49. Фінансування імпорту.

ІМПОРТНІ ОПЕРАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

Вивчення теми грунтується на розумінні способів фінансування імпорту. Джерела фінансування імпорту схожі з джерелами фінансування експорту. Це зумовлено тим, що надання кредиту експортеру дозволяє йому розширяти торговий кредит імпортеру (наприклад, коли банк готовий надати експортеру аванс під інкасо, експортер має можливість погодитись на оплату товару шляхом строкової тратти), а також тим, що надання кредиту імпортеру дозволяє експортеру отримати оплату негайно (використовуючи, наприклад, лізингові або форфетингові операції).

Способи фінансування імпортерів:

1) банківський овердрафт у національній або іноземній валюті;

2) позичка в національній або іноземній валюті;

3) торгівля по відкритому рахунку;

4) фінансування шляхом комісійної фірми;

5) розрахунки за допомогою акцептного акредитива та акредитива з розстрочкою платежу;

6) лізинг;

7) форфетинг;

8) фінансування покупця;

9) зустрічна торгівля;

10) банківський акцепт;

11) позичка під продукцію.

Тема 11. Інвестиційні операції міжнародних корпорацій

50. Передумови міжнародних інвестицій.

Одним із процесів, що сприяє глобалізації економічної діяльності, є процес інтернаціоналізації капіталу, котрий нерозривно пов’язаний з інтернаціоналізацією виробничої діяльності та розвитком інформаційних технологій. Перелив фінансових ресурсів із однієї країни в іншу відбувається здебільшого у формі інвестицій, позик і кредитів.

Переміщення капіталу впливає на економіку як країни, що його вивозить, так і країни, що його приймає. З одного боку, експорт капіталу є прибутковою справою, адже до країни-експорте­ра надходить частина світової доданої вартості. Однак якщо вивіз капіталу з країни значно перевищує його приплив, то може виникнути дефіцит інвестиційних ресурсів.

До позитивних наслідків ввезення іноземного капіталу в ту чи іншу країну можна віднести створення нових виробничих потужностей і все, що з цим пов’язано, — збільшення обсягів виробництва, створення додаткових робочих місць, застосування новітніх технологій. Але, з іншого боку, імпорт капіталу є каналом відпливу з країни створеної в ній частини доданої вартості.

В умовах вступу світової економіки у стадію глобалізації виробництва переміщення інвестиційних ресурсів відбувається відповідно до принципу господарської доцільності. Вони концентруються у регіонах, де можна досягти найбільшої ефективності. Приплив іноземних інвестицій стає одним із ключових критеріїв статусу країни, успішності її включення у світове господарство.

Глобалізація світового господарства та прискорення темпів науково-технічного розвитку обумовлюють істотні зміни на ринку міжнародних інвестицій, пов’язані передусім зі зрушеннями у його структурі.

Однією з характерних тенденцій, що визначає розвиток ринку міжнародних інвестицій у сучасних умовах, є проведення національними урядами та міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору, розроблення універсальних норм інвестиційного співробітництва.

Взагалі інвестиції — це вкладення наявних на сьогодні ресурсів з метою їх збільшення або збереження у майбутньому.

В основі міжнародного руху капіталу лежить його міжнародний поділ, обумовлений різним ступенем забезпеченості країн матеріальними засобами, грошовими та фінансовими ресурсами, різними історичними традиціями, досвідом виробництва, рівнем розвитку товарного виробництва та ринкових механізмів.