6. Аналіз структури національної економіки
Можливості економічного розвитку визначаються структурою економіки. На макроекономічному рівні основними видами структури є:
відтворювальна;
галузева;
регіональна.
Відтворювальна структура характеризується співвідношення окремих компонентів валового випуску за вартістю: фондів заміщення, споживання і нагромадження та за матеріально-речовим складом: засобами виробництва і предметами споживання. Фонд заміщення у відтворювальний структурі включає вартість матеріальних витрат і амортизацію. Фонд споживання охоплює споживчі витрати населення та інших суб’єктів ринку.
Галузева структура економіки характеризує співвідношення валових випусків окремих галузей, великих народногосподарських комплексів і визначається часткою кожної галузі у загальному валовому випуску.
Регіональна структура характеризує співвідношення випуску по окремих адміністративно-економічних районах.
Нагромадження розрізняють як валове і чисте. Валове нагромадження охоплює чисте нагромадження і амортизацію, тобто частину фонду заміщення. Чисте нагромадження є аналогом чистих інвестицій у СНР, а валове – валових інвестицій.
Основним регулюючим параметром розвитку економіки є норма нагромадження:
|
(5.2) |
де п – норма нагромадження;
ЧН – чисте нагромадження;
НД – національний дохід;
ВВП – валовий внутрішній продукт.
Ефективність нагромадження, тобто віддача з кожної гривні чистого нагромадження у вигляді приросту національного доходу або ВВП:
|
(5.3) |
де Еф.н. – ефективність нагромадження.
Ефективність нагромадження аналогічна показнику капіталовіддачі. Чим вище ефективність нагромадження, тим менша потреба у зростанні фонду нагромадження для створення одиниці приросту національного доходу або ВВП.
За матеріально-речовим складом в структурі економіки розрізняють засоби виробництва і предмети споживання.
Засоби виробництва – найважливіші в структурі економіки. Аналіз ринку засобів виробництва здійснюється за показниками динаміки обсягів їх виробництва у вартісному і натуральному виразі.
Споживчі товари (товари для населення) аналізуються по окремих групах: продовольчі, легкої промисловості, культурно-побутового призначення, технічно складні, будівельні матеріали, автомобілі та інші транспортні засоби тощо. Аналіз здійснюється за кількісними і якісними характеристиками, формами власності.
Аналіз галузевої структури економіки дозволяє визначити превалюючий тип розвитку (промисловий, аграрно-промисловий, аграрний), а також виявити основні фактори економічного зростання, екстенсивний чи інтенсивний розвиток.
Регіональна структура економіки завжди багатогалузева. Її аналіз включає визначення виробничої спеціалізації регіону. Галузі спеціалізації характеризується показниками:
коефіцієнтом спеціалізації
коефіцієнтом локалізації
коефіцієнтом міжрегіональної товарності
коефіцієнтом рівня споживання на душу населення
Аналіз структури ВВП здійснюється за такими видами:
секторна структура;
структура ВВП на стадії виробництва;
структура ВВП на стадії кінцевого використання або за сукупними витратами;
структура ВВП за доходами;
Розглянемо секторну структуру ВВП.
Інституційні сектори економіки уявляють собою господарські одиниці, які знаходяться в межах економіки і володіють активами, приймають на себе зобов’язання та можуть займатися господарською діяльністю з іншими господарськими одиницями.
Методологічною особливістю аналізу економіки на макрорівні є оперування агрегованими економічними категоріями. За умов макроекономічного підходу розрізняють чотири суб’єкти і три ринки національної економіки.
Суб’єктами економіки виступають:
домашні господарства;
підприємства;
держава;
закордон.
Вони проявляють свою господарську діяльність на макроринках:
товарному;
ресурсному;
фінансовому.
Такий високий рівень абстракції економічних досліджень призводить до часткової втрати інформації, що є очевидним недоліком макроекономічного агрегування. В той же час, саме завдяки агрегуванню полегшується виявлення суті найскладніших економічних процесів.
Основні макроекономічні зв’язки між суб’єктами і ринками представлені на рис. 5.1.
В національних рахунках рекомендованих ООН у 1993 р., розрізняють такі сектори економіки:
Сектор нефінансових корпорацій (НФК) охоплює підприємства всіх форм власності, які займаються виробництвом товарів та нефінансових послуг і фінансують свою діяльність як за рахунок власних коштів, кредитів на фінансовому ринку, так і за рахунок державного бюджету. Сектор НФК включає три групи галузей: добувна, переробна та сфера послуг.
Сектор фінансових корпорацій (ФК) охоплює корпораційні організації, яка займаються фінансово-посередницькою діяльністю: банки, страхові організації, довірчі товариства, недержавні пенсійні фонди тощо.
Сектор загальнодержавного управління (ЗДУ) охоплює органи державного управління місцевого, регіонального, центрального рівнів, які здійснюють законодавчу та виконавчу владу, збирають податки і фінансують державні витрати. До цього сектору також належать некомерційні бюджетні організації, які надають:
а) індивідуальні безкоштовні або пільгові неринкові послуги
у сфері освіти, охорони здоров’я, мистецтва та культури тощо;
б) колективні неринкові послуги у сфері науки, оборони, державного управління, підтримання громадського порядку тощо.
До сектору загального державного управління (ЗДУ) відносяться державні фонди, які утворюються з обов’язкових внесків.
Рис. 5.1. Схема взаємозв’язків між макроекономічними суб’єктами та ринками
Сектор домашніх господарств (ДГ) охоплює окремих фізичних осіб, сім’ї, які є споживачами товарів і послуг.
Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКО) охоплює організації, які створені домашніми господарствами за рахунок власних внесків для забезпечення своїх політичних, релігійних, професійних інтересів (політичні партії, церква, професійні спілки).
Сектор закордон (З) охоплює суб’єктів господарювання, які розташовані закордоном, але здійснюють економічні операції з резидентами даної країни.
По кожному сектору окремо аналізують:
виробництво ВВП;
кінцеве використання ВВП;
ВВП за доходами.
Виробництво ВВП по секторах розраховується як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням секторів. Визначається вартісний обсяг ВВП по секторах, а також питома вага ВВП і проміжного споживання у валовому випуску в розрізі секторів економіки. Валовий випуск – це повна ринкова вартість вироблених в країні за рік товарів і послуг. Проміжне споживання включає вартість використаних в секторах для виробничих потреб матеріалів, сировини, електроенергії, палива тощо, яка повністю переноситься на створений продукт.
Кінцеве використання ВВП складається з кінцевих споживчих витрат, валового нагромадження та чистого експорту.
ВВП за доходами ВВП(д.) являє підсумок всіх первинних доходів по секторах економіки (ПD):
|
(5.4) |
Первинні доходи секторів економіки включають:
оплату праці, в т.ч. заробітну плату і відрахування на соціальне страхування;
чисті податки;
валовий прибуток;
змішаний дохід.
При аналізі визначаються структура ВВП за доходами в вартісному виразі, питома вага кожного компоненту первинних доходів у загальному підсумку і в розрізі секторів.