- •Тема 2. Соціалізація особистості.
- •Поняття соціалізації.
- •Етапи соціалізації.
- •Гендерна соціалізація особистості.
- •Розвиток сім'ї як соціального інституту.
- •Шлюб – основа сімейних відносин.
- •Функції сім'ї.
- •Поняття «культури». Види і функції культури.
- •Тема 3. Стереотипи та упередження.
- •Кон и. С. Социология личности. М., 1967.
- •Стереотипи та забобони.
- •Толерантність.
- •Ксенофобія і расизм.
- •Гендерні ролі та гендерні стереотипи.
Гендерна соціалізація особистості.
Гендерна соціалізація – це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.
Гендерні ролі – норми та правила поведінки чоловіків і жінок, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.
Механізми для здійснення гендерної соціалізації:
Диференційне посилення, коли прийнятне гендерно-рольове поводження заохочується, а неприйнятне – карається соціальним несхваленням.
Диференційне наслідування, коли людина обирає статево-рольові моделі у близьких їй групах – родині, серед однолітків – і починає наслідувати прийняте там поводження.
Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього життя людини, тільки доросління сприяє формуванню самостійності у виборі цінностей і орієнтирів.
Важлива роль у формування гендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого.
Розвиток сім'ї як соціального інституту.
Сім'я – міні-модель суспільства. Без сім'ї та сімейного виховання, сімейного піклування про дитину не було б ні суспільства, ні держави, ні етносу. Як би не змінювалися суспільні установки, які б негаразди не вирували над людством, сім'я завжди залишалася.
Сім'я дуже давній соціальний інститут. Її характер змінювався протягом історії: у суспільстві не вщухають суперечки про те, яка з форм сім'ї більш життєздатна. В епоху матріархату, коли влада належала жінкам, кожен знав свою матір, але ніхто не знав свого батька, замість сім'ї були так звані безладні стосунки. Потім влада перейшла до чоловіків, і батько мав точно знати, кому у спадок він передасть своє майно. Це сприяло появі парної сім'ї.
Із появою держави і права з'явилися закони про шлюб.
Шлюб – основа сімейних відносин.
Шлюб – це форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється і за допомогою якої суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їхні подружні права і обов'язки.
Шлюб – це контракт, який укладають 3 сторони: чоловік, жінка і держава. Сім'я – це більш складна система відносин, ніж шлюб, тому об'єднує власне подружжя, їхніх дітей та інших родичів.
Сім'я – не шлюбна група, а соціальний інститут, тобто система зв'язків і взаємодій між членами сім'ї, функція якої – відтворення населення та регулювання відносин між статями, батьками і дітьми.
Поява шлюбу як правової форми відносин між чоловіком і жінкою пов'язана з наслідуванням власності. Відповідно до європейських традицій, успадковування власності здійснювалося за чоловічою лінією. У давньоримському законодавстві право на спадщину визнавалося за кровними родичами. За імператора Августа (1 ст. до н.е. – 1 ст. н.е.) був запроваджений податок на безшлюбність.
У сучасному світі умови та порядок укладання шлюбу, його припинення і визнання недійсним регулюється сімейним правом. Регулювання прав і обов'язків подружжя, а також батьків і дітей в Україні здійснюється відповідно до Сімейного кодексу, прийнятому у 2002 році.