5. Законодавча діяльність унр. Конституція унр від 29 квітня 1918 р.

Законотворча діяльність ЦР мала 2 етапи:

1) дожовтневий мав політико-декларативний характер, тобто розроблялися основи української державності;

2) формування власної правової системи після прийняття ІІІ універсалу.

1) 9.01.1918 р. – Закон про національно-персональну автономію;

2) 18.01.1918 р. – Тимчасовий земельний закон;

3) 25.01.1918 р. – Закон про 8-годинний робочий день.

4) 25.02.1918 р. – Закон герб і прапор УНР;

5) 2.03.1918 р. – Закон про громадянство;

6) 6.03.1918 р. – Закон про поділ УНР на 32 землі замість губерній і повітів (землі охоплювали 3-5 повітів).

У червні 1917 р. була утворена комісія у складі 100 осіб на чолі з М.Грушевським. 29.04.1918 р. на останньому засіданні Центральної Ради була прийнята Конституція. Вона включала 8 розділів і 85 статей. Розділи Конституції: 1) загальні постанови; 2)Права громадян України; 3) Органи власті УНР; 4) Всенародні збори УНР; 5) Про Раду Народних міністрів; 6) Суд УНР; 7) Національні союзи; 8) Про часове припинення громадських свобод. На цьому ж засіданні було обрано президентом М. Грушевського.

Центральна Рада у березні-квітні 1918 р. не являла собою дієвого державного органу, спроможного вирішувати нагальні проблеми в країні, і не користувалася підтримкою широких верств населення. Німецьке командування незадоволене внутрішньою політикою Центральної Ради та актами саботажу економічної угоди ЦР і Німеччиною від 23.04.1918 р. готувало державний переворот і шукало кандидата, який би очолив український уряд. Вибір зупинився на кандидатурі колишнього командира 1-го Українського корпусу і почесного отамана Вільного козацтва П. Скоропадського.

За Конституцією Україна мала стати класичною парламентською республікою.

7. Судова система.

У червні 1917 р. у Києві відбувся з’їзд юристів, який обрав крайовий судовий комітет для забезпечення зв’язків між Центральною Радою і місцевими судовими установами. Згідно законопроекту на початку грудня 1917 р. був створений тимчасовий Генеральний суд у складі цивільного, карного, й адміністративного департаментів у кількості 15 генеральних суддів. Відповідно до закону від 17.12.1917 р. передбачалося створення Київського, Одеського і Харківського апеляційних суддів (в Одесі і Харкові не були створені). На початку січня 1918 р. Мала Рада обрала 8 членів Генерального суду і 8 Членів Київського апеляційного суду.

У грудні 1917 р. рішеннями ЦР були визнані неправомочними судові палати, ліквідовано селянські волосні і верхні сільські суди. У березні 1918р. було розширено компетенцію мирових судів (одноособовий розгляд справ, цивільні справи до 1000 крб). Для розгляду справ про вбивства, пограбування, підпали, зґвалтування, розбій, здійснені як військовими так і цивільними особами рішеннями головних військових губернських комендантів з лютого 1918 р. створювалися революційні військові суди. Передбачався колегіальний розгляд справ (1 професійний суддя, 2 представники громадськості, 4 – за призначенням військового коменданта), участь захисника приватного обвинувача і приватного позивача. Для проведення дізнання військовими комендантами призначалися слідчі. Нерідко траплялися випадки самосуду, які в селі чинив сход або комітет, а у місті переважно натовп. Згідно закону від 23.12.1917р. було створено Прокураторію Генерального суду на чолі з Старшим прокурором. Прокураторія підпорядковувалася ще й Секретарству судових справ.