Тема 1. Загальне поняття про бібліотечну справу та бібліотекознавство. Структура бібліотекознавства, його взаємозв’язок з книгознавством і бібліографознавством.

1. Визначення поняття «бібліотечна справа», «Бібліотека».

2. Визначення поняття «бібліотекознавство». Структура бібліотекознавства.

3. Взаємозв’язок бібліотекознавства з книгознавством і бібліографознавством.

Базові терміни: «бібліотечна справа», «бібліотека», «бібліотекознавство», «книгознавство», «бібліографознавство».

1.1 Бібліотечна справа – галузь соціокультурної (інформаційної, культурної, освітньої) діяльності суспільства, що стосується всіх питань функціонування бібліотек від моменту створення до їх ліквідації. Вона включає бібліотечну політику, науку, освіту, практику, законодавче, фінансове, кадрове, матеріально-технічне забезпечення діяльності бібліотек держави.

Стратегічним завданням бібліотечної справи є створення і підтримка функціонування ефективної державної бібліотечної системи, яка б охоплювала всі верстви населення і регіони і була надійною складовою інформаційної системи держави.

Завдання бібліотечної справи полягають у:

• формуванні і опрацюванні бібліотечних ресурсів бібліотек різних видів;

• організації бібліотечного, інформаційного і довідково-бібліографічного обслуговування користувачів мережі бібліотек;

• підготовка бібліотечних кадрів ;

• науково-методичне забезпечення діяльності бібліотек.

Об’єктом бібліотечної справи як галузі суспільної діяльності є бібліотека як культурно-інформаційний заклад.

Бібліотека – це інформаційний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд документів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юридичним особам. Це – інституція, що організовує збір творів друку та інших документів, їх зберігання і суспільне використання.

Призначення бібліотеки полягає у забезпеченні інформаційних потреб користувачів всіма формами і методами бібліотечної роботи.

Суб’єктам бібліотечної справи є користувачі бібліотек і бібліотечний персонал.

2. Визначення поняття «бібліотекознавство» Структура бібліотекознавства.

3. Наука яка вивчає організацію бібліотечної справи отримала назву бібліотекознавство. Бібліотекознавство – комплексна соціогуманітарна наука про закономірності розвитку і функціонування бібліотек, історію та зміст документальних джерел. Бібліотечна думка почала формуватися разом з появою бібліотек як установ, призначених для збирання, зберігання і використовування рукописних, друкованих книжок та інших носіїв інформації. В різні історичні епохи в залежності від соціально-економічних умов, сану культури і освіти розвивалися свої уявлення про роль і значення бібліотеки у суспільстві, способах організації і використання її книжкових фондів.

Сукупність знань і уявлень про бібліотеку поступово склалася в окрему систему поглядів, яка отримала назву «бібліотекознавство». Цей термін у науковий обіг вперше ввів німецький вчений М. Шреттингер – автор праці «Досвід вичерпних настанов з бібліотекознавства» [ с.27].

З розвитком бібліотечної справи розвивалися погляди суспільства на процес використання книжкових скарбів і все більше уваги приділялося методиці обслуговування читачів, вивченню їх читацьких потреб. Наприкінці ХІХ початку ХХ ст. сформувалося уявлення про бібліотекознавство як науку, що складається з 2-х рівнів – загально-теоретичного (загальне бібліотекознавство) і прикладног о ( спеціальне бібліотекознавство).

Загальне бібліотекознавств вивчає :

- теоретичні, історичні організаційні проблеми бібліотечної діяльності, та закономірності розвитку бібліотечної справи;

- термінологічний апарат в галузі бібліотечної справи;

- правове регулювання бібліотечної галузі;

- типологію бібліотек і принципи формування бібліотечних систем;

- соціальні функції бібліотек;

- історію бібліотечної справи.

Загальне бібліотекознавство (теоретичне) дає цілісну картину уявлень про суть, механізми, тенденції і перспективи розвитку бібліотечної справи і становить наукову базу для спеціального бібліотекознавства.

Прикладне (спеціальне) бібліотекознавство - це комплекс розділів бібліотекознавства, які вивчають:

- Бібліотечні фонди (теорію, історію та принципи і методи їх формування);

- систему документопостачання бібліотек;

- організацію бібліотечних фондів (їх облік, зберігання, розстановку і використання);

- принципи і методи комплектування бібліотечних фондів.

- Бібліотечні каталоги:

- питання опису, систематизації і предметизації творів друку;

- методику організації системи бібліотечних каталогів;

- розробку бібліотечних класифікацій ( створення таблиць або схем розподілу документів.

- Роботу з читачами:

- теорію, історію і методику процесу обслуговування читачів;

- Організацію роботи бібліотеки:

- управління бібліотечною справою і структуру бібліотек різних типів;

- планування та облік роботи бібліотеки

- технологію бібліотечних процесів.;

- бібліотечні приміщення;

- автоматизацію і комп’ютеризацію бібліотечних процесів.

- Історія бібліотечної справи:

- вивчає особливості розвитку бібліотек на різних історичних етапах.

Як самостійна наука бібліотекознавство в Україні почало формуватися наприкінці ХіХ–початку ХХ ст. Засновниками школи українського бібліотекознавства були К. Рубинський, Х. Алчевська, Л. Хавкіна. У 20- х рр.. ХХ ст.. питання бібліотекознавства розробляли Д. Балика, Л. Биковський, В. Кордт, Ю. Меженко, С, Постернак.