4. Хірургічт контрацептивні методи

Щоб уникнути з'єднання живчика з яйцеклітиною, можна забрати репродуктивний орган, роблячи кастрацію, у чоловіків або розрізати та відділити фаллопієві труби, через які рухаються статеві клітини, у жінок.

а) Чоловіча стерилізація (вазектомія)

Кастрацію (забирання яєчок) використовували давно з деякими індивідами особливих спільнот або як покарання. Ця процедура не тільки перешкоджає розмноженню, але включає інші загальні симптоми, які спричиняють її невживання як методу контролювання народження.

Різання і відділення сім'явивідних каналів у чоловіків практикується з XIX століття, але особливого розвитку це набуло в 30-х роках нашого століття через прогрес хірургічних технік та винайдення антибіотиків.

Вважається, що більше ніж 80 мільйонів подруж у світі використовують цей метод, тобто він є досить вживаним.

Операція називається вазектомія і полягає у розрізі сім'явивідних каналів. Часто цю операцію використовували спочатку нашого століття для злочинців та осіб з психічними чи спадковими хворобами. Операція є простою, робиться протягом 10-15-ти хвилин з локальною анестезією (місцевим наркозом).

Малюнок 11: Вазектомія

Після операції живчики перебувають від 5 днів до 6 місяців у рідині еякуляції, тому вважається, що перші 10-20 еякуляцій містять сперматозоїди, здатні до запліднення.

Дуже рідко трапляється, що розрізані канали з’єднуються знову (від 0,5 до 1%).

Вазектомія може спричиняти як фізичні, так і психічні проблеми: втрату фізичних сил, втому, безсоння, нервозність, біль голови, сум, неспокій тощо.

Здається, що ця операція не впливає на сексуальну спроможність, але психічно спричиняє сумніви у чоловіка щодо своєї здатності (чоловічності). Страх втрачати дітей і більше не мати їх збільшується після операції. Проведення операцїї для відновлення здатності чоловіка бути плідним є нелегкою справою (менше, ніж 30 % мають успіх).

б) Жіноча стерилізація

Хірургічна операція полягає у забиранні репродуктивних органів (яєчників, матки) або частіше у розрізі фаллопієвих труб. Перші процедури є небезпечними і тому практикуються досить рідко. Більш уживані техніки - це зв'язування і розрізання фаллопієвих труб. Починали використовувати ці техніки ще з початку XIX століття, хоча ці операції були ризикованими. На сьогоднішній день жіноча стерилізація має різні методи: робиться через розтин у животі або через розріз у піхві чи матці, щоб дістатися до фаллопієвих труб.

Можна тільки зав'язати фаллопієві труби, але в таких випадках все одно жінка може завагітніти. Для того, щоб цей метод був успішнішим, потрібно перерізати труби, а навіть вирізати частину їх. У цьому випадку майже немає можливос-ті проведення операції для встановлення попереднього стану фаллопієвих труб.

Малюнок 12. Жіноча стерилізщія

Операційні проблеми можуть бути такі: перфорація (прокол) матки, кровотечі, пошкодження сечового міхура, прокол кишечника тощо. Можуть виникати також післяопераційні проблеми: біль плечей, біль у животі, кровотечі, біль у зоні піхви під час статевих стосунків, інфекція, симптомом якої є температура.

Важливо вказати і на психічні проблеми, які виникають після таких операцій, особливо проблеми через втрату плідності: фригідність, почуття вини тощо.