- •Шкатула ю.М., Тітаренко о.М. Практична робота №1
- •Екологічні закони, принципи і правила
- •Практична робота № 2 Тема. Особливості структури і функціонування агроекосистем
- •Запитання для самопідготовки
- •Практична робота №3 Тема. Агрофітоценоз, як основний компонент агробіоценозу
- •Запитання для самоперевірки
- •Практична робота № 4 Тема. Визначення забур'яненості поля та вибір методу боротьби з бур'янами
- •Теоретичні відомості
- •Запитання для самоперевірки і тестового контролю
- •Практична робота №5 Тема. Еколого-агрохімічна оцінка ґрунту
- •Теоретичні відомості
- •Запитання для контролю знань
- •Практична робота №6 Тема. Агроекологічна характеристика основних сільськогосподарських культур
- •Оптимальні значення рН ґрунтового розчину для основних сільськогосподарських культур
- •Запитання для самоперевірки
- •Практична робота № 7
- •Запитання для самоперевірки
- •Практична робота № 8 Тема. Мінеральні добрива та еколого-агрономічні принципи їх використання
- •Теоретичні відомості
- •Запитання для самоперевіркиі тестового контролю
- •Практична робота № 9 Тема. Живлення рослин і розрахунок доз мінеральних добрив під запланований урожай
- •Теоретичні відомості
- •Запитання для самоперевірки
- •Практична робота № 10 Тема. Мікробні біотехнології у сільському господарстві
- •Теоретичні відомості
- •Запитання для самоперевірки
- •Практична робота № 11 Тема: Поняття про пестициди та визначення залишкової токсичності ґрунту
- •Класифікація пестицидів за величиною ддд
- •Запитання для самоперевірки і контролю знань
- •Практична робота № 12 Тема. Оптимізація структури сільськогосподарських ландшафтів
- •Теоретичні відомості
- •Запитання для самоперевірки
- •Практична робота № 15
- •Теоретичні відомості
- •Запитання для тестового контролю
- •Практична робота № 16 Тема: Мікробіологічний моніторинг стану ґрунтів агроекосистеми
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 18 Тема: Закон України « Про тваринний світ»
- •Теоретичні відомості
- •Розділ II. Використання тваринного світу
- •Практична робота № 19 Тема: Закон України « Про карантин рослин»
- •Теоретичні відомості
- •Загальні положення
- •Розділ VI
- •Практична робота № 20 Тема: Місцеві екологічні плани дій
- •Теоретичні відомості
- •Література
- •Запитання для контролю
- •Практикум з сільськогосподарської екології Навчальний посібник
Запитання для самоперевірки
Дайте визначення агрофітоценозу?
Назвати види агрофітоценозів за домінантними видами.
Хто входить до складу агрофітоценозу?
Назвати форми взаємовідносин між рослинами в агрофітоценозі.
В чому проявляється видова і міжвидова конкуренція в агрофітоценозах?
Якими шляхами можна зменшити конкурентні відносини в агрофіто-ценозі?
В чому суть алелопатії, її практичне значення?
Яку екологічну нішу займають агрофітоценози в складі агробіоцено
Практична робота № 4 Тема. Визначення забур'яненості поля та вибір методу боротьби з бур'янами
Мета: ознайомити студентів з екологічною нішею бур'янів у агробіоценозі, їхнім впливом на культурні рослини, основними видами бур'янів, їхнім поширенням,методами визначення забур'яненості поля та боротьби з бур'яновою рослинністю.
Теоретичні відомості
Бур'яни утруднюють роботу сільськогосподарських машин, є посередни-
ками поширеня шкідників, затіняють культурні рослини, забирають з грунту у 2-3 рази більше вологи, ніж культурні рослини, зменшуюь площу розростання і мінерального живленя, пригнічують ріст рослин, знижують урожай с.г. культур.
За різними ознаками існує кілька класифікацій бур’янів. Серед них найбільше зустрічаються:
рудеральні (смітникові) – на смітникках, біля заборів, на узбіччях доріг та інших місцях біля житла людини, це – лопух, кропива, чортополох, спо та інші;
сегетальні (польові) - в посівах сільськогосподарських культур;
лучні – на луках і пасовищах;
лісові – поширюються на вирубках лісу.
Разом з тим, така класифікація має умовний характер, через що цілий ряд видів бур’янів можуть переходити з однієї в іншу групу.
Крім того, сегетальні бур’яни по приуроченості до оброблювальних земель поділяються на:
спеціалізовані – види, які зустрічаються в посівах окремих культур. Так, наприклад, у посівах льону – пажитниця польова, рижій льоновий; проса – мишій сизий, мишій зелений; пшениці – пажитниця п’янка; конюшини – повитиця конюшинна та інші;
- не спеціалізовані – види, що поширені в посівах багатьох сільськогосподарських культур.
За походженням бур’яни поділяють:
апофіти – місцеві;
адвентивні – пришельці.
Найбільш практичне значення має класифікація, що побудована на врахуванні близьких особливостей бур’янів, таких як: спосіб живлення, тривалість життя, спосіб розмноження та життєвий цикл розвитку. За способом живлення рослини бур’янів поділяють на три групи (таб.1):
паразити не зелені;
напівпаразити зелені;
не паразити зелені.
Таблиця 1
Виробнича класифікація бур’янів
Не зелені рослини-паразити |
Зелені рослини - напівпаразити |
Зелені рослини – не паразити |
|
|
|
малорічні |
багаторічні |
Стеблові Кореневі |
Кореневі |
Ефемери Ярі: Ранні Пізні Зимуючі Озимі Дворічні |
Коренепаросткові Кореневищні Стрижнекореневі Повзучі Цибулинні Бульбоплідні Гронокореневі |
Зелені рослини не паразити. Такі рослини (автотрофні) мають зелені листки, здатні до фотосинтезу і створення органічної речовини. До цієї групи належать найбільша частина бур’янів. За тривалістю життя вони поділяються на:
малорічні – група рослин, які розмножуються переважно насінням, живуть не більше двох років і за життя плодоносять лише один раз. Після утворення насіння рослини відмирають;
багаторічні – цикл розвитку життя яких перевищують два роки, плодоносять щорічно, розмножуються насінням і вегетативними органами.
ефемери – рослини з дуже коротким періодом розвитку (1,5-2 місяці), які упродовж вегетаційного періоду здатні давати кілька поколінь. В Україні найпоширеніші зірочник середній, тонконіг однорічний і люцерна маленька;
ярі – рослини, цикл розвитку яких починається весною і завершується у цьому ж році. Осінні сходи бур’янів цієї групи не здатні перезимовувати і гинуть навіть під час перших осінніх приморозків. Залежно від часу проростання цю групу поділяють на ранні та пізні бур’яни. Насіння ранніх сходить напровесні при температурі +3-5ºС і завершують вегетацію до середини літа. До цієї групи належать: гречка берізковидна, гречка татарська, вівсюг звичайний, редька дика, амброзія полинолиста, підмаренник чіпкий та інші. Пізні ярі проростають після достатнього прогрівання грунту (до 12-16ºС) і завершують вегетацію в осінній період. Найбільш поширеними серед цієї групи є такі: щириця звичайна, щириця біла, куряче просо, мишій зелений, мишій сизий, паслін чорний, лобода біла та інші.
озимі – рослини, які здатні утворити насіння після проходження зимового періоду, зимуючи у фазі розетки. Засмічують переважно посіви озимих культур, багаторічних трав. Життєвий цикл розвитку співпадає з циклом розвитку озимих культур. Переважаючими бур’янами цієї групи є стоколос житній, стоколос польовий, мітлиця звичайна;
зимуючі – рослини, для яких умови перезимівлі не обов’язкові і життєвий цикл розвитку може відбуватися по типу ярих або озимих, залежно від періоду проростання. До цієї групи належать: волошка синя, грицики звичайні, талабан польовий, ромашка непахуча, злинка канадська та ін..;
дворічні – для повного життєвого циклу потребують два роки. У перший рік накопичують в коренях поживних речовин, а на другий рік формують стебло з квітками і насінням. Домінуючими представниками є: буркун білий, буркун жовтий, будяк пониклий, синяк звичайний, липучка відстовбурчена, блекота чорна та ін.;
За органом вегетативного розмноження розрізняють такі групи багаторічних бур’янів:
кореневищні – багаторічні рослини, основним органом вегетативного розмноження яких є кореневище. Найпоширенішими бур’янами цієї групи є: пирій повзучий, свинорий, хвощ польовий, сорго алепське, підбіл звичайний та інші;
коренепаросткові – розмножуються переважно за допомогою кореневих паростків. Найпоширеніші такі, як осот рожевий, осот жовтий, гірчак степовий звичайний, берізка польова, молокан татарський, льонок звичайний та інші;
стрижнекореневі –основним органом вегетативного розмноження яких є сплячі бруньки на стрижневому корені. До цієї групи належать: щавель кучерявий, суріпиця звичайна, щавель кінський, кульбаба звичайна, полинь звичайний та інші;
повзучі – розмножуються надземними стеблами, у вузлах яких здатне утворюватись коріння. До них належать: жовтець повзучий, перстак гусячий, розхідник звичайний та ін..;
цибулинні – основним ограном вегетативного розмноження яких є видозмінений підземний пагін – цибулина. Бур’яни цієї групи засмічують переважно луки і пасовища, особливо поширений вид – цибуля Вальдштейна;
бульбоплідні – основним органом вегетативного розмноження є потовщене підземне стебло – бульба, яке після перезимівлі дає початок новій рослині. Переважаючою є чина бульбиста, яка поширена на півдні України на луках і пасовищах;
гронекореневі – багаторічні рослини, які розмножуються насінням і вегетативно при відділені верхньох частини укороченого головного кореня. До них належать жовтець польовий і подорожник великий, які найчастіше засмічують посіви багаторічних трав, сади та узбіччя доріг.
Бур’яни паразити за місцем прикріплення до рослин господаря поділяють:
кореневі – паразитні рослини прикріпляються до стебла рослини- господаря. На Україні поширені: вовчок соняшниковий і вовчок гіллястий;
- стеблові – паразити рослини прикріпляються до стебла рослини –господаря. Найпоширенішими є повитиця польова і повитиця конюшинна.
Напівпаразити, це зелені рослини, які живляться за рахунок іншої культури, але не втратили здатність до фотосинтезу.
Карантинні бур'яни - особливо небезпечні, завозяться з інших регіонів, тому підлягають строгому контролю з боку відповідних карантинних служб. До таких належать наявні в Україні бур'яни: гірчак звичайний, амброзія полинолиста, галінсога дрібноквіткова, злинка канадська та інші.
Відповідно до кожної з груп бур'янів розробляють певні заходи боротьби з ними, враховуючи бал забурʼяненості та поріг шкідливості.
Зокрема, фітоценотичний поріг шкідливості визначаються такою кількістю бур'янів у посівах культурних рослин, за якої вони не завдають помітної шкоди рослині.
У цьому випадку, якщо наявні бур'яни не відзначаються високою здатністю до розмноження, або відзначаються поживністю, можна не проводити масових заходів із їх знищення.
Критичний поріг шкідливості характеризується такою кількістю бур'янів у посівах, яка спричиняє значні втрати врожаю культури, але не вищє 3 - 6% від фактичного. Вартість же додаткового врожаю, отриманого від застосування заходів боротьби з бур'янами, не перекриває затрат на їх проведення.
Економічний поріг шкідливості - це така кількість бур'янів, витрати на знищення якої менші, ніж вартість додатково отриманого врожаю. Отже, приріст врожаю при цьому повинен становити не менше 8 - 12%.
Виходячи з цього, планують ті чи інші методи і заходи боротьби з бур'янами.
Щодо методів боротьби з бур'янами, то їх поділяють на агротехнічні, фізичні, хімічні, біологічні.
Агротехнічні методи передбачають високу культуру землеробства, запобіжні, винищувальні й спеціальні заходи. Це такі, як: очистка насіння від бур'янів, правильне чергування культур у сівозміні, провокація проростання і наступне приорювання бур'янів та інші
Під фізичними методами контролю бур'янів слід розуміти знищення бур'янів за рахунок використання фізичних явищ (вогневий засіб, обробка електромагнітним полем надвисокої частоти).
Особливо небезпечними, хоч і досі ще популярними, є хімічні методи - використання гербіцидів.
Біологічні методи передбачають використання в якості біологічної зброї комах-фітофагів. яких називають "живими гербіцидами".
У боротьбі з паразитними бур'янами потрібно застосовувати спеціальні заходи: суворо додержуватися сівозмін, допускати повернення культур, що уражаються, на те саме місце тільки після того, як насіння паразитного бур'яну втратить схожість; старанно очищати насіння культур, що уражаються паразитними бур'янами на спеціальних машинах; знищувати за допомогою хімічних та інших засобів осередки розмноження паразитних бур'янів.
Завдання 1. Вивчення найпоширеніших видів бур'янів
На гербарних зразках чи живих рослинах ознайомтесь із деякими видами бур'янів злакових і просапних культур.
Занотуйте у зошиті: назви видів, вкажіть їх поширення, до якої і групи належать, яким чином адаптувалися до культурної рослини, їхню шкідливість тощо.
Для вивчення пропонуються такі бур'янові рослини: волошка синя, мишій зеленіш, вівсюг, грицики, злинка канадська, галінсога дрібнокзізкока, зірочник середній (мокрець), щириця звичайна, пирій повзучий, осот польовий, березка польова, триреберник і п пахучий, кульбаба лікарська, хвощ польовий, жовтець повзучий, повитиця європейська.
Завдання 2. Ознайомлення з методами визначення забур'яненості поля
Облік забур'яненості посівів культурних рослин бур'янами є необхідною умовою визначення їх порогу шкідливості їх та вибору методу і комплексу заходів боротьби з ними.
Найпростішим методом обліку забур'яненості поля є візуально-маршрутний. При цьому поле обходять по діагоналі через певні відстані та візуально визначають забур'яненість посіву за 4-бальною шкалою. Таким шляхом встановлюють тільки чисельність бур'янів на одиницю площі поля, щоб виявити поріг шкідливості.
Обстеживши посіви, забур'яненість оцінюють у балах.
1 бал - бур'яни в посіві культурних рослин - поодинокі;
2 бали - бур'яни серед культурних рослин трапляються частіше, але їх ще небагато;
3 бали - бур'янів у посівах багато, але їх ще менше, ніж культурних рослин;
4 бали-бур'яни кількісно переважають над культурними рослинами й глушать їх.
Для точнішого обліку забур'яненості посівів користуються кількісно-ваговим методом. При цьому забур'яненість обчислюють підрахунком і зважуванням бур'янів з 1 м2 . Проби перуть з кількох ділянок, розміщених по діагоналі поля. У посівах зернових культур облік проводять протягом періоду від кущіння до виколошування, просапних - перед кожним черговим їх обробітком. Окрім обліку загальної забур'яненості, для вибору заходів знищення бур'янів необхідно знати їх груповий і видовий склад.
Для цього закладають пробні ділянки розміром 1 м2 (не менше п'яти на 1 ар - 100 м2) і реєструють наявні групи та види бур'янів. Зрізують усі бур'яни (разом із рослиною) з кожної ділянки, розкладають по видах (чи групах), зважують окремо і визначають співвідношення між ними, перевагу тієї чи іншої групи. Це необхідно для вибору гербіциду чи певного агротехнічного заходу.
Щоб встановити, наскільки загрозливими для рослини є кількість і якісний склад бур'янів, тобто рівень забур'яненості даного поля, окремо відбирають особини культурної рослини і теж зважують. Встановлюють співвідношення маси бур'янів до маси рослин. Це дає змогу точніше оцінити засміченість посіву бур'янами. Такий метод визначення забур'яненості поля називають ваговим.
Примітка. Практичну апробацію методики і виконання конкретного завдання можна провести лише безпосередньо в полі.
Література
1.Павленко М.К. Основи землеробсіва, 1977. - С. 167 - 197.
2.Кравців Р.Й., Черевко М.В. Екологічні основи фермерських господарств, 2005. - С. 24 - 36.
3. Петриченко В.Ф. Бур'яни та заходи їх контролю / В.Ф. Петриченко, В.П.Борона, В.С.Задорожний та ін. – Вінниця: ФОП Горбачук І.П., 2010. -152с.