- •Тема 1. Історія держави і права україни як наука і навчальна дисципліна – 2 години.
- •1. Предмет, мета, завдання та функції курсу історії держави і права України.
- •2. Принципи та методи пізнання історико-правових явищ.
- •3. Періодизація історії держави і права України.
- •4. Історіографія історії держави і права України.
- •Тема 2. Перші державні утворення на території україни та їх право – 2 години
- •2) Суспільний лад.
- •3) Державний лад.
- •4) Право.
- •2. Грецькі міста-держави Північного Причорномор’я та їх право.
- •1) Короткий історичний огляд.
- •2) Суспільний устрій
- •4) Право.
- •Боспорське царство
- •1) Короткий історичний огляд.
- •2) Суспільний устрій.
- •3) Державний лад.
- •4) Право.
- •Тема 3. Формування та розвиток ранньофеодальної держави київська русь – 2 години
- •Основні етапи утворення і розвитку Давньоруської держави.
- •Причини розпаду Давньоруської держави.
- •4. Теорії походження державності у східних слов’ян.
- •Тема 4. Суспільний і державний лад київської русі – 2 години.
- •3) Феодально-залежне населення
- •Державний устрій Київської Русі як ранньофеодальної федеральної монархії.
- •Центральні органи влади.
- •Десятинна та двірсько-вотчинна системи управління.
- •5. Організація збройних сил.
- •6. Судові органи Київської Русі
- •1. Джерела давньоруського права.
- •2. Історія створення, основні редакції і списки Руської правди
- •2. Розширена редакція
- •3. Цивільне право за Руською правдою
- •Шлюбно-сімейне та спадкове право за Руською правдою
- •5. Кримінальне право.
- •6. Церковне (канонічне) право Київської Русі
- •Утворення Галицько-Волинського князівства та його державно-політичний розвиток.
- •3. Суспільний лад на Галицько-Волинських землях
- •3. Державний устрій
- •4. Правова система
- •Державні унії Литви і Польщі.
- •Політико-правові наслідки Люблінської 1569 р. Унії для українських земель.
- •Суспільний лад на українських землях у складі Великого князівства Литовського, Королівства Польського і Речі Посполитої.
- •Вищі органи влади Речі Посполитої.
- •Органи центрального управління та урядовці у Великому князівстві Литовському і Речі Посполитій.
- •4. Адміністративно-територіальний поділ і місцеве управління на українських землях литовсько-польської доби.
- •Кодифікації права у Великому князівстві Литовському.
- •Особливості застосування магдебурзького права на українських землях.
- •Система судоустрою та судочинства на українських землях у складі Великого князівства Литовського, Королівства Польського і Речі Посполитої.
- •Основні риси цивільного права (право власності, зобов’язальне право, спадкове право, шлюбно-сімейне право).
- •Основні етапи політичної історії Запорізької Січі.
- •3. Військово-адміністративний устрій Запорозької Січі.
- •Правова система і судочинство Запорізької Січі.
- •Утворення реєстрового козацтва, його правове становище.
- •Правовий статус України за Зборівським і Білоцерківським договорами.
- •Формування органів влади і управління на українських землях у роки Визвольної війни.
- •Правовий статус України у складі Московської держави згідно з "Березневими статтями" і царськими жалуваними грамотами від 27 березня та 12 квітня 1654 р.
- •Акти, з яких складався договір:
- •Зміст «Просительних статей»:
- •Короткий зміст «Статей Богдана Хмельницького»:
- •Політично-правова оцінка та історичне значення входження України до складу Російської держави.
- •Тема 12. Політико-правові передумови створення і ліквідації україни-гетьманщини – 2 години
- •Вищі та місцеві органи влади й управління Гетьманщини.
- •Функції старшинської ради:
- •Обмеження та ліквідація автономії України. Малоросійський приказ. Малоросійські колегії.
- •Судова система Гетьманщини. Судові реформи.
- •Тема 13. Право україни-гетьманщини – 2 години
- •Обмеження української державності за гетьманськими статтями в другій половині XVII - XVIII ст.Ст.
- •3. Конституція Пилипа Орлика 1710 р.
- •Основні риси права України-Гетьманщини.
- •5. Основні риси судового процесу.
- •Тема 14. Кодифікація українського права у XVIII - на поч. XIX ст. – 2 години
- •2. Кодифікаційні роботи іі половини XVIII століття.
- •3. «Екстракт малоросійських прав» (1767) та «Екстракт із указів, інструкцій, настанов» (1786).
- •4. Кодифікаційні роботи першої половини XIX ст.:
- •Тема 15. Державно-правовий устрій на українських землях у складі російської імперії після ліквідації автономії у першій половині хіх ст. – 2 години
- •Суспільний лад на українських землях Російської імперії в першій половині XIX ст.
- •Органи та система управління російського царату в Україні.
- •Джерела права. „Звід законів Російської імперії" та його значення в історії права України.
- •Селянська реформа 1861 р. Та особливості її проведення в Україні
- •Земська 1864 р. Реформа
- •Міська 1870 р. Реформа
- •Судова реформа 1864 р. В Україні
- •6. Поліцейська та військова реформи
- •Тема 17. Державно-правові інститути на західноукраїнських землях австро-угорської імперії (кінець хvііі – друга половина хіх ст.) – 2 години
- •2. Організація управління Галичиною, Буковиною і Закарпаттям до середини хіх ст.
- •3. Загальнодержавні органи влади і місцевого управління після створення дуалістичної монархії
- •4. Місцеве "самоврядування" у Галичині, Буковині і Закарпатті
- •5. Судоустрій
- •6. Джерела права на західноукраїнських землях за часів австрійського панування
- •Тема 18. Державно-правові інститути на українських землях в період контрреформ і розвитку російського неоабсолютизму – 2 години
- •Зміст і значення контрреформ 80-90 років XIX ст. Та їх особливості на Україні.
- •Закон про земських дільничних начальників 1889 р.
- •Судова система після прийняття закону про земських дільничних начальників
- •Зміни в суспільних відносинах і новий розподіл класових сил на початку XX ст.
- •Тема 19. Державно-правові інститути в період революції і першох світової війни – 2 години.
- •Статус і компетенція Державної Думи. Повноваження Державної думи:
- •Діяльність і політична платформа Української думської громади.
- •Юридичний зміст столипінської аграрної реформи.
- •Мілітаризація державного апарату Російської імперії в роки Першої світової війни
- •Тема 20. Державно-правові інститути тимчасового уряду в україні після перемоги лютневої демократичної революції – 2 години
- •Реформа Тимчасовим урядом центрального і місцевого державного апарату, судових та правоохоронних органів.
- •3. Законодавство Тимчасового уряду.
- •Основні нормативні акти Тимчасового уряду
- •4. Діяльність Рад робітничих і селянських депутатів в лютому-жовтні 1917 р.
- •Тема 21. Державний лад і право унр (центральної ради) – 2 години
- •2. I та II універсали Центральної Ради
- •III універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки.
- •4. IV Універсал Центральної Ради. Унр після Брестського миру.
- •Законодавча діяльність унр. Конституція унр від 29 квітня 1918 р.
- •7. Судова система.
- •Тема 22. Державно-правові інститти в період української держави (гетьманату п.Скоропадського) – 2 години
- •2. Державна влада та місцеве самоврядування в період Гетьманату.
- •3. Судова система Української держави (Гетьманату п.Скоропадського).
- •4. Законодавство Української гетьманської держави
- •Тема 23. Державно-правові інститути в період правління директорії української народної республіки – 2 години
- •2. Державний лад у період правління Директорії унр.
- •3. Акт злуки унр та зунр.
- •3. Право у період правління Директорії унр.
- •5. Судова система Директорії.
- •Падіння української національної державності. Варшавський і Ризький договори.
- •Тема 24. Державний лад і право західноукраїнської народної республіки – 2 години
- •2. Вищі та місцеві органи влади й управління зунр
- •3. Судові і правоохоронні органи та збройні сили зунр
- •4. Законодавча діяльність зунр
- •Тема 25. Проголошення радянської влади на україні і його юридичне оформлення. Державно-правові інститути радянської україни в 1917 – 1920 рр. – 2 години
- •2. Особливості державного устрою і права Донецько-Криворізької Радянської республіки та інших державних утворень радянського типу на території України.
- •3. Конституція усрр 1919 р.
- •Органи державної влади і управління Радянської України в 1917 - 1920 рр.
- •Становлення і розвиток в Україні радянських судових і правоохоронних органів.
- •Створення органів чк в Україні.
- •Основні джерела права Радянської України в 1917 - 1920 рр.
- •Тема 26. Нова економічна політика та її законодавче оформлення – 2 години
- •Особливості проведення нової економічної політики в Україні
- •Реформування органів державної влади і управління усрр в період непу
- •Реформа судової системи і правоохоронних органів в період непу
- •Тема 27. Національно-державне будівництво в роки непу. Утворення союзу рср
- •2. Утворення Союзу рср і роль Радянської України в цьому процесі.
- •3. Державно-правовий статус України за Декларацією і Договором про утворення Союзу рср 1922 р. І Конституції срср 1924 р.
- •4. Утворення Молдавської Автономної Соціалістичної Республіки у складі усрр.
- •5. Політико-правові аспекти українізації (20-ті рр.).
- •Тема 28. Перша кодифікація радянського законодавства в україні – 2 години.
- •Причини, мета та основні завдання першої кодифікації законодавства Радянської у країни.
- •Загальна характеристика основних етапів кодифікаційних робіт.
- •Окремі напрямки кодифікаційних робіт:
- •4. Історично-правове значення першої кодифікації законодавства Радянської України.
- •1. Причини, мета та основні завдання першої кодифікації законодавства Радянської України
- •2. Загальна характеристика основних етапів кодифікаційних робіт
- •3. Окремі напрямки кодифікаційних робіт:
- •4. Історично-правове значення першої кодифікації законодавства Радянської України.
- •Тема 29. Держава і право україни в період тоталітарно-репресивного режиму (1929 – 1941 рр.) – 2 години
- •2. Організація державної влади в Україні у 30-ті р. Після прийняття Конституції усрр 1929 р.
- •3. Конституція урср 1937 р. Та перебудова державних органів урср на її основі
- •4. Основні риси радянського права в 30-ті рр.
- •Тема 30. Держава і право україни в роки другої світової війни – 2 години
- •Юридичне оформлення вступу срср і урср у Другу світову війну. Приєднання західноукраїнських земель до складу урср.
- •Зміни державного апарату срср і урср в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Зміни в правовій системі срср і урср в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Встановлення німецького окупаційного режиму.
- •Рух опору на окупованій території. Спроби відновлення української держави на окупованій території.
- •Юридичне оформлення входження Закарпаття до складу урср.
- •Тема 31. Державно-правові інститути україни у післявоєнний період (1945 – 1953 рр.) – 2 години
- •2. Державний лад
- •Зміни в системі органів юстиції, прокуратури, державної безпеки і внутрішніх справ.
- •Основні риси права.
- •Тема 32. Держава і право україни в період десталінізації (середина 1950-х – перша половина 1960-х рр.) – 2 години
- •Десталінізація та її частковий характер в Україні.
- •Державний лад. Боротьба за владу в партійно-державному керівництві срср в 1953-1964 рр.
- •Господарчі реформи в другій половині 50-х і першій половині 60-х років.
- •4. Реформування судових і правоохоронних органів
- •5. Основні риси права.
- •Тема 33. Держава і право україни в період застою (середина 1960-х – середина 1980-х рр.) – 2 години
- •Історія створення та прийняття Конституції урср 1978 року.
- •Спроби удосконалення державного апарату урср після прийняття Конституції
- •Зміни в системі судових та правоохоронних органів.
- •Тема 34. Друга кодифікація законодавства радянської україни – 2 години
- •Централістські установки в законотворчості срср та урср. Основи законодавства Союзу рср і союзних республік.
- •Основні напрямки кодифікаційних робіт:
- •3. Звід законів срср і Звід законів урср.
- •Централістські установки в законотворчості срср та урср. Основи законодавства Союзу рср і союзних республік.
- •Етапи кодифікаційних робіт
- •3. Окремі напрями кодифікаційних робіт.
- •3. Звід законів срср і Звід законів урср.
- •Тема 35. Держава і право україни в період перебудови. Розпад союзу рср і становлення незалежної української держави – 2 години
- •Реформування державного апарату урср.
- •Зміни в законодавстві урср.
- •Проголошення та розбудова української національної держави у 1991-1995рр.
- •Розробка і прийняття Конституції України 1996.
Проголошення та розбудова української національної держави у 1991-1995рр.
19-21 серпня 1991 р. у СРСР сталася спроба державного перевороту, метою якого було збереження централізованої держави. Вище партійно-державне керівництво СРСР проголосило владу антиконституційного Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС) більше відомого за російською абревіатурою «ГКЧП». Рішення ДКНС передбачали ліквідацію демократичних завоювань, загрожували суверенітету України. Проте змова закінчилася провалом. Події серпня 1991 р. надзвичайно посилили відцентрові процеси, прискорили розпад СРСР.
24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради УРСР проголосила Акт про незалежність України, яким було визначено новий політико-правовий статус країни. У цьому історичному документі зазначалося: “...продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави - України. Територія України є неподільною і недоторканною”. Наголошувалося також, що віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
1 грудня 1991р. відбувся Всеукраїнський референдум, на якому, крім відповіді на запитання: “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?”, громадяни мали обрати Президента країни. Участь у голосуванні взяло 84,2 % виборців; 90,3 % з них підтвердили Акт проголошення незалежності України. Більшістю у 61,6 % голосів Президентом України було обрано Л. Кравчука. Розпочався новий етап розвитку України як самостійної, суверенної держави. Уже 2 грудня 1991 р., на другий день після референдуму, суверенну Україну визнала Польща, а протягом грудня - ще 68 держав світу, в тому числі всі найбільш розвинені і впливові (5 грудня - Росія, 25 грудня - США).
10 грудня 1991 р. Верховна Рада України ратифікувала Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану в Біловезькій Пущі керівниками Білорусі, Росії та України. Після того як до неї приєдналися й інші республіки і 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті керівники Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, України підписали Декларацію про Співдружність Незалежних Держав, Союз РСР припинив своє існування.
Перехід від статусу союзної республіки з обмеженим суверенітетом і вихід України на історичну авансцену як незалежної самостійної держави відбувався мирним еволюційним шляхом. Він передбачав реформування існуючих органів влади та створення нових, які мали відповідати принципам незалежної держави. 12 вересня 1991 р. Верховною Радою було прийнято Закон “Про правонаступництво України”.
8 жовтня 1991 p. Було прийнято Закон “Про громадянство України”. Громадянами України проголошувались “особи, які на момент набрання чинності цього закону проживали в Україні, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду й характеру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України”.
Підстави набуття громадянства України: 1) за народженням; 2) за походженням; 3) через прийняття до громадянства України; 4) через поновлення у громадянстві України; 5) за іншими підставами, передбаченими цим законом; 6) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
1 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла “Декларацію прав національностей України”, в якій наголошувалося, що Українська держава гарантує всім народам, національним групам, народам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. 25 червня 1992 р. було прийнято Закон “Про національні меншини в Україні”.
15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради видала Указ ”Про Державний гімн України”, яким було затверджено музичну редакцію Державного гімну (автор музики М. Вербицький). Постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 р. затверджено Державний прапор України - національний синьо-жовтий прапор. Верховна Рада постановою від 19 лютого 1992 р. затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України.
24 серпня 1991 р. була прийнята Постанова Верховної Ради “Про військові формування на території України”, згідно з якою парламентові підпорядковувалися всі війська, дислоковані на території республіки. Концептуальні та юридичні засади створення Збройних Сил України та оборони країни визначають прийняті Верховною Радою 11 листопада 1991 р. Постанова “Про концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України”, воєнна доктрина 19 жовтня 1993 p., а також Закони від 6 грудня 1991 р. “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”.
4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон “Про державний кордон України”, яким установлювалися державний кордон, його режим і забезпечення охорони. Також 4 листопада 1991 р. було прийнято Закон “Про прикордонні війська України”, в якому визначалися завдання, структура, права прикордонних військ, соціальний захист і відповідальність військовослужбовців-прикордонників.
У пострадянський період державний лад України мав ще перехідний характер.
Спочатку Верховна Рада України продовжувала діяти як вищий владний орган держави. Вона призначала вибори народних депутатів і затверджувала склад Центральної виборчої комісії, призначала Прем’єр-міністра і уряд.
Становленню українського парламентаризму сприяло прийняття 17 листопада 1992 р. Закону “Про статус народного депутата України”. Закон установлював права та обов’язки народних депутатів.
Повноваження Президента, Прем’єр-міністра не були достатньо регламентовані, були неузгодженості функцій законодавчої та виконавчої влади, центральна влада і регіони державний апарат працювали із перебоями. Верховна Рада намагалася здійснювати управління державою, часто-густо втручаючись у розв’язання поточних питань. Законодавча діяльність парламенту не встигала за життям. Президент прагнув, не обмежуючись сферою виконавчої влади, взяти на себе частину повноважень Верховної Ради. Через те зокрема відбувалося гальмування демократичних перетворень і економічних реформ.
Тому відповідно до Указу Президента від 25 лютого 1992 р. міністерства позбавлялися права безпосередньо управляти підприємствами і мали відповідати за реалізацію державної політики у відповідних галузях. Законами від 18 листопада та від 19 грудня 1992 р. розширювалися повноваження Кабінету Міністрів України. Уряд отримав тимчасове право ухвалювати декрети з економічних і соціальних питань, які мали силу законів.
Законом від 5 березня 1992 р. запроваджувався інститут представників Президента в областях, районах і містах Києві та Севастополі як найвищих посадових осіб – голів місцевих адміністрацій. Представникам Президента надавались досить широкі повноваження. Серед них: забезпечення реалізації законів і розпоряджень центральних органів влади, контроль діяльності місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
Законом від 27 березня 1992 р. Верховна Рада вивела місцеві Ради із системи органів державної влади, надавши їм статус органів місцевого та регіонального самоврядування. Водночас передбачалося надання виконавчим комітетам сільських, селищних та міських Рад повноважень, делегованих державою.
У лютому 1994 р. було прийнято Закон “Про формування місцевих органів влади і самоврядування”, відповідно до якого після виборів безпосередньо населенням улітку 1994 р. місцевих Рад та їхніх голів було скасовано інститут представника Президента України і місцевої адміністрації.
Наступна реорганізація органів влади на місцях відбулася з прийняттям у червні 1995 р. конституційного договору між Верховною Радою і Президентом України. Зазначалося, що в областях, районах, містах Києві та Севастополі створюються державні адміністрації на чолі з головами цих адміністрацій. У селах, селищах і містах громадянами обираються органи місцевого самоврядування – відповідні сільські, селищні і міські Ради на чолі з головами Рад. Виконавчі органи цих Рад – виконавчі комітети, які очолюють голови Рад, здійснюють також ряд делегованих їм повноважень державної виконавчої влади.
У квітні 1992 р. Верховна Рада прийняла Концепцію судово-правової реформи. Законом України “Про Конституційний суд України” від 3 червня 1992 р. були закладені основи конституційної юстиції. Але зміни у судовій системі відбувалися надто повільно.
Після того як Україна здобула незалежність, продовжувала діяти система судів загальної юрисдикції. Основною ланкою її були районні (міські) та міжрайонні (окружні) суди. Вони розглядали основну масу кримінальних і цивільних справ. Другу ланку становили Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські суди. Вищою судовою інстанцією був Верховний Суд України. До судів загальної юрисдикції входили також і військові суди: гарнізонів, регіонів і Військово-Морських Сил. У період 1991-1994 pp. на підставі Законів “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р., “Про органи суддівського самоврядування” від 2 лютого 1994 р. дещо розширилися функції судів і посилилася незалежність суддів.
Крім судів загальної юрисдикції, в Україні діяла система арбітражних судів, які вирішували господарські спори, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами. Реформувавшись із державних арбітражів в арбітражні суди на підставі Закону України “Про арбітражний суд” від 4 червня 1991 p., вони продовжували діяти в режимі арбітражу.
Правові основи організації й діяльності прокуратури були закладені Законом України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. Відповідно до Закону систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Кримської Автономії, областей, м. Києва (на правах обласної), міські, районні, міжрайонні, а також інші прирівняні до них прокуратури.
Організаційно-правові основи діяльності міліції України містяться в Законі України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. На міліцію покладається адміністративна, профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча й охоронна (на договірних засадах) функції.
Важливе значення для захисту інтересів держави мало створення державного правоохоронного органу спеціального призначення – Служби безпеки України. Відповідно до Закону “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. компетенція СБУ полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, захисті від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань із боку окремих організацій, груп та осіб. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.
До системи правоохоронних органів функціонально належить і адвокатура України. Але вона не є державним органом. Це добровільне професійне громадське об’єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Правові засади діяльності адвокатури визначаються Законом України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1991 р.