2. Державні унії Литви і Польщі.

Проте об’єднання Великого князівства Литовського з Польським королівством докорінно змінила історію розвитку Литовсько-Руської держави й правове становище українських земель. Процес об’єднання був зумовлений ослабленням Великого князівства Литовського, загостренням внутрішньополітичних та національно-релігійних суперечок. Основою унії стала необхідність об’єднати зусилля для боротьби з експансією Тевтонського ордену на схід. Зі сходу також загрожував сильний противник – молоде Московське князівство. Ці обставини використали польські феодали та католицьке духовенство, що прагнули приєднати до Польського королівства українські, білоруські і литовські землі. Однак реальне об’єднання Великого князівства Литовського з Польщею затяглося на тривалі роки.

У 1385 р. відбулася Кревська унія, за якою литовський князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою і під ім’ям Владислава ІІ став королем Польщі. Династичний шлюб був укладений для боротьби з тевтонським орденом та Московською державою. Ягайло зобов’язувався католицизм зробити державною релігією та повернути всі втрачені землі. Пізніше князь Вітовт у 1392 р., скориставшись незадоволенням місцевої знаті, силою захопив престол і, оголосивши себе королем, тимчасово призупинив полонізацію і окатоличення. У 1410 р. В Грюнвальдській битві ускладі об’єднаних сил Литви і Польщі руське військо виступало під власними хоругвами.

Наступним етапом об’єднання стала Городельська унія 1413 р., яка зрівняла у правах польську та литовську шляхту католицького віросповідання. На українських та литовських землях відбувся розкол суспільства на релігійному та національному грунті, в результаті якого (російсько-литовські війни) Смоленщина і Чернігівщина відійшли до Московського царства.

Набіги кримських татар (а в 1484 р. хан Манглі-Гірей зруйнував Київ) сприяли зміцненню союзу Литви і Польщі. Тому в 1569 р. у Любліні відбувся спільний сейм, на якому був підписаний акт Унії Литви і Польщі. Утворилася єдина держава Річ Посполита. Обирався єдиний король, він же Великий князь Литовський, здійснювалася єдина зовнішня політика, карбувалася спільна монета.

3. Політико-правові наслідки Люблінської 1569 р. Унії для українських земель.

Люблінська унія, що завершила політичне об’єднання Польщі і Литви, мала для України сумнозвісні наслідки. Попри всі недоліки Литва впродовж двох століть створювала для українців сприятливі умови існування. Українські звичаї, культура, руська мова, джерела права, система місцевого управління мали великий вплив у суспільній, економічній, релігійній, культурній, правовій сферах життя Литовської держави, а Луцьк став навіть другою резиденцією литовських князів.

Тепер ситуація змінилася. Згідно з Люблінською унією до Польщі відійшли: Волинь, Галичина, Поділля, Брацлавщина, Холмщина, Київщина, Підляшшя. За Литвою зберігалися білоруські землі, а з українських тільки Берестейське воєводство та Пинщина.

У 1596 р. в Бресті на уніатському соборі було підписано угоду про унію православної церкви України і польської католицької церкви на умовах залежності від папи римського. Це поклало початок окатоличенню українського народу та наступ на його культуру.

З переходом українських земель до складу Польщі та підписання Берестейської унії було поставлене під сумнів саме існування українців як окремого народу, окремої етнічної спільноти. Перед українцями постала дилема: або зректися політичного життя, або окатоличитися, полонізуватися. Поволі, але невпинно польська мова, релігія, підтримувані державою, впроваджувалися на всіх захоплених Польщею землях України. Це викликало посилення соціального й національного гноблення в Україні та піднесення національно-визвольної боротьби українського народу.