9.4. В'язкість води і поверхневий натяг

Як і питома теплоємність в'язкість води є її унікальною властивістю (в порівнянні з іншими рідинами), оскільки вона зумовлює рухливість водних мас і полегшує плавання гідробіонтів. Одиницею в'язкості є паскаль на секунду (Па∙с). Ця величина змінюється в залежності від температури таким чином: при 10 °С вона становить 1,3 10^-3, при 20 °С — 1,1 10^-3, а при ЗО °С — 0,87 10^-3 Па с і дещо збільшується при підвищенні солоності води.

Від в'язкості залежить швидкість занурення гідробіонтів та паріння планктонних організмів у воді. Тому у багатьох з них у ході еволюції сформувалися спеціальні утворення, які посилюють сили тертя з водою (вирости, крилоподібні утворення, „рулі” і тому подібне) і дають змогу їм утримуватись „на плаву”, не занурюючись у товщу води.

Ще одною специфічною властивістю води є високий коефіцієнт поверхневого натягу. Він вимірюється в ньютонах на метр (Н/м). У залежності від температури і солоності змінюється в межах 0,765—0,771 Н/м. Внаслідок сил поверхневого натягу утворюється поверхнева плівка, яка є своєрідною опорою для багатьох водяних організмів, що пристосовуються до неї, зокрема завдяки змочуваності або незмочуваності зовнішніх покривів тіла. Організми, поверхня яких не змочується, утримуються на поверхні плівки (або підвішуються до неї знизу), навіть якщо вони важчі від води і, навпаки, легші гідробіонти спираються на плівку і навіть можуть бігати по ній.

Поверхневий натяг значно знижується в умовах забруднення води органічними, особливо поверхнево-активними речовинами, а також при „цвітінні” води і заростанні водойм вищими водяними рослинами. При значному зниженні поверхневого натягу (до 20 10^-5 Н/см) організми поверхневої плівки гинуть.

9.5. Забарвлення води

Колір природних вод залежить від забарвлення розчинених у ній речовин, завислих частинок та мікроорганізмів, що населяють водну товщу. Він зумовлений поєднанням властивостей водного середовища, берегів водойми та метеорологічними факторами. На колір води впливають завислі речовини автохтонного (внутрішньоводоймного) та алохтонного (надходять ззовні) походження.

Власний колір води (блакитний) виявляється лише у воді деяких чистих гірських озер. Цей колір залежить від вибіркового поглинання променів сонячного спектру: найперше у воді затухають найдовші світові хвилі (червоної частини спектру), а останніми — короткі хвилі його синьої частини. Сонячне світло, проходячи через воду, втрачає червоні промені, поступово перетворюючись з білого в синє.

Природні води можуть мати зелене, жовте, буре і навіть чорне забарвлення, що зумовлено переважно наявністю гумінових речовин.

Крім того, колір води часто змінюється внаслідок масового розвитку певних планктонних організмів („цвітіння”). Це так зване вегетаційне забарвлення. Зокрема, при „цвітінні” синьо-зеленими водоростями вода набуває відповідного кольору, а при їх розкладі — навіть темно-синього внаслідок виділення пігментів фікоціану і фікобілінів. Зелені водорості забарвлюють воду в зелений колір, діатомові надають їй жовтуватого відтінку, дуналіела солоноводна (Dunaliella salina), червона евглена (Euglena rubra) і примнезій маленький (Primnesium parvum) — червоного кольору.

Відомі явища зміни забарвлення води в Тихому та Атлантичному океані внаслідок розвитку мікроскопічних динофіто-вих водоростей, що викликають „червоні припливи” біля тихоокеанського узбережжя Південної Америки. При цих припливах спостерігаються замори риб та безхребетних внаслідок виділення токсичних речовин водоростей.