1. Життя. Родина. Суспільство

1. Цінність життя

Так уже влаштована людина, що речі, які вона бачить кожного дня, з якими постійно зустрічається, стають нецікавими для неї. Ми усвідомлюємо, наприклад, цінність здоров'я тільки тоді, коли захворіємо, коли втрачаємо його. Ми оцінюємо присутність улюбленої людини (жінки, чоловіка, дітей) тоді, коли їх немає.

Життя - це великий подарунок від Бога, але ми, на жаль, усвідомлюємо це тільки тоді, коли щось загрожує йому. У цей момент ми шукаємо засоби, щоб захистити життя. А те, що кажемо про власне життя, можемо також застосувати до життя іншого, до життя дитини. Ті подружні пари, які не можуть мати дітей (а їх кількість досягає приблизно 10 %), найбільше цінують цей великий дар - передавання життя.

Життя нової істоти - це справжнє та велике чудо. Чудо, яке людина не могла і не зможе повторити, штучно створити у лабораторії. А коли говориться не просто про життя, а про людське життя, тоді це чудо безконечно збільшується. Бо передавання життя між людьми є не тільки функцією природи, щоб зберігати людський рід. Це передавання стає актом любові, воно є плодом любові між чоловіком і жінкою.

Дитина - це втілення любові одружених, свідчення плідної любові. Мати дитину, передавати життя - означає співдіяти з Богом у дії сотворення. Бог дає нам здатність, щоб продовжувати дію сотворення, і ми стаємо відповідальними за цю дію. Ця справа є не тільки обов’язком, а даром і достойністю, які мусили б дивувати нас кожного дня.

Святий Августин каже: ,,Серед дібр подружжя перше місце займають нащадки. Сам Творець людського роду хотів через свою доброту використовувати людей, як виконавців для розповсюдження життя".

,,Життя мусить виникати у сім'ї, яка є найадекватнішим і найкращим місцем для нього; у сім'ї життя є бажаним, любленим, прийнятим, і в ній здійснюється процес повного формування" (Документ Папської Ради з питань родини ,,Родина, дар і відповідальність" ).

На жаль, треба визнати, що живемо у суспільстві, в якому панує менталітет проти життя. Одна справа - розуміти ситуацію тих пар, які живуть у дуже важких умовах і мусять відкладати зачаття нової дитини, а інша справа - ставитися до нового життя, до дитини, як до ворога, до загрози, як до нестерпного тягаря, одним словом, як до зла. Контрацептивний менталітет спричиняє (або може спричиняти) зневажання життя, абортивний менталітет, втрату сенсу життя, тобто менталітет проти життя.

2. Кількість дітей

Коли говориться конкретно про кількість дітей, виникає питання: чи подружжя має право відмовлятися мати дітей? Якщо ні, то які мотиви оправдовують тепер уникання народження дітей?

Передусім варто нагадати, що однією із суттєвих цілей подружжя є народження і виховання дітей. Другою, не менш важливою, є взаємна любов між одруженими. Таким чином, якщо пара мала би намір ніколи не мати дітей, цей шлюб був би недійсним.

По-перше, ясно треба сказати, що тим, хто мусить вирішувати про кількість дітей у сім'ї, є не лікар, не священик і не родичі пари. Тільки подружжю належить вирішення такої делікатної проблеми. Вони повинні взяти до уваги конкретні та часткові обставини: стан здоровся, житло, роботу, можливості виховання тощо, щоб знати, скільки дітей можуть мати. Але треба бути обережними: дуже легко наш егоїзм обманює нас, знаходячи неправдиві причини, щоб уникати дітей. Діти заважають, коли хочеться тільки добробуту та спокою для себе. Потрібно мати щедрість і навіть (без перебільшення) героїзм у цьому світі, гедоністичному і корисливому. Доказом цього є те, що найнижчий індекс народжуваності характерний для країн, які мають найвищий рівень життя.

Рішення про кількість дітей - це рішення обох одружених. Уже перед шлюбом дуже корисно говорити на цю тему. Також вибір методів для уникнення вагітності має бути справою обох, а не тільки проблемою жінки.