V. Природні методи

Часто організовуються курси про контролювання народження, про планування сім’ї, але переважно буває, що на них тільки говориться і рекламується останні гормональні таблетки, найнадійніші ВМЗ і найсучасніші презервативи. У багатьох студентських гуртожитках на спільних кухнях можна побачити високої поліграфічної якості листівки, які рекламують презервативи престижних фірм. Коли ж вказується про природні методи, у багатьох спричиняється іронічна усмішка: ,,Чи варто втрачати час на такі примітивні середньовічні методи?"

Багато людей не знають, що, крім ,,календарного методу" (або методу Огіно-Кнауса), існують інші природні методи, які суттєво відрізняються від цього старого методу, який не є ефективним особливо для нерегулярних жінок (тобто для жінок, у яких менструальні цикли мають різну тривалість).

Усі процедури, які мають за мету регуляцію відтворення, але не модифікують того, що є природним у розвитку статевого акту, і також - у біології (організмі) обох одружених, можуть класифікуватися як природні методи. Те, що вони є природними, означає, що не використовується нічого штучного, а значить, проти природи, як перешкоди можливому заплідненню.

Жінка під час свого плідного життя не має можливості зачати завжди: вона є плідною тільки 4% свого життя, її плідність чи неплідність залежить від моменту, коли яйцеклітина виходить з яєчника кожного місяця. Цей феномен називається овуляціею. Яйцеклітина зберігає життєздатність після свого виходу з яєчника тільки протягом 24 годин і може бути заплідненою тільки протягом 12 годин. Сперматозоїди мають корисне життя у жіночій репродуктивній системі приблизно 7 днів у сприятливому середовищі. Цим середовищем для них є слиз, який виділяється шийкою матки, коли жінка плідна, тобто в день овуляції або кілька днів перед і після неї. Це означає, що для того, щоб статевий акт був плідним, він мусить здійснюватися у день овуляції або під час тижня перед тим, що передує цьому явищу.

Використання цієї обставини, даної самою природою статевим системам жінки та мужчини, можна вважати як природну процедуру для контролювання народжень. Це зобов'язує подружжя, які мають мотиви для відкладання вагітності, не мати статевих стосунків під час періодів можливої плідності. Тому такі методи називаються ,,періодичним утриманням".

Кожній жінці слід знати, що місячний цикл поділяється на три частини:

1. Період відносної неплідності - від менструації до появи перших симптомів наближення овуляції (ці дні не завжди бувають).

2. Період потенційної плідності - від появи симптомів (приблизно тиждень перед овуляцією) до овуляції (плюс 3 дні після овуляції).

3. Період абсолютної неплідності - від четвертого дня після овуляції до наступного циклу, тобто до першого дня менструації. У цей період зачаття абсолютно не можливе.

При використанні цих методів не існує нічого ні фізичного, ні хімічного, ні гормонального, що робило би неплідним жінку, мужчину та статевий акт, тому успішність цих методів залежить від знання природного та циклічного явища – овуляції жінки.

Для природного уникання зачаття існують різноманітні методи. Найстарший і, напевно, найвідоміший серед них полягає у прогнозуванні дня овуляцїї, яке здійснюється через знання попередніх циклів (корисне тільки для ,,регулярних" жінок). Цей метод називається методом ритму, або методом Огіно-Кнауса. Найбільш поширеною назвою цього методу є термін календарний метод. Інші методи використовують певні симптоми, щоб точно визначати день овуляції. Тому такі методи називаються методами автодіагностики. До них належать метод базальної температури, метод овуляції, або метод Біллінґса, і симпто-термальний метод.

Ефективність цих методів різна. Неуспішність календарного методу у багатьох жінок спричинило невиправдане недовір’я до інших природних методів.

Ще однією причиною, через яку ці методи не мають достатнього поширення, є те, що вони не дають прибутків ні лікарям, ні лабораторіям, і тому майже ніхто не старається рекламувати їх, а навіть хочуть приховати їх переваги.