2. Інноваційний процес та його стадії

Інноваційний процес – це процес перетворення наукового знання в інновацію, тобто послідовний ланцюг випадків, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології чи послуги та розповсюджується при практичному використанні. На відміну від НТП інноваційний процес не закінчується втіленням – першою появою на ринку нового продукту, послуги чи доведення до проектної потужності нової технології. Цей процес не припиняється і після втілення, оскільки по мірі розповсюдження (дифузії) новина удосконалюється, стає більш ефективною, набуває нових споживчих якостей, відкриває нові галузі застосування, нові ринки, а відповідно, і нових споживачів, які сприймають новий продукт, технологію чи послуги як нові саме для себе.

Інноваційний процес в економічному й організаційному розумінні поділяється на окремі етапи, стадії, фази, які розрізняються між собою цільовим призначенням, специфікою управління, фінансуванням, кінцевим результатом діяльності.

Рой Росвелл виділяє декілька поколінь інноваційного процесу.

Перше покоління (1950 р. - середина 1960 рр.) інноваційного процесу, представлено моделлю «технологічного поштовху» (technology push-model) і характеризується лінійним підходом, при якому основний наголос робиться на ролі науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НІОКР), а ринок виступає як споживач результатів технічної активності виробництва. При подібному підході основна маса управлінських дій була направлена на НДДКР. Передбачалося, що ефективна організація етапу наукових досліджень дає більше 70% успіху інновації на ринку. Слід зазначити, що подібна модель була характерна для інноваційного процесу в плановій економіці. У розвинених капіталістичних країнах подібні підходи використовувалися в системі оборонного комплексу при створенні ядерної зброї, реактивній авіації і тому подібне Схема, що характеризує лінійний підхід до визначення інноваційного процесу, представлена на рис. 1.

Рис.1. Перше покоління інноваційного процесу

Численні ринкові провали нововведень, що створювалися виключно на основі новітніх досягнень науки і техніки, створили передумови для появи наступної моделі – «виклику попиту» (need pull model) і, відповідно, другого покоління, за класифікацією Р. Росвелла, що належить до періоду кінця 1960-х – початок 1970-х рр. В цей час, коли ринок починає висувати жорсткіші умови конкуренції для виробників інноваційної продукції, стає очевидним, що необхідне грамотне управління етапом доведення інновації до споживачів, а також здійснення моніторингу суспільних потреб на етапі зародження інноваційної ідеї. З'являється аналогічна першому поколінню лінійно-послідовна модель, але з акцентом на значущість ринку, на потреби якого реагують НДДКР (рис.2).

Рис. 2. Друге покоління інноваційного процесу

Розповсюдження впливу НТП на більшість секторів економіки, збільшення інноваційної активності, скорочення термінів життєвого циклу продукції створили необхідність появи нових, нелінійних моделей інноваційного процесу, представлених за класифікацією Росвелла третім, четвертим і п'ятим поколіннями.

Третє покоління інноваційного процесу (початок 1970-х – середина 1980-х рр.) висуває до розгляду зв'язану модель (coupling model), в якій присутня в значній мірі комбінація першого і другого поколінь і управлінські дії акцентуються на зв'язку технологічних здібностей і можливостей з ринковими потребами (мал. 3).

Рис.3. Третє покоління інноваційного процесу: