента концентратора.

Тому адміністратор, який хоче скористатися перевагами централізованого управління концентраторами по мережі, повинен знати стек протоколів TCP/IP і конфігурувати IP-адреси їх агентів.

3.3. Концепції snmp-управління

У системах управління, побудованих на основі протоколу SNMP, стандартизуються наступні елементи:

• Протокол взаємодії агента і менеджера;

• Мова опису моделей MIB та повідомлень SNMP - мова абстрактної синтаксичної нотації ASN.1 (стандарт ISO 8824:1987, рекомендації ITU-T X.208);

• Кілька конкретних моделей MIB (MIB-I, MIB-II, RMON, RMON2), імена об'єктів яких реєструються в дереві стандартів ISO.

Все інше віддається на відкуп розробнику системи управління.

SNMP - це протокол прикладного рівня, розроблений для стека TCP / IP, хоча є його реалізації і для інших стеків, наприклад IPX / SPX. Протокол SNMP використовується для отримання від мережевих пристроїв інформації про їх статус, продуктивності та інших характеристиках, які зберігаються в базі даних керуючої інформації MIB (Management Information Base). Простота SNMP багато в чому визначається простотою MIB SNMP, особливо їх перших версій MIB I і MIB П. Крім того, сам протокол SNMP також вельми нескладний.

Деревоподібна структура MIB містить обов'язкові (стандартні) піддерева, а також в ній можуть знаходитися приватні (private) піддерева, що дозволяють виробнику інтелектуальних пристроїв керувати будь-якими специфічними функціями пристрою на основі специфічних об'єктів MIB.

Агент в протоколі SNMP - це обробний елемент, який забезпечує менеджерам, розміщеним на керуючих станціях мережі, доступ до значень змінних MIB і тим самим дає їм можливість реалізовувати функції з управління та спостереження за пристроєм.

Основні операції з управління винесені в менеджер, а агент SNMP виконує найчастіше пасивну роль, передаючи в менеджер по його запиту значення накопичених статистичних змінних. При цьому пристрій працює з мінімальними витратами на підтримку керуючого протоколу. Воно використовує майже всю свою обчислювальну потужність для виконання своїх основних функцій маршрутизатора, мосту або концентратора, а агент займається збором статистики і значень змінних стану пристрою і передачею їх менеджеру системи управління.

Примітиви протоколу SNMP

SNMP - це протокол типу «запит-відповідь», тобто на кожен запит, що надійшов від менеджера, агент повинен передати відповідь. Особливістю протоколу є його надзвичайна простота - він включає в себе всього кілька команд.

Команда Get-request використовується менеджером для отримання від агента значення будь-якого об'єкта по його імені.

Команда GetNext-request використовується менеджером для витягання значення наступного об'єкта (без зазначення його імені) при послідовному перегляді таблиці об'єктів.

За допомогою команди Get-response агент SNMP передає менеджеру відповідь на команди Get-request або GetNext-request.

Команда Set використовується менеджером для зміни значення будь-якого об'єкта. За допомогою команди Set відбувається власне управління пристроєм. Агент повинен розуміти сенс значень об'єкта, який використовується для управління пристроєм, і на підставі цих значень виконувати реальне керуючий вплив - відключити порт, приписати порт певної VLAN і т. п. Команда Set придатна також для установки умови, при виконанні якого агент SNMP має надіслати менеджеру відповідне повідомлення. Може бути визначена реакція на такі події, як ініціалізація агента, рестарт агента, обрив зв'язку, відновлення зв'язку, невірна аутентифікація і втрата найближчого маршрутизатора. Якщо відбувається будь-яка з цих подій, то агент ініціалізує переривання.

Команда Trap використовується агентом для повідомлення менеджеру про виникнення особливої ​​ситуації.

Версія SNMP v.2 додає до цього набору команду GetBulk, яка дозволяє менеджеру отримати декілька значень змінних за один запит