Соціальне обслуговування неповнолітніх

Соціальне обслуговування неповнолітніх здійснюється в ос­новному спеціалізованими соціальними установами (стаціонарне соціальне обслуговування). В останній час більшого розвитку набувають різні види соціального обслуговування неповнолітніх за місцем проживання (на дому).

Можна виділити три основних види соціального обслугову­вання дітей:

• соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих установах;

• соціальне обслуговування дітей-сиріт і дітей, які залиши­лися без батьків;

• соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

Соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в до­шкільних дитячих установах відповідно до Закону України від 23 травня 1991 р. "Про освіту" здійснюється в дошкільних навчальних закладах. Закон виділяє такі види цих закладів: ясла; ясла-садки; дитячі садки; ясла-садки компенсуючого типу; будинки дитини; дитячі будинки інтернатного типу; ясла-садки сімейного типу; ясла-садки комбінованого типу; центри роз­витку дитини; дитячі будинки сімейного типу.

Найбільш поширеною дошкільною дитячою установою є дитячий садок з денним перебуванням і обслуговуванням у ньому дитини в робочі дні тижня.

Соціальне обслуговування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах надається за плату, розмір якої встановлюється органами місцевого самовря­дування.

Соціальне забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування, здійснюється спеціалізованими дитячими установами: школами-інтернатами; дитячими будинками сімей­ного типу.

Соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку здійснюється дитячими будинками-інтер натами. Він є соціально-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування¹. До дитячого будин-ку-інтернату приймаються на державне утримання діти віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побуто­вого обслуговування, медичної допомоги і яким згідно з медич­ним висновком не протипоказано перебування в цій установі незалежно від наявності родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.

Індивідуальна програма реабілітації та адаптації інваліда

Соціальна реабілітація та адаптація інвалідів — це відповід­ний комплекс заходів, що спрямовані на відновлення здоров'я і здібностей інваліда та створення йому необхідних умов і рівних можливостей у всіх сферах життєдіяльності.

Основними видами реабілітаційної допомоги інвалідів є: ме­дична реабілітація (відновна терапія і реконструктивна хірургія з поступовим протезуванням); професійна реабілітація (профе­сійна орієнтація, професійне навчання або перекваліфікація, раціональне працевлаштування); соціально-побутова реабілітація (соціально-побутове влаштування та обслуговування).

Основним документом, що визначає види, форми й обсяг реабілітаційних заходів, оптимальні строки їх здійснення та конкретних виконавців, є індивідуальна програма реабілітації інваліда, що розробляється медико-соціальними експертними комісіями з урахуванням місцевих можливостей, соціально-економічних, географічних і національних особливостей².

Індивідуальна програма реабілітації має рекомендаційний характер. Інвалід може відмовитися від того чи іншого виду, форми й обсягу реабілітаційних заходів або від реалізації програ­ми в цілому. За наявності згоди інваліда з індивідуальною програмою реабілітації він зобов'язується активно сприяти її реалізації.