- •Тема : Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи у 90-х рр.
- •Становище країн Центральної і Східної Європи наприкінці 80-х рр..
- •Польща в 80-х рр.
- •Опозиційний рух в Польщі наприкінці 80-х рр.
- •Економічні реформи в 90-х рр. В Польщі
- •Соціальне становище Польщі у 90-х рр.
- •Наслідки “оксамитової революції”
- •Результати демократичних реформ в 90-х рр. В Чехословаччині
- •Розпад Чехословаччини
- •Наслідки розпаду Чехословаччини
- •Угорщина в 80-х рр.
- •Реформи законодавства Угорщини у 1989 р.
- •Злам тоталітарної системи в Угорщині
- •Реакція опозиції
- •Сучасний стан Угорщини
- •Болгарія у 80-х рр.
- •Початок демократичних процесів в Болгарії
- •Основні результати розпаду соціалістичного табору в Європі
- •Проголошення незалежності югославських республік
- •Результати війни за незалежність Словенії ( червень 1991 р.)
- •Війна за незалежність Хорватії ( 1991-1995 рр.)
- •Війна в Боснії ( квітень 1992 – вересень 1995 рр.)
- •Наслідки Дейтонської угоди
- •Наслідки громадянської війни в Югославії
- •Втручання в конфлікт нато
- •«Угода Холбрук-Мілошевич», 13 жовтня 1998 р.
- •Зростання нової конфронтації
- •Дії нато в Югославії
- •Становище Югославії після війни
- •Міжнародний статус Косово після проголошення незалежності
- •Міжнародні відносини Росії з країнами світу
- •Основні регіональні конфлікти в країнах снд
- •Література
- •Питання для самоконтролю
Війна в Боснії ( квітень 1992 – вересень 1995 рр.)
В жовтні 1991 р. боснійці і ховати без участі сербів оголосили декларацію про суверенітет Боснії і Герцеговини;
Навесні 1992 р. в Боснії пройшов референдум про державну незалежність, але серби, які складали третину населення Боснії бойкотували його і заявили про непокору новому національному уряду;
Глава Президиуму боснієць Алія Ізетбегович вимагав у Бєлграда визнання незалежності Боснии и Герцеговины;
В квітні 1992 р. країни ЄС визнали її незалежність, що було певним каталізатором розпалення громадянської війни;
З квітня 1992 р. серби почали формувати власні органи влади з центром в м. Баня-Лука. Національний рух очолила Сербська демократична партія на чолі з Радованом Караджичем. Почалися військові сутички між сербськими ополченцями і формуваннями нового уряду Боснії, що переросли у війну;
В травні 1995 р. Хорватія розгорнула наступ і в результаті операцій «Блискавка» і «Буря» прорвала оборону крайнських сербів. Це викликало масовий рух сербських біженців;
в серпні-вересні 1995 р. серйозним ударом для сербів в Боснії стало бомбардування авіацією НАТО воєнних і промислових об’єктів. без відома Ради Безпеки ООН
Боснійська війна представляла собою гострий міжетнічний конфлікт на території Боснії і Герцеговини між збройними формуваннями сербів і мусульманськими формуваннями боснійців та хорватів;
Хорватські війська вступили до Боснії і разом з мусульманами розгорнули наступ на боснійських сербів4
Втручання НАТО в конфлікт, консультаційні наради за участю Росії, США, ФРН, Франції та Англії (Контактна група) привели до перемир’я і 14 грудня 1995 р. були підписано Дейтонські угоди, які припинили військові дії на території Югославії
Наслідки Дейтонської угоди
на території Боснії і Герцеговини розміщено значний контингент військ НАТО;
виникло сербське питання – роздроблення сербських земель, вигнання сербів з багатьох територій, нерівноправність Сербії і Чорногорії у порівнянні з іншими країнами;
не були зняті економічні санкції ;
Наслідки громадянської війни в Югославії
За міжнародними оцінками чисельність біженців склала 200-300 тис. чол., загальна чисельність загиблих протягом Боснійської війни складає близько 100 тис. чол.;
На сьогодні республіка Сербська і боснійсько-хорватська федерація Боснії і Герцеговини створили рівноправний союз Боснія і Герцеговина;
В лютому 2008 р. прийнята резолюція парламенту Республіки Сербської в якій говориться, що боснійські серби можуть вийти зі складу Боснії і Герцеговини, якщо більшість країн-членів ООН і держав Європи визнають незалежність Косова
Втручання в конфлікт нато
Навесні 1997 р. після повалення уряду Албанії в країні почалася анархія, на кордоні з Югославією почали формуватися табори албанських терористів, які називали себе «Визвольна армія Косова»4
В грудні 1997 р. терористи з’явилися на території Косова, спровокувавши сутички з югославськими поліцейськими та албанцями, які на їхню думку співробітничали з владою ( є жертви)
на 1991 р. в Косово проживало 82% албанців та 11% сербів. В наслідок воєнних конфліктів після 2007 р. чисельність албанців збільшилася до 92%, а сербів зменшилася до 5%. Це розпалювало націоналізм і сепаратизм, спрямований на репресії і підкорення сербської меншини;
Є факти, що свідчать про те, що албанські терористи мали підтримку фінансами і озброєнням з боку Західних держав і США (албанські емігрантські громади);
Таким чином, Югославія підверглася озброєній агресії, без підтримки сусідніх держав. Югославська армія і сили безпеки до 1998 р. відтіснили албанських терористів зі своєї території( Косово)
В серпні 1998 р. представник США на Балканах Р. Холбрук намагався ізолювати Югославію та посилити вплив на її керівництво;
НАТО прийняла рішення про можливість нанесення військового удару по Югославії. Болгарія і Румунія заявили, що нададуть свій повітряний простір для авіації НАТО;
Восени 1998 р. пройшли маневри військ НАТО в Македонії, де почали зосереджуватися війська альянсу
У вересні 1998 р. ЄС ввів заборону на польоти югославських літаків в країни ЄС;
був створений Міжнародний трибунал по колишній Югославії, який надіслав листа до Ради Безпеки ООН про порушення прав людини на території Косова;
В жовтні 1998 р. після переговорів з Мілошевичем почалося виведення югославських військ з Косова та розміщення там військ НАТО;
З 12 по 13 жовтня 1998 р. були нанесені бомбові удари НАТО по Югославії