30.2. Гідрохімічний режим та формування якості води

На формування гідрохімічного режиму Сіверського Дінця впливають природні, кліматичні і антропогенні фактори. Він протікає через дві природно-географічні зони — лісостепову і степову. Вздовж річки міняється геологічна будова водозбірної площі, внаслідок чого вода за основними показниками мінералізації і іонного складу за ходом течії змінюється від гідрокарбонатно-кальцієвого до сульфатного і сульфатно-хлоридного класу.

У середній і нижній течії зростає загальна мінералізація води, що пов'язано з інтенсивним випаровуванням, невеликою кількістю опадів, підвищеною температурою повітря і дуже сильними східними вітрами.

Важливим природним фактором, що впливає на якість води як у Сіверському Дінці, так і його притоках є вплив підземних вод, найбільше виражений у середній течії. Протікаючи через соленосні і кам'яновугільні породи, підземні води збагачуються мінеральними солями, внаслідок чого при надходженні у поверхневі води обумовлюють підвищення загальної мінералізації на окремих ділянках річок у 2—4 рази.

Велика насиченість Харківської області промисловими підприємствами істотно впливає на гідрохімічний режим і якість води в річках басейну. Так, очисні споруди каналіза­ційної системи м. Харкова скидають недостатньо очищені стічні води в р. Уди та Лопань. Кількість цих вод перевищує об'єм стоку названих річок. Внаслідок цього еколого-санітарний стан цих річок у межах міста та нижче за течією вкрай незадовільний. Стічні води промислових підприємств м. Шебекино, розташованих на території Російської Федерації, по р. Нежиголь виносяться у Печенізьке водосховище, де розташовані водозабори питного водопостачання Харкова.

На хімічний склад води Сіверського Дінця істотно впливає надходження забруднюючих речовин з таких промислових центрів, як Харків, Чугуїв, Зміїв, Балаклія, Ізюм та інших. Так, якщо вище м. Ізюм мінералізація води у Сіверському Дінці становить в середньому 457 мг/дм³, то нижче міста вона зростає до 737 мг/дм³. Після Харкова мінералізація води річні Уди зростає від 406—410 мг/дм³ до 710—715 мг/дм³. Різко падає рівень розчиненого кисню (до 2,10 мг/дм³, або 23 насиченості). Мінералізація води в р. Лопань зростає в межах м. Харкова до 569—725 мг/дм³. Внаслідок антропогенного забруднення річок басейну Сіверського Дінця в межах великих міст підвищується вміст у воді азоту амонійного до 8,79 мг/дм³, азоту нітритного — до 0,610 мг/дм³, нафтопродуктів — до 0,940 мг/дм³, фенолів — до 0,012 мг/дм³. Наведені дані дають загальне уявлення про екологічну ситуацію на водозбірній площі Сіверського Дінця.

Небезпечні забруднюючі речовини надходять у річки басейну Сіверського Дінця не тільки з стічними водами промислових підприємств, а й внаслідок змиву з сільськогосподарських угідь і тваринницьких ферм. У річки змиваються еродовані ґрунти, хімічні добрива та отрутохімікати з полів, що істотно впливає на замулення русел.

Райони, що знаходяться у зоні впливу таких підприємств, характеризуються значним вмістом у ґрунті і воді важких металів. Зокрема, у ґрунті вміст кадмію, свинцю та хрому на деяких ділянках водозбірної площі перевищує фонові концентрації в 1,6—3,5 рази.