Соціальне обслуговування громадян похилого віку

Соціальне обслуговування громадян похилого віку здій­снюється на дому або у спеціалізованих установах (стаціонарне соціальне обслуговування). Зазвичай воно надається безоплатно, хоч у деяких випадках, визначених законодавством, здійсню­ється за плату.

На дому соціальні послуги пенсіонерам та одиноким непра­цездатним громадянам надаються структурними підрозділами територіальних центрів соціального обслуговування пенсіоне­рів та одиноких непрацездатних громадян, які створюються за рішенням відповідних органів місцевої виконавчої влади за погодженням з головним управлінням праці і соціального захисту населення обласної державної адміністрації¹.

Одним із структурних підрозділів територіального центру є відділення соціальної допомоги вдома, яке створюється за на­явності не менше 80-ти одиноких непрацездатних громадян, які мешкають на відповідній території та потребують соціально-побутової допомоги вдома.

Відділення приймає на обслуговування одиноких непраце­здатних громадян (пенсіонерів), в тому числі одинокі (бездітні) подружні пари та інвалідів І і II груп незалежно від віку, які частково або значно втратили здатність до самообслуговування і за висновками медичного закладу потребують соціально-побутового обслуговування та догляду в домашніх умовах на підставі картки медичного огляду, акта обстеження матеріально-побутових умов проживання та особистої заяви. До числа одиноких непрацездатних громадян належать громадяни, в тому числі подружжя, які не мають працездатних родичів, що зобов'язані за законом їх утримувати.

В територіальних центрах утворюються також інші відділен­ня, які надають соціальні послуги. До них належать: відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги, відділення соціально-побутової та медико-соціальної реабілітації, стаціонарні відділення територіальних центрів соціального об­слуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

Стаціонарне соціальне обслуговування громадян похилого віку та інвалідів здійснюють:

• будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів;

• геріатричні пансіонати;

• пансіонати для ветеранів війни і праці;

• психоневрологічні інтернати;

• спеціальні будинки-інтернати для престарілих та інвалідів. Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів,

геріатричні пансіонати, пансіонати для ветеранів війни і праці і психоневрологічні інтернати надають такі види послуг:

забезпечення житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем та столовим посудом;

забезпечення раціональним чотириразовим харчуванням з урахуванням віку і стану здоров'я осіб, що проживають в інтернаті, в межах натуральних норм харчування;

забезпечення цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених за інтернатом лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я;

забезпечення слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування, медикаментами та життєво необхідними ліками відповідно до медичного висновку;

забезпечення комунально-побутовим обслуговуванням;

організацію культурно-масової та оздоровчо-спортивної роботи з урахуванням стану здоров'я і віку мешканців будинку-інтернату;

створення умов, що сприяють адаптації осіб, які перебува­ють в інтернаті, у новому середовищі.

Ще одним органом, який здійснює соціальне обслуговування, є спеціальний будинок-інтернат для престарілих та інвалідів'. Він є медико-соціальним закладом, призначеним для постій­ного проживання інвалідів І та II груп престарілих громадян (чоловіків віком понад 60 років, жінок — понад 55 років) із числа звільнюваних з місць позбавлення волі особливо небез­печних рецидивістів та інших осіб, за якими відповідно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, а також тих осіб, які направляються з приймальників-розподіль-ників із числа вказаних інвалідів і престарілих, раніше судимих

або неодноразово притягуваних до адміністративної відпові­дальності за порушення громадського порядку, якщо зазначені особи потребують догляду, побутового і медичного обслугову­вання, систематичного та цілеспрямованого виховного впливу державних і громадських організацій.