Як працює Internet

Протоколи. До мережі Internet входять мільйони комп’ютерів і мереж комп’ютерів, які працюють під управлінням різних операційних систем, з різними форматами даних, на різних апаратних платформах. Але при обміні інформацією усі комп’ютери повинні користуватися єдиними погодженнями (протоколами) про способи формування та передачі повідомлень (інакше: єдиним “інтерфейсом” між усіма мережами і окремими комп’ютерами).

Протокол – це набір погоджень про правила  формування та формати повідомлень Internet , про способи обміну інформацією між абонентами мережі.

Існують два типи протоколів Internet:

              базові протоколи, які відповідають за фізичне пересилання електронних повідомлень будь-якого типу між комп’ютерами Internet [IP - Internet Protocol( Міжмережевий протокол), TCP - Transmission Control Protocol (Протокол управління передачею)]. Ці протоколи настільки тісно пов’язані між собою, що їх часто називають “протокол TCP/IP”;

              прикладні протоколи більш високого рівня, які відповідають за функціонування спеціалізованих служб Internet: протокол HTTP (HyperТext Transfer Protocol – передача гіпертекстових повідомлень), протокол FTP (File Transfer Protocol – передача файлів), протоколи електронної пошти і т.ін.

Прикладні протоколи розташовуються “над” базовими протоколами: за визначенням комп’ютер не може працювати у мережі, якщо на ньому не установлена підтримка TCP /IP. Але частина прикладних протоколів на комп’ютері в принципі може бути відсутня.

Протокол TCP розбиває вихідні повідомлення на декілька невеликих фрагментів – пакетів. Кожний пакет забезпечується заголовком, який має службову інформацію (адреса відправника і одержувача, номер пакета і т.ін.). 

Відповідальність за доставку окремого пакета за заданою адресою несе IP протокол. Спочатку пакет потрапляє на вузол провайдера, де спеціальні програми, користуючись таблицями маршрутизації, вибирають подальший маршрут проходження. При цьому різні пакети одного і того ж повідомлення можуть дійти до адресата різними маршрутами, через різні вузли Internet. Тому доля повідомлення не залежить від неполадок на окремих ділянках мережі: при необхідності пакет може бути доставлений обхідним шляхом.

У кінці TCP модуль адресата збирає пакети, які надійшли і, користуючись записаною на них службовою інформацією, формує повідомлення.

Адреси. Кожний комп’ютер, підключений до Internet, має унікальну фізичну адресу, яка складається з чотирьох десяткових чисел – кожне в діапазоні від 1 до 256. Ці числа набираються через крапку, наприклад:

193.126.7.29

128.29.15.124.

Такі адреси мають і комп’ютери користувачів, і потужні вузли провайдерів Internet .

Як показала практика, користувачам зручніше називати машини не по числах, а по іменах. Тому в Internet прийнято ставити відповідно кожній фізичній адресі символічну (доменну) адресу, яка складається з осмислених літерних позначень, поділених крапкою, наприклад:

www.microsoft.com

www.glasnet.ru і т.ін.

Така адреса читається за старшинством елементів справа наліво. У імені може бути не більше п’яти доменів. Причому старший (правий) домен указує або на країну, в якій розташований вузол, наприклад, ca - код Канади, ru - Росії, de – Германії, ua – України і т.ін.; або на тип  організації, наприклад, com – комерційні організації, edu - учбові заклади, gov – державні організації і т. ін.

Наступний домен означає вузол (провайдера); іноді в доменному імені з’являються молодші домени, які вказують на підмережі даного вузла (наприклад,  ames.arc.nasa.gov).

Молодше (ліве) слово адреси – це ім’я комп’ютера або сервера  даного вузла.

Для надання та перетворення символічних адрес у зрозумілі комп’ютеру  фізичні адреси в Internet створена спеціальна служба, яка називається DNS (Domain Name System – система іменування комп’ютерів у Мережі). Спеціальні сервери DNS  на вузлах мережі витягують із баз даних символічні імена і замінюють їх фізичними адресами комп’ютерів.

Послуги мережі

Всесвітня павутина. З розвитком Internet в його оборот залучалися все більші обсяги інформації і орієнтуватися в Internet ставало все важче. Тоді і постало завдання створити простий і зрозумілий спосіб організації інформації, розташованої на вузлах Internet. З цим завданням у повному обсязі справилася нова служба WWW (World Wide Web - всесвітня павутина). WWW дозволила по-новому користуватися давно відомими у всьому світі текстовими виносками. Коли автор книги або журнальної статті розміщує у тексті знак виноски, в нижній частині сторінки, крім пояснення, можуть бути вказані джерела додаткової інформації, наприклад, інша сторінка або книга. У Internet складачі комп’ютерних сторінок діють практично однаково підкреслюючи або виділяючи у документах ключові слова або піктограми. Виділені слова та піктограми вказують користувачеві, що в Internet є додаткова інформація  на цю тему на іншій сторінці. Цю сторінку можна одразу викликати на екран і переглянути, хоч вона, можливо, знаходиться зовсім на іншому комп’ютері і навіть у іншій країні. За допомогою цього технічного заходу користувач з’єднується з самим документом, а не просто наводить довідку про нього.

Крім цього, на Web-сторінках можна зберігати та виводити на екран графіку і фотознімки, відтворювати звук, а також переглядати анімацію та відеозаписи.

WWW є однією з молодих послуг Internet. На Web-сторінках можна знайти різнорідну інформацію: інформаційні системи університетів і наукових організацій; правові довідкові системи; рекламу комерційних фірм з переліком товарів і послуг; електронні версії суспільно-політичних і спеціалізованих друкованих видань; мультимедіа-путівник по містах СНГ; мережеві шлюбні агентства та служби знайомств і багато іншого. З’явилися Web-сторінки, які відіграють в Internet роль засобів масової інформації.

Доступ до інформації, розміщеної на Web-сторінках, переважно безкоштовний. Але є інформація, за яку треба платити. З умовами оплати можна познайомитися на сторінках тих же серверів, де ця інформація знаходиться. Для більшості користувачів це оплата через банк, хоч в деяких системах можна використовувати кредитну картку.

Електронна пошта. Однією з основних послуг в Internet є всесвітня система розсилання й одержання електронної пошти (E-mail). Потік інформації складається переважно з електронної кореспонденції, і чимало людей, підключившись до Internet, користуються в основному лише цією послугою.

Як і будь-яка інша сервісна послуга, електронна пошта має свої сильні та слабкі сторони. Час, необхідний для доставки електронної пошти, складає від декілька хвилин до одного дня. Традиційна пошта надходить у кращому випадку наступного дня, а то і через декілька днів. Для швидкого зв’язку по телефону обидва користувачі повинні бути біля телефонів. У електронній пошті відправник надсилає листа, коли він готовий, а адресат читає його, коли у нього є вільна година. Ефективність електронної пошти збільшується при зменшенні часу на доставку від комп’ютера до людини. Спілкування у письмовій формі припускає більш високу відповідальність, ніж спілкування в усній формі. Електронна пошта має низький рівень захищеності порівняно з іншими засобами.

Використовуючи програму для роботи з електронною поштою можна  приєднатися до списку розсилки, щоб одержувати повідомлення на цікаву для Вас тему. Члени списку розсилки автоматично одержують новини й іншу інформацію, яка належить до обраної теми, у вигляді повідомлень електронної пошти. Часто передплатники списку розсилки відправляють свої новини і коментарі іншим учасникам дискусії.