28.3. Вплив зарегулювання на екологічний стан Дністра

Зарегулювання та створення в середній течії Дністра Дністровського, буферного і Дубосарського водосховищ обумовило суттєві зміни водної екосистеми всієї річки. Перш за все зазнав докорінних змін гідрологічний режим, що істотно вплинуло на розвиток населення ріки. Зменшення течії води яке супроводжувалось осадженням завислих частинок твердого стоку, а відповідно і зростанням її прозорості та накопиченням в донних відкладеннях біогенних елементів та забрудників, призвело до антропогенної евтрофікації водосховищ, інтенсивного розвитку фітопланктону і навіть появи «цвітіння» води. У водосховищах сформувались біоценози з характерним складом водоростей, планктонних і бентосних безхребетних, більш багатою іхтіофауною. Із 40 видів риб, які зустрічаються у водосховищах, 12 мають рибопромислове значення, а їх щорічні улови в Дністровському водосховищі становлять 45— 46 т. Численні популяції таких цінних видів риб, як лящ, сазан, сом, окунь, карась, плітка. Інтенсивний розвиток фітопланктону дав змогу вселити планктофагів — білого і строкатого товстолобів.

Поряд з цим зарегулювання ріки негативно вплинуло на умови існування гідробіонтів у нижче розташованій річковій частині Дністра. Оскільки при роботі Дністровського гідровузла відбувається спрацювання глибинних шарів води (35 м) з низькою температурою (6—10 °С), то її надходження у нижче розташовані зони ріки гальмує розвиток гідробіонтів. У таких водах нерест стерляді, вусача, рибця, голованя, жереха починається на 1—1,5 місяця пізніше.

Створення водосховищ і перегородження Дністра греблями призвело до зміни міграційних шляхів осетрових риб (білуга чорноморська, стерлядь), які раніше піднімались на нерест до його верхньої частини.

Екологічний стан Дністра нижче греблі Дубосарського водосховища і до гирла перебуває в прямій залежності від попусків води з Дністровського та буферного водосховищ. До зарегулювання ріки плавні затоплювались протягом весняно-літніх повеней не менше 3—5 разів. Завдяки цьому вони включались в процеси самоочищення, ставали зонами нересту промислово цінних видів риб та місцями масового розвитку фітофільних безхребетних.

3 метою поліпшення екологічної ситуації в пониззі Дністра збереження унікальних плавневих ландшафтів, з якими дов'язане підтримання біологічного різноманіття та формування якості води, науково обґрунтовані величина та режим екологічних попусків води з Дністровського водосховища. Запропоновано здійснювання як санітарно-екологічні, так і репродукційні, або нерестові попуски води. Санітарно-екологічні попуски мають забезпечувати нормальне функціонування плавнів, запобігати надмірній їх евтрофікації шляхом періодичного промивання. Для забезпечення нормальних умов нересту риб слід додатково здійснювати репродукційні (рибогосподарські) попуски води [31].

Екологія Південного Бугу

29.1. Гідрологічний та гідрохімічний режим річки

Південний Буг — одна з великих річок України. Його водозбірна площа повністю розташована в межах країни. Довжина становить 806 км, площа басейну — 63700 км² (рис. 135). Він бере початок на Волино-Подільській височині (321 м над рівнем моря) поблизу с. Холодець Хмельницької області, а впадає в Бузький лиман. У верхній частині він тече заболоченою долиною, ширина якої досягає 600—1 200 м. Нижче гирла р. Іква Південний Буг несе свої води в межах Українського геологічного щита значно більш вузькою долиною (200— 600 м). На ділянці від Первомайська до с. Олександрівка русло стає більш вузьким, порожистим, з середнім нахилом 29 см/км, а високі круті береги досягають 90 м. У Причорноморській низовині ріка протікає більш розширеною долиною і має Ширше русло.

Гідрологічний режим Південного Бугу характеризується сезонними змінами водності. На весняну повінь припадає від 50 до 80 % водного стоку. У літню і зимову межень річка Маловодна. Восени спостерігається деякий підйом води, пов'язаний з випадінням дощів. Середні річні витрати води становлять 88,9 м³/с, а річний стік — 2,81 км³. Водність річки формується з правобережних (Вовк, Згар, Ров, Савранка, Кодима та інші) та лівобережних (Бужок, Іква, Соб, Синюха, Мертвовода, Інгул та інші) приток.

Найбільша (до 60 %) кількість води надходить до нього із током р. Синюха, її водозбірна площа становить 26 % від усієї площі водозбору головної ріки. Другою за водністю є лівобережна притока Інгул завдовжки 354 км з площею водозбору 9890 км². Впадає безпосередньо в Бузький лиман поблизу м. Миколаїв.

Південний Буг -- одна з найбільш зарегульованих річок України. В його басейні побудовано 197 водосховищ і 6,9 тисяч ставів, з сумарним об'ємом близько 1,5 км³ води. Серед них найбільші водосховища Мар'янівське (773 км від гирла), Хмельницьке (755 км), Меджибозьке (711 км), Щедрівське (681км), Новокостянтинівське (678 км), Сандракське (640 км), Сабарівське (571 км), Глибочицьке (372 км), Гайворонське (366 км), Первомайське (196 км), Олександрівське (132 км). Деякі з них уже припинили своє існування. Діючими залишаються Новокостянтинівська, Сабарівська, Сутиська, Ладижинська, Первомайська, Олександрівська та ще кілька ГЕС з відповідними водосховищами [5].

Найбільшим водокористувачем Південного Бугу є Південноукраїнський енергокомплекс, який складається з Південноукраїнської АЕС та Олександрівської ГЕС. Будується Ташлицька ГАЕС. До водогосподарських об'єктів комплексного призначення належить Ладижинське водосховище. Воно використовується як водойма-охолоджувач Ладижинської ТЕС та Ладижинської ГЕС. Водосховище займає площу 20,8 км², його довжина становить 45 км, повний об'єм — 150,8 млн м³.

Південний Буг протікає по різних у геологічному відношенні ландшафтних зонах, що обумовлює формування якості його води. Загальна закономірність полягає в зростанні мінералізації води від верхів'я до гирла. Наприклад, середня мінералізація води на ділянці ріки поблизу м. Вінниці становить в середньому 475 мг/дм³, а поблизу м. Первомайська нижче впадіння р. Синюхи вона зростає до 716 мг/ дм³. У р. Інгул біля впадіння у Бузький лиман мінералізація перевищує 1000 мг/дм³. Під час повені загальна мінералізація води в Південному Бузі та його притоках зменшується на 20—30 % у порівнянні з літньою або зимовою меженню.

У залежності від сольового складу ґрунтів, через які протікає річка, змінюється концентрація головних іонів і навіть клас води. Якщо у верхній частині річки у воді переважають іони НСО₃^- та Са²⁺ (гідрокарбонатно-кальцієвий клас води), то у напрямку до гирла зростає вміст сульфатів натрію і калію.

На газовий режим Південного Бугу істотно впливає зарегулювання його стоку та протікання по заболочених (верхів'я) та порожистих (район Первомайська) ділянках. У цілому для Південного Бугу характерна досить висока насиченість води киснем. На порожистих ділянках ріки та нижче їх вміст кисню не падає менше 100 % насиченості. Невисокий рівень вмісту У воді органічних речовин (біхроматна окиснюваність близько 20 мг О₂/дм³) також є важливим чинником підтримання висо­кого рівня насиченості води киснем. Вода Південного Бугу поблизу Первомайська і нижче за течією має підвищену Жорсткість (6,1—6,2 ммоль/дм³), що обумовлюється відшаруванням вапнякових порід, які розташовані на цих ділянках ріки.

На зарегульованих ділянках, де утворились водосховища, кисневий режим води залежить не тільки від її перемішування, а й від інтенсивності перебігу фотосинтезу.