IV. Штучні (неприродні) методи

Штучними називаються такі методи, які перешкоджають природному здійсненню статевого акту подружжя або модифікують фізіологічні функції в організмі одружених для того, щоб уникати вагітності у жінки.

Вважається, що статевий акт природно здійснюється, якщо виконуються такі умови:

1. Проникання пеніса у піхву жінки.

2. Викидання сперми (еякуляція) всередині піхви.

3. Зберігання сперми у тілі жінки після еякуляції.

Деякі із штучних методів не виконують цих умов, модифікуючи природне здійснення статевого акту. Інші фізично або хімічно перешкоджають зустрічі між чоловічою і жіночою статевими клітинами. Деякі з цих методів перешкоджають овуляції у жінки або не допускають імплантування (закріплення) зиготи у матці жінки після запліднення. В останньому випадку вони є не контрацептивними, а абортивними методами. Врешті інші полягають у хірургічному втручанні, внаслідок якого забирають репродуктивні органи або нейтралізують їх для нормального функціонування.

1. Перерваний акт (подружній онанізм)

Одним із перших методів, який людина вживала, щоб уникати вагітності, було переривання статевого акту через витягування пеніса перед еякуляцією.

Ця практика називається подружній онанізм. Старий Завіт у Біблії розказує про історію Онана, який отримав Божу кару за те, що викидав сперму на землю, щоб не запліднювати жінку.

Цей стародавній метод не є дуже успішним: вживаючи його, спричиняється приблизно 12-18 небажаних вагітностей на кожні 100 жінок протягом одного року.

Цей метод перешкоджає оргазмові у жінок, які потребують довгого часу, щоб досягнути його. Він може спричиняти фригідність і є шляхом для припливу крові до тазу і до безпосереднього його наслідку: болючі стосунки. Постійне вживання цього методу спричиняє хронічні болі, дуже тяжкі для лікування. Він може також породжувати емоційні проблеми у подружжя і перешкоджає здійсненню нормальних сексуальних стосунків.

Важливо мати на увазі, що, хоча більшість сперматозовдів (живчиків) потрапляють до піхви жінки під час еякуляції (коли чоловік досягає оргазму), однак деякі з них можуть міститися у рідині, яка починає виділятися внаслідок збудження. Це може спричинити небажану вагітність.

2. Контрацептивні методи через бар'єр (перешкоду)

Для того, щоб відбулося зачаття, потрібне з'єднання жіночої яйцеклітини і чоловічого живчика. Методи, про які будемо зараз трактувати, полягають у тому, щоб поставити бар'єр (перешкоду) між яйцеклітиною і живчиком.

а) Фізичні методи

Приклади таких методів можемо знайти уже в Середньовіччі: називали їх ,,поясом чистоти". У Єгипті знайшли фрески, через які можна припускати вживання таких процедур. Італійський анатоміст Фаллопіо уже в 1564 році довів, що, вживаючи лляну обгортку для пеніса під час статевих зносин, можна уникнути венеричних захворювань.

Найвідоміший метод через бар'єр - це презерватив. До минулого століття презервативи виготовлялися з кишок домашньої вівці, кобри та барана або з різноманітних типів тканин.

Функція презерватива полягає в тому, щоб покривати цілий пеніс під час статевого акту та зберігати рідину еякуляції, де знаходяться сперматозощи, і таким способом уникати їх з'єднання з яйцеклітиною жінки. Поставиться перед початком стосунків. Взагалі презервативи сухі, але мають деякий тип силікону, щоб змащувати їх. Успішність цього методу не велика: може бути від 4 до 11 небажаних вагітностей на кожні 100 жінок, які використовували його протягом одного року. Найважливішою причиною неуспішності є неправильне вживання. Потрібно поставити презерватив на початку статевого акту, тому що може бути вихід малої кількості живчиків перед еякуляцією, невідомий ні чоловікові, ні жінці. Часто буває, що він рветься, тому важливо звертати увагу на якість та дату виготовлення, бо якість втрачається з часом. На неї можуть впливати також температура зберігання та вологість.

Малюнок 8. Презерватив

Цей метод захищає тільки відносно (70-80 %) від венеричних заразних захворювань. Він не спричиняє проблем подружжю спочатку, але впливає на сексуальне відчуття і з часом, через постійне вживання, може спричиняти у жінки приплив крові до тазу. Оскільки потребує дії руки, викликає незручність у здійсненні статевого акту, тому деякі люди відчувають відразу до нього.

б) Хімічні методи

Хімічні контрацептивні методи - це продукти, складені з субстанцій (елементів), які перешкоджають входу живчиків до матки і паралізують або вбивають живчики у піхві. Вони вставляються у піхву жінки перед статевим актом.

Вживання субстанцій у піхві, щоб уникати зачаття, використовувалося від початку цивілізації. У XIX столітті до Христа у Єгипті змішували мед, сіль і кал крокодила, щоб робити контрацептивну пасту. Арістотель (IV ст. до Христа) говорить про вживання олії кедра, ладану та олії з оливкового дерева для запобігання зачаття. У Середньовіччя для цієї мети використовували сіль. У Європі (XVIII ст.) ставили у піхву жінки губку, намочену в соці лимона. На сьогоднішній день використовуються різноманітні субстанцїї домашнього виготовлення. Існує багато типів хімічних методів комерційного виготовлення: желе (мазі) або пасти, креми, свічки, піна і розчинні плівки. Взагалі, всі субстанції вставляються у піхву за декілька хвилин перед зносинами і їх контрацептивні ефекти тривають від 10 хвилин до однієї години. Мало говориться про шкідливі наслідки цих засобів. Існує можливість, що ці субстанції тільки пошкоджують сперматозоїд, але не вбивають його. В такому випадку, якщо він запліднює яйцеклітину, може зачатися неповноцінна дитина. Також трапляється, що тіло жінки всмоктує ці субстанції, а вони можуть бути шкідливими для здоров'я.

Відносно успішності цих продуктів найкращим є піна аерозолю: вона розподіляється однаково і формує сильну оболонку проти входження живчиків. Мазі (желе), таблетки і свічки не дуже успішні, а деколи можуть спричиняти навіть подразнення піхви або алергію.

Невдачі є різними залежно від методу, яким користуються: встановили від 2 до 62 невдач на кожні 100 жінок протягом одного року. Інші статистики наводять цифру 31% невдач. Ці методи вживаються часто як доповнення до інших методів; як наприклад, використовуються з діафрагмою, з ВМЗ, з презервативом і під час годування грудьми.

в) Мішані контрацептивні методи

Ці методи полягають у тому, щоб перешкоджати, з одного боку, з’єднанню живчика з яйцеклітиною, використовуючи фізичний бар'єр для входження живчиків до матки, та, з іншого боку, щоб знищити їх у піхві хімічними засобами.

Давно використовували віск бджоли, який топили, роблячи маленькі пластинки у формі круга, або частинки овочів, які вставляли у піхву. Приписується Казанові (XVIII ст.) вживання половини лимона у піхві, щоб покривати маткову шийку.

На сьогодні найбільш вживаний метод - це піхвова діафрагма. Це маленькі гумові або пластмасові пластинки у формі круга, які вставляють у піхву, щоб покрити шийку матки з метою уникнення входу живчиків до матки. Ці пластинки мають навколо резинки, які підтримують їх у правильній позиції. Через те, що бар'єр не є абсолютним, вживаються особливі креми або мазі, щоб знищити сперматозоїди, які залишаються у піхві після еякуляції.

Розмір діафрагми в діаметрі - 5-10 см. Треба спочатку пройти консультацію, щоб знати точно, який розмір потрібний. Цей розмір може мінятися через багато причин: психічний стан жінки, збільшення чи втрата ваги, пологи тощо. Щоб помістити діафрагму, можна використати замість руки спеціальний пластмасовий апарат. Потрібно поставити не раніше двох годин перед статевими стосунками. Якщо це зробити скоріше, то треба доповнити креми. Щоб зняти діафрагму, необхідно чекати не менше 8 годин, але не більше, ніж 24 години, тому що може виникнути інфекція. Одну діафрагму можна використовувати приблизно один рік. У деяких випадках не допускається вживання діафрагми, наприклад, коли є рани, відсутність піхвового тону, неправильне розташування матки, після пологів тощо. Діагноз може поставити тільки гінеколог.

Малюнок 9. Діафрагма

Ефективність цього методу становить приблизно від 6 до 25 невдач у 100 жінок протягом одного року. Він має багато недоліків: потребує акуратного догляду з боку жінки, діафрагму важко поставити і це може бути неприємно. Багато жінок, які починають використовувати цей метод, скоро покидають діафрагми.

Подібним до діафрагми є ковпачок. Через те, що його важко поставити, вживається дуже рідко. Можна залишати його протягом цілого циклу між менструаціями, але він може зберігати виділення поганого запаху. Ковпачок дещо успішніший, ніж діафрагма, але незручніший і має подібні перешкоди.