2. Метод базальної температури (температурний)

У 50-х роках нашого століття професор Лондонського медичного університету Маршалл встановив залежність базальної температури тіла від овуляції. Застосовуючи метод вимірювання температури тіла, дізнавалися, коли наступає овуляція. Однією із побічних дій гормону прогестерону є те, що він спричиняє підвищення температури приблизно на 0,4° С.

Виділення прогестерону починається в день виходу яйцеклітини з яєчника. Наступного дня під впливом цього гормону температура тіла підвищується і зберігається на такому ж рівні до останнього дня циклу. У випадку, коли жінка вагітна, ця температура буде зберігатися на вищому рівні до кінця вагітності. Якщо пара відкладає зачаття, то на третій день підвищеної температури вони уже можуть мати співжиття, будучи впевненими, що овуляція уже відбулася.

Дуже часто можна почути питання, при якій температурі тіла відбувається овуляція. Відповідь на це питання не може бути конкретною. Ця температура є індивідуальною для кожної жінки. Важливим є саме підвищення температури на 0,2-0,4° С.

Показник Перля для цього методу - 4 вагітності на 100 жінок протягом одного року (тобто теоретична ефективність - 96%). Якщо пара використовує для співжиття період відносної неплідності (тобто кілька днів під час і після менструації), то цей показник збільшується до 8 вагітностей, а ефективність зменшується до 92%.

При вимірюванні базальної температури слід дотримуватися таких вимог:

• вимірювати температуру кожного ранку після не менше, ніж 3-годинного сну, не встаючи з ліжка, в один і той самий час з відхиленням не більше півгодини;

• час вимірювання - 5 хвилин;

• місце вимірювання - або у піхві, або у прямій кишці, або в роті;

• вимірювання здійснювати одним і тим самим термометром.

Треба брати до уваги те, що на базальну температуру тіла можуть впливати різні фактори, які не мають жодного відношення до овуляції. Підвищувати температуру можуть такі чинники:

• короткий сон (менше, ніж 3 години);

• хвороба;

• вживання алкоголю;

• хвилювання, сльози;

• можливі зміни термометра;

• зміни у часі вимірювання температури. Дослідження цих явищ продовжувалося і привело пізніше до появи інших, успішніших методів.

3. Метод овуляції (Біллінґса)

У грудні 1964 р. в Австралії вперше з'явилася книга доктора Джона Біллінґса, у якій, як вказує сам автор, описувався ,,природний метод, щоб завагітніти або відкласти зачаття". Назва цього методу - метод овуляції, який, за словами автора, ,,безпечний, надійний і морально законний". Відтоді знання про цей метод поширилися по всіх континентах, а книга була перекладена багатьма мовами світу.

Можна сказати, що метод Біллінґса - це метод найприродніший серед природних. Причиною цього є не тільки те, що використовуються неплідні періоди, які сама природа встановлює, а особливо те, що цей метод не потребує абсолютно нічого штучного, щоб визначити ці плідні чи неплідні дні у місячному циклі жінки. Він базується на простому спостереженні, яке жінка може зробити у своєму організмі природними відчуттями.

Метод овуляції ґрунтується на трьох солідних принципах:

• На існуванні фізіологічного явища, яке залежить від гормональних змін під час менструального циклу. Це явище - зміна вологи та слизу, яка відбувається у зовнішніх жіночих статевих органах.

• На можливості сприйняття цього явища кожною жінкою, не залежно від ступеня її освіченості.

• На можливості викладання (навчання) цього методу будь-якою жінкою, яка навчилася у себе визначати плідні та неплідні періоди.

а) Фізіологічне обґрунтування

Щоб практикувати метод Біллінґса, жінка мусить звертати увагу на зміни, які здійснюються у зовнішній частині статевих органів, особливо на делікатній та чутливій шкірі, яку покривають губи вульви.

Кожна жінка може помітити, що має різні відчуття у піхві в різні періоди місячного циклу. Наприклад, якщо у жінки менструація, вона знає про це, навіть коли ще нічого не бачила, бо уже має відчуття вологи (виходу менструації).

Плідна жінка продукує, крім менструації, певні виділення, у яких підтримується життя живчиків і які сприяють їх зустрічі з яйцеклітиною. Ці виділення не є червоними, як менструація, а білуватими, жовтуватими чи прозорими. Через необізнаність дехто вважає такі виділення ознакою хвороби, але *це є цілком нормальним явищем. Спочатку жінка вчиться впізнавати ці виділення візуально. Потім вона буде звертати увагу особливо на відчуття вологи (відчуття ,,наоліяння"), яке ці виділення спричиняють у її вульві. Щоб уміти відрізняти ці виділення, які є симптомом плідності жінки, їй потрібно спочатку не мати статевих стосунків кілька днів, щоб не плутати зі змінами, які спричиняє сексуальна діяльність.

Естрогени (жіночий статевий гормон), які у більшій кількості виділяє фолікул яєчника перед овуляцією, спричиняють зміни у виділенні залоз шийки матки. Це виділення називається цервікальним слизом. Цей слиз з’являється зразу після менструації або кілька днів після неї. Спочатку слиз характеризується такими ознаками: густий, липкий, нетягучий і має біло-жовтувате забарвлення. У наступні дні слиз рідшає, стає прозорішим і дуже тягучим; його виділяється значно більше, ніж звичайно. Нарешті стає прозорим, дуже рідким, еластичним, подібним до сирого курячого білка. Останні характеристики більше можна спостерігати у день перед овуляцією, який визначається як день піку слизу (день максимальної плідності). Після овуляції в яєчнику формується жовте тіло і починається виділення гормону прогестерон, який називають ще ,,гормоном материнства", бо готує організм жінки для можливої вагітності. Цей гормон разом із зменшенням естрогенів діє на виділення шийки матки, роблячи його (слизовиділення) знову густим, непрозорим (жовтуватим або білуватим), а також зменшуючи його кількість аж до зникнення. Відсутність слизу (сухі дні) є знаком неплідності жінки.

Типовий менструальний цикл

Малюнок 15. Зміни шийкового слизу

Спостереження слід починати тоді, коли закінчуються місячні. 3 цього дня жінка повинна уважно спостерігати все, що відбувається у її зовнішній репродуктивній системі: вигляд своєї білизни кожного разу, коли може бачити її; вигляд туалетного паперу, коли витирає вульву. Але особливо треба знаходити 3-4 хвилини у кінці кожного дня, перед сном, коли ніхто не заважає, 1 на самоті спостерігати зовнішні статеві органи. Для того, щоб впізнавати природні слизовиділення статевих органів, треба уникати потрапляння води до середини піхви. Якщо жінка хоче митися, витирання мусить бути лише зовнішнім. Зразу вона повинна записувати у своїй карті результати цих спостережень.

Кількість слизовиділення є різною для різних жінок. Вона може бути не однаковою також у однієї жінки під час різних циклів. У деяких жінок може бути багато слизу, а в інших - дуже мало. Треба звертати увагу тільки на зовнішню частину статевих органів. Всередині піхви завжди існує волога, яка не стосується слизу плідності. Ця постійна волога ніколи не виходить у вульву і є такою незначною, що навіть якщо виходить, то зразу випаровується і зникає.

Слід сказати, що існують інші причини, які можуть змінювати вологість зовнішніх статевих органів:

1. Сексуальне збудження спричиняє у жінки діяльність залоз, які продукують слиз зовнішніх статевих органів. Очевидно, що жінка мусить уникати цього моменту (збудження) для спостереження слизу плідного типу.

2. Деякі піхвові захворювання (наприклад, грибки) спричиняють патологічний слиз, який може заважати визначенню слизу плідного типу, хоча автор цього методу стверджує, що жінка, яка уже має досвід спостерігання, може розрізняти ці різні слизи. Все одно в таких випадках потрібно посилати її на консультацію до лікаря, щоб вилікувати цю хворобу.

3. Врешті, після статевих стосунків сперма чоловіка (2-6 мл), яка залишається всередині піхви, виходить назовні від моменту після стосунків до наступного дня включно. Тому особливе спостереження мусить здійснюватися наступної доби після статевого акту.

б) Особливі випадки

Існує кілька нетипових випадків, при яких вживання методу Біллінґса вимагає застосування особливих правил. У таких випадках календарний метод був би абсолютно неуспішним. Інструкторка методу детально повинна пояснити ці правила небезпеки жінці, яка переходить через ці обставини. Ці випадки - такі:

а) Час після пологів, узагалі жінка продовжує бути негідною кілька місяців, але потрібно знати деякі правила, щоб визначити час, коли починається плідність.

б) Час пременопаузи (початок клімаксу): жінка починає мати дуже нерегулярні цикли; багато із цих циклів можуть бути неплідними.

в) Час після припинення приймання гормональних таблеток: після приймання цих препаратів цикли переважно стають нерегулярними протягом кількох місяців.

г) Можна вважати також особливим випадком (хоча нормальним) той цикд, коли не буває овуляції (неплідний або ановуляторний цикл). Цей випадок повторюється у більшості жінок приблизно один раз на рік і потребує певного пояснення, щоб правильно поводитися під час нього.

Отже, метод овуляції може не тільки встановити (діагнозу-вати) час овуляції, яка вже була, а також дозволяє прогнозувати овуляцію, яка буде. Це є важливим, тому що цим методом можна користуватися навіть у випадку біологічної нерегулярності циклів.

Теоретична ефективність цього методу становить 97-98%, тобто показник Перля для нього - 2-3 невдачі на 100 жінок протягом одного року. Практична ефективність - 94%.