Реакція опозиції
1990 р. – на виборах ФНП набрали більшість голосів, що викликало реакцію опозиції, яка організувала масові маніфестації в Бухаресті, підпалила ряд урядових будинків;
Для придушення опозиції уряд залучив 10 тис. шахтарів, які з особливою жорстокістю розгромили штаб-квартири опозиції (націонал-лібералів і націонал-цараністів);
у 1991 р. при зростанні економічної кризи почати шахтарі почали штурм будинку уряду при озброєнні сокирами, пляшками з бензином і ланцюгами (відставка уряду)
до 1998 р. відбувалася політична і урядова криза, розколи партій і нестабільність
Сучасний стан Угорщини
Основними інвесторами Румунії стали Італія, Франція, Англія і США;
Всесвітній банк реконструкції і розвитку дав країні великі кредити, умови яких суворо визначено
Болгарія у 80-х рр.
У 1989 р. становище в країні різко загострилося;
Т. Живков оголосив «перебудову» в Болгарії, але поступово втрачав важелі управління, що привело до відкритого невдоволення системою управління з боку легальної опозиції;
10 листопада 1989 р. керівництво БКП примусило Т. Живкова піти у відставку з усіх постів
Початок демократичних процесів в Болгарії
В країні почали діяти десятки нових партій, був відроджений незалежний профспілковий рух, відбувалася реабілітація політичних в’язнів;
У грудні 1989 р. нові партії та рухи проголосили про створення Союзу демократичних сил (СДС), на чолі з Желю Желєвим ( з 1990 по 1992 р. був президентом Болгарії);
1991 р. ухвалена нова конституція, що регламентувала принципи і засоби побудови демократичної політичної системи та проголошувала президентсько-парламентську республіку
Новий уряд повернув власність колишнім власникам, піддав суду колишніх керівників. ( Т. Живков позбавлений волі на 7 років, голова уряду Атанасов – 10 років);
порушені кримінальні справи проти 60 колишніх членів Політбюро БКП;
На початку 90-х рр. ухвалений закон про землю, що привело до ліквідації кооперативів і до створення нових структур власників;
Спостерігався спад виробництва, безробіття і інфляція до 1996 р.
Основні результати розпаду соціалістичного табору в Європі
країни Східної і Центральної Європи до 2000 року подолали політичні і економічні труднощі і стабілізувалися;
швидка інтеграція до європейських структур;
до ЄС увійшли Східна Німеччини після об’єднання з ФРН (1990), Угорщина, Польща, Словакія, Словенія, Чехія (2004 р.), Болгарія і Румунія (2007 р.).
До ЄС прагнуть також Хорватія і Македонія ( колишні території Югославії);
членами НАТО стали: у 1999 г. - Чеська Республіка, Угорщина і Польща, 2004 г. – Болгарія, Румуния, Словенія, Словаччина
Склад Югославії до її розпаду
- Косово
- Хорватія
- Воєводіна
- Сербія
- Македонія
- Чорногорія
- Боснія і Герцеговина
- Словенія
Сепаратизм в Югославії
Наприкінці 80-х р. в країні почали розвиватися сепаратистські настрої, боротьба між етнічними кланами;
У 1990 р. вперше пройшли вибори на багатопартійній основі;
Нові представницькі органи приймали нові республіканські конституції, або декларації про незалежність;
Найбільше тяжіли до відокремлення Хорватія і Словенія
Періоди розпаду Югославії
війна за незалежність Словенії;
війна за незалежність Хорватії;
війна в Боснії;
війна НАТО проти Сербії (1999 р.)
Початок громадянської війни в Югославії
В червні 1991 р. Хорватія і Словенія в односторонньому порядку оголосили про свою незалежність, що поклало початок етногромадянському конфлікту на території Югославії;
Для прийняття такого радикального рішення вплинули підтримка з боку Німеччини, яка після об’єднання проявляла інтерес до Південно-Східної Європи;
Керівництво Словенії створило загони самооборони і почало військові дії проти Югославської народної Армії (ЮНА);
ЄС проявив велику активність, намагаючись стати посередником між Югославією і заколотницями-республіками. Але по суті припинилася економічна допомога Югославії, дії ЄС носили анти-югославський і антисербський характер
Схема наступальних операцій ЮНА проти Словенії і Хорватії у 1991 р.
