Інтерактивна модель інноваційного процесу

Четверте покоління (середина 1980-х рр. – теперішній час) - японська модель, розроблена на основі передового досвіду крупних інтегрованих структур. Головний акцент спрямований на організацію і управління паралельною діяльністю інтегрованих груп з урахуванням горизонтальних і вертикальних зв'язків. Одночасна робота над ідеєю декількох груп фахівців, що діють у різних напрямах, прискорює рішення поставленої задачі. Час реалізації технічної ідеї і перетворення її в готову продукцію є істотним чинником в сучасній інноваційній діяльності, оскільки часто це довгий процес, здатний розтягнутися в середньому на період від року до п'яти років.

Розглянемо яку модель застосовують в Техасі для підготовки інженерів. Це стосується інноваційного підходу до вищої технічної освіти, до підготовки кадрів.

У Техаському університеті в Остіні посаду декана, професора займає майже мільярдер, засновник фірми Teledyne, вчений і крупний організатор американської науки російського походження Джордж Козьмецький.

Він також прийшов до висновку про неефективність існуючої системи підготовки інженерних кадрів і розробив свою систему. Він вирішив випускати не окремих інженерів, а команду фахівців, повністю укомплектованих і готових як до створення власної фірми, так і до роботи в крупних корпораціях.

Для практичних занять формується група, наприклад, з інженерів-механіків, технологів, програмістів, економістів і так далі Групі демонструється японський промисловий робот і ставиться завдання в стислі терміни створити і продати щось подібне. Поки механіки працюють над конструкцією, економісти ведуть маркетинг, дізнаються, кому з місцевих підприємців робот потрібний і за якою ціною.

Якщо робота не йде, групу відвозять кілометрів за сто і поселяють у кемпінгу повністю за їхній рахунок. Матеріальний чинник, як правило, підстібає творчу уяву і конструкцію створюють швидше. На виробничій базі університету, робот створюється через 10-12 тижнів. Покупці (реальні) на нього є.

П'яте покоління (теперішній час – майбутнє) – є моделлю стратегічних мереж (strategic networking model), що полягає в активній стратегічній інтеграції, побудові і управлінні стратегічними зв'язками. Паралельний процес включає ряд додаткових нових функцій. При даній моделі проведення НДДКР супроводжується використанням систем обчислювальної техніки і інформатики, які сприяють встановленню стратегічних зв'язків. Управління інформаційними ресурсам і потоками приймає характер всеосяжного процесу, що забезпечує всі стадії створення і подальшої реалізації інновації.

По-перше, маркетингом справа не закінчується, а починається. Маркетинг продовжується на всьому шляху від фундаментальних досліджень до післяпродажного обслуговування готової продукції. Хай учені здобувають нові знання, якщо вони того бажають, але організатори науки, державні і ділові круги повинні пильно стежити, чим вони там займаються, в «башті із слонячої кістки». Знамениту пігулку «Віагра» винайшли як попутний продукт фундаментальних досліджень в найкоротші терміни, і ледве встигнувши отримати Нобелівську премію, запустили на ринок.

Як прискорити процес винаходу зрозуміло. Для цього в СРСР була розроблена прекрасна теорія, технологія, алгоритм, так званий ТВВЗ (ТРІЗ) – теорія вирішення винахідницьких завдань (сайте Мінської школи ТРВВЗ (ТРИЗ)), сайт в Новосибірську.

А ось як допомогти новаторам перетворити свої ідеї на товар, та ще конкурентоздатний на світовому ринку, та ще такий, який в будь-якій країні світу «відірвуть з руками»?

Концепція сучасного управління інноваційним процесом в ринковій економіці має принципові відмінності. Центральною є проблема впровадження нового продукту, послуги або технології, їх сприйняття ринком, вирішення якої закладається на ранніх етапах формулювання ідеї і розробки нововведення. Відповідальність за ефективність інноваційних процесів, як правило, несуть провідні інноваційні організації, які інтегрують для їх реалізації фінансові, матеріальні, трудові, інтелектуальні ресурси, що дозволяють здійснювати якісне управління і реалізацію всіх стадій ІП.

Критичною подією інноваційного процесу в ринковій економіці стає виявлення або формування ринкової ніші, платоспроможного попиту на інновацію. У зв'язку з цим оцінка переваг споживача, планування допустимих цінових параметрів нововведення, виявлення можливих масштабів ринку виступають як невід'ємний елемент управління ІП.

Традиційний підхід до впровадження нової продукції має вигляд (рис.4):

Рис.4. Традиційний підхід до впровадження нової продукції має вигляд

Новий підхід до інноваційного процесу та впровадження нової продукції (Рис.5):

Рис.5. Новий підхід до інноваційного процесу

Не менш важливим для інноваційної діяльності стає часовий аспект. Значні ресурси, що привертаються для реалізації інноваційних процесів, можуть знецінитися, якщо конкуруюча організація здійснить вихід на ринок з аналогічною інновацією раніше. Використовуються і імітаційній стратегії, як менш ризикові, проте інноваційні лідери отримують значно більшу прибутковість і більші сегменти ринку в порівнянні з імітаторами.

Управління ІП, як комплексним явищем, пов'язана з управлінням окремими його стадіями, що базуються на послідовних етапах, - НДДКР, виробництво, реалізація, споживання, - що мають важливе значення і що здійснюють істотний вплив на кінцевий результат процесу – появу інновації.

У дослідженнях структури інноваційного процесу більшість вітчизняних учених дотримується схеми: «дослідження — розробки — виробництво — маркетинг — продаж». Американські дослідники розглядають інноваційний процес докладніше: «фундаментальні дослідження — прикладні дослідження — розробки — дослідження ринку — конструювання — дослідне виробництво — ринкове випробування — комерційне виробництво». Усі вказані етапи взаємозумовлені і забезпечують успіх нововведення лише за умови інтеграції їх у єдине ціле.

Специфіка інноваційного процесу така, що з розробленням інновації центр уваги поступово переміщується від сфери досліджень до сфери збуту. Водночас елементи інноваційного процесу перебувають у тісній взаємодії, постійно обмінюючись інформацією.

Інноваційний процес має циклічний характер розвитку, здійснюється в просторі і часі, основними його етапами є: науковий, технічний, технологічний, експлуатаційний. Вони охоплюють такі види діяльності:

• науково-дослідні роботи (НДР);

• дослідно-конструкторські розробки (ДКР);

• фундаментальні дослідження (ФД);

• прикладні дослідження (ПД);

• дослідно-експериментальні розробки (ДЕР);

• дослідна база наук (ДБН);

• організаційно-економічна робота (ОЕР);

• промислове виробництво нових товарів (ГТВНТ), масове виробництво.

Основні етапи й результати інноваційного процесу показано на рис.7.

ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС
Види діяльності	НДР		ДКР		Застосування		Експлуатація
	Фунда-ментальні	Прикладні	Техніко-технологічні	Комерційн	Вироб-ництво	Спожи-вання	Удоско-налення	Моди-фікація
Результати	Нові наукові знання	Нові знання, необхідні для проведення ДКР	Дослідний зразок	Зразок, зручний для використання з комерційною метою	Технічна зміна виробництва	Технічна зміна споживання	Якісніший виріб	Додаткова моди-фікація
Етапи інноваційного процесу	Науковий		Технічний		Технологічний		Експлуатаційний
Типи нововведень	Базові нововведення		Прикладні нововведення		Нововведення для поліпшення виробів		Модифікаційні нововведення
Інвестиції	Бюджетне фінансування		Ризикоінвестиції – інноваційний лаг		Інвестиції у виробництво – комерціалізація інновацій
Оцінка нововведень	СУТТЄВІ НОВОВВЕДЕННЯ				НЕСУТТЄВІ НОВОВВЕДЕННЯ

Рис.7. Етапи і результати інноваційного процесу

Таким чином інноваційний процес полягає в отриманні та комерціалізації винаходів, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень виробничого, фінансового, адміністративного чи іншого характеру та інших результатів інтелектуальної діяльності.