4. Симпто-термальний метод

Одним із найефективніших методів природного шанування сім’ї є симпто-термальний метод. Перший опис його був зроблений у 1968 році доктором Й.Рьотцером (Австрія). Цей метод має кілька модифікацій. Однією з них є бірмінгемська версія, розроблена Інститутом фертильності при Королівській клініці акушерства та гінекології в Англії. Симпто-термальий метод у бірмінгемській модифікації отримав назву багатофакторного, оскільки використовує три основні показники плідності жінки: базальну температуру тіла, шийковий (церві-кальний) слиз і стан шийки матки протягом циклу. Його ще називають методом подвійного підтвердження, тому що про початок і закінчення плідного періоду сигналізують не менше, ніж два показники.

Оскільки при визначенні плідних та неплідних днів у циклі жінки беруться до уваги кілька факторів, симпто-термальний метод має дуже високу успішність порівняно з іншими природними та штучними методами. Теоретична ефективність його становить 99,3-99,7%, тобто показник Перля (показник невдач) - тільки 0,3-0,7 вагітностей на 100 жінок протягом одного року.

Симпто-термальним методом, як і будь-яким іншим природним методом, можуть користуватися і ті подружні пари, які відкладають зачаття, і ті, які хочуть мати дітей. При застосу-ванні цього методу не має жодного значення, регулярні чи нерегулярні цикли у жінки.

Симпто-термальний метод дає знання жінці про її ритм плідності та неплідності. Він ґрунтується на тому, що організм жінки дітородного віку демонструє ряд симптомів, які пов’язані з її плідним та неплідним періодом. Ці симптоми кожна жінка здатна сама спостерігати й проаналізувати. Розпізнавання ознак плідності та чіткі правила методу дають можливість визначити дні, коли жінка може зачати. А таких днів не так уже й багато: приблизно тиждень кожного циклу.

Як уже зазначалося, місячний цикл жінки поділяється на три фази період відносної неплідності (перед овуляцією), період потенційної плідності (час овуляції та кілька днів перед і після) та період абсолютної неплідності (після овуляції). Розглянемо далі характеристики температури, цервікального слизу та стану шийки матки протягом цих періодів.

а) Зміни базальної температури тіла

Базальна температура тіла - це температура спокою, яку треба вимірювати після не менше, ніж тригодинного сну зразу після пробудження, перед тим, як піднятися з ліжка, в один і той же час (допускається півгодинне відхилення), у піхві, в роті чи в прямій кишці (треба обрати для вимірювання щось одне) протягом 5 хвилин. На базальну температуру впливає рівень прогестерону у крові. У передовуляційній фазі внаслідок низького вмісту прогестерону в крові температура утримується на низькому рівні. Зразу після овуляції, коли утворюється жовте тіло і виділяє прогестерон, температура підвищується й утримується на високому рівні до кінця циклу.

Отже, з погляду температури цикл жінки поділяється на дві фази: фазу низької температури (перед овуляцією) та фазу високої температури (після овуляції). Коли різниця між останньою температурою низької фази і першою високої фази становить 0,2°С і більше, констатуємо, що відбувся температурний стрибок. А температурний стрибок свідчить про те, що пройшла овуляція. Перед стрибком повинно бути не менше 6-ти температурних точок, які знаходяться нижче від покривної лінії (див. зразок карти). Покривна лінія - це горизонтальна лінія, яка відділяє фазу низьких температур від фази високих температур. На третій день після температурного стрибка зранку починається неплідний період. Чому на третій день? Тому що деколи з яєчника можуть виходити більше, ніж одна яйцеклітина. Однак різниця між часом їх виходу складає кілька годин, але не перевищує 24-ох годин. Враховуючи цей факт, а також те, що яйцеклітина живе до 24 годин, аж на третій день зранку починаються неплідні дні у циклі.

Слід пам'ятати, що на підвищення температури, про що уже йшлося, можуть впливати й інші чинники: короткий сон, вживання алкоголю, переживання, хвороба, можливі зміни термометра, зміни у часі вимірювання температури, зміни умов життя (подорож, зміни клімату тощо).

б) Зміни шийкового слизу

За кілька днів до овуляції у зовнішній частині статевих органів жінки з'являється слиз, який виділяється залозами шийки матки. Цей слиз є показником наближення овуляції, а значить, плідного періоду. Спочатку він густий, непрозорий, липкий, його не можна розтягнути. Він спричиняє відчуття "волого". Іноді жінка може уже відчувати "волого", але слизу ще не спостерігати. Ближче до овуляції слиз стає більш прозорим, тягучим, рідким, подібним до сирого курячого білка, його можна розтягнути. Одночасно відчуття "волого" змінюється на "мокро". Останній день з відчуттям "мокро" називають піком слизу. Він є днем овуляції чи близьким до неї та днем максимальної плідності. Після овуляції відчуття "мокро" змінюється на "волого", а пізніше - на "сухо". Слиз знову стає густим, непрозорим, липким, кількість його зменшується аж до зникнення. На четвертий день після піку слизу ввечері починається неплідний період.

Спостерігати за слизом жінка повинна протягом дня кожного разу, коли має можливість бачити його. Остаточний результат цього спостереження робиться ввечері перед сном і записується у карту.

Детальніше про умови спостереження за шийковим слизом та про інші причини виділень читайте на сторінках, присвячених методу Біллінґса, який власне і базується тільки на спостереженні слизу.

в) Зміни шийки матки

Гормони яєчників впливають не тільки на залози шийки матки, а також змінюють саму шийку. Перед овуляцією шийка знаходиться низько, є твердою, як кінчик носа, закритою. Ближче до овуляції та в час овуляції вона піднімається, стає м'якою і відкритою. Взагалі день піку шийки матки збігається з днем піку слизу. На четвертий день після піку ввечері починаються неплідні дні. Після овуляції шийка знову повертається до попереднього стану. Поради щодо спостереження за шийкою матки та запису його результатів на карті даються на індивідуальних консультаціях.

Малюнок 16. Стан шийки матки під час циклу а - до овуляції б - під час овуляції в - після овуляції

г) Фактор обчислення

За правилами методу в перші місяці спостереження подружня пара, яка відкладає зачаття, може використовувати для співжиття тільки період абсолютної неплідності, тобто час після овуляції. Після 6-ти місяців застосування методу дозволяється використовувати ще кілька днів після місячних, тобто період відносної неплідності. Ці дні визначаємо за допомогою обчислень. Для цього від найкоротшого з останніх 6-12 циклів треба відняти 21, а якщо є спостереження 12 і більше циклів, то віднімаємо 20. Отриманий день буде останнім неплідним днем. Наступного дня розпочнеться фаза потенційної плідності.

Результати спостережень за температурою, цервікальним слизом та шийкою матки, а також результати обчислень записуємо на спеціальній карті. На ній вказуються також інші фактори впливу на зміну температури (якщо такі були), можливі другорядні, тобто індивідуальні ознаки овуляції тощо. Для кожного циклу заводимо нову карту. На основі даних цих карт спочатку за допомогою інструкторок, а потім самостійно жінки вчаться визначати плідні та неплідні періоди своїх циклів.

Малюнок 17. Зразок карти самоспостережень

г) Індивідуальні симптоми овуляції

До них належать ознаки, характерні не для всіх жінок. Це може бути поява незначної кількості крові під час овуляції, можлива нудота, затримка рідини в організмі. Часом овуляція може супроводжуватися овуляторним болем, тривалість якого від декількох годин до однієї доби.

д) Правила методу

Визначення початку фази потенційної плідності:

• Наступний день після отриманого за допомогою обчислень дня.

• Поява слизу або зміна відчуття (сухо на волого). Увага! Вирішальним є фактор, який виникає раніше. Визначення завершення фази потенційн6г плідності:

• Ранок третього дня підвищеної температури.

• Вечір четвертого дня після піку слизу.

• Вечір четвертого дня після піку шийки матки.

Увага! Вирішальним є пізніший фактор.

Симпто-термальним методом, як і методом Біллінґса, про що уже йшлося, можна користуватися і в особливі періоди життя жінки: після пологів та в час годування грудьми, після припинення приймання гормональних контрацептивів, у період пременопаузи. У таких випадках цей метод має особливі правила, які даються на індивідуальних консультаціях.

Для того щоб опанувати симпто-термальним методом, треба докласти певних зусиль для ознайомлення з ним і набуття навичок спостереження. Через деякий час ці зусилля переростають у звичку. Цей метод допомагає жінці краще розуміти саму себе, оскільки з тими чи іншими періодами менструального циклу часто буває пов'язане і її самопочуття, і психічний стан.

Слід з'ясувати, що самі автори цих методів (методу Біллінґса та симпто-термального) наголошують на важливості індивідуального навчання методів автодіагностики. Тобто вони вважають, що тільки від жінки до жінки можна навчитися використання цих методів. Вони забороняють давати літературу на цю тему перед тим, що жінка навчилася особисто з інструкторкою визначати свої плідні та неплідні періоди. Якщо ж жінка сама через читання книги або просто через розмову з подругами починає практикувати один із цих методів, то це вважається неправильним вживанням методу.

Це означає, що ми тут не ставимо за мету дати всі правила, потрібні для практикування цих методів. Інформацією, яку ви отримаєте, хочемо тільки спричиняти цікавість і довір'я до цих методів, а також спрямувати до індивідуального консультування.

е) Чи можна "вибирати" стать дитини?

Напевно, багатьом цікаво буде дізнатися, що за допомогою симпто-термального методу та методу Біллінґса можна "вибирати" стать майбутньої дитини. Відомо, що жіночі статеві клітини (яйцеклітини) є носіями Х-хромосоми, а чоловічі статеві клітини (сперматозоїди) можуть бути носіями або X-хромосоми, або У-хромосоми. Якщо сперматозоїд, який носить Х-хромосому, запліднює яйцеклітину, то народжується дівчинка. Якщо ж яйцеклітину запліднює сперматозоїд, який несе У-хромосому, то буде хлопчик.

Коли статеві стосунки здійснюються за кілька днів до овуляції, є більше шансів для зачаття дівчинки, оскільки доведено, що сперматозоїди, які містять Х-хромосоми, рухаються повільніше, але довше зберігають життєздатність. У випадку, коли статевий акт відбувається в період овуляції, більша ймовірність зачаття хлопчика, бо сперматозоїди, що містять У-хромосоми, хоча живуть менше, але рухаються швидше і, отже, досягають яйцеклітини раніше, ніж сперматозоїди, що містять Х-хромосоми.