27.3. Басейни приток Дунаю, що стікають з Українських Карпат

До басейну Дунаю належать його лівобережні притоки Тиса та Прут, які беруть свій початок на схилах Українських Карпат. Тиса є найбільшим притоком Дунаю, її витоки розта­шовані на північ від м. Рахів, де відбувається злиття Білої і Чорної Тиси. Біла Тиса несе свої води з хребтів Чорногори, а водний стік Чорної Тиси починається на висоті 1 160 м біля м. Околи.

У верхів'ях Тиса — типова гірська порожиста річка, яка протікає південно-східною частиною Карпат, далі вона тече між Горганами та Чорногорою, пробиваючи собі шлях через Марамороські гори. На пій ділянці береги річки круті і місцями прямовисно обриваються але до самого урізу води. Поступово долина ріки розширюється і в окремих місцях досягає 8 км, але нижче м. Хуст вона знову звужується (до 1,3 км). По цій долині Тиса несе свої води, які нагадують стрімкі потоки. Пройшовши вузькою долиною через Вулканічний Хребет нижче м. Виноградова, вона виходить на Закарпатську долину, по якій тече більш спокійно. Досягши прикордонного м. Чоп, Тиса набуває ознак рівнинної річки. У межах Закарпатської області Тиса простягається на 201 км або близько четвертої частини від всієї довжини ріки (966 км). Із загальної площі водозбору 153000 км² до української частини басейну належить 11 300 км². Площа басейну в межах Югославії становить 6,5 %, Словаччини — 11,7, Угорщини — 28,4 і Румунії — 45,3 %.

При відносно невеликій площі басейну на території України формується більше 30 % водного стоку ріки, а найбільша кількість (55 %) — на території Румунії. Водний стік Тиси на території України формується розгалуженою мережею приток, серед яких найбільші — Латориця і Уж.

На притоках Тиси побудована Теребле-Руцька ГЕС потужністю 29,5 тис. кВт, Уж-Оноківська та Ужгородська дериваційні гідроелектростанції. У басейні Тиси створені системи протиповеневого захисту території.

Якість води в українській частині басейну Тиси залежить від стану водозбірної площі. У верхній частині, розташованій у гірських долинах, де відсутня розвинута промисловість, вода за екологічною оцінкою характеризується як чиста і дуже чиста. При виході на Закарпатську низину, де розташовані великі промислові центри (Мукачеве, Берегове, Чоп, Ужгород) та ведеться інтенсивне сільськогосподарське виробництво, якість погіршується і вода оцінюється як помірно забруднена і брудна. Особливо забруднюються ділянки Тиси нижче впадіння приток, вздовж берегів яких розміщені промислові та сільськогосподарські виробництва.

Негативно впливає на екологічний стан Тиси та її приток гідротехнічне будівництво. Після введення в експлуатацію Теребле-Руцької ГЕС вище греблі різко підвищилась концен­трація органічних речовин за рахунок зростання маси донних мулових відкладень, знизився рівень насиченості води киснем, зросла сапробність у порівнянні з верхньою незарегульованою Ділянкою ріки. Загальний екологічний стан ріки за більшістю показників екологічної оцінки відповідає 2—4 категоріям якості води (добра — задовільна).

У річках басейну Тиси досить різноманітне живе населення Фітопланктон нараховує більше 250 видів водоростей, серел яких представники діатомових, хлорококових, евгленофітових і синьозелених водоростей. На перехідній від гірської до рівнинної частини ріки (район Рахова) збільшується кількість хлорококових, евгленофітових і синьозелених водоростей Зменшується кількість видів діатомових за рахунок випадіння значної кількості північноальпійських видів.

У складі зоопланктону налічується близько 50 видів безхребетних: коловерток, веслоногих та гіллястовусих ракоподібних. Від витоків річок і вниз по течії кількість видів зростає. Слід однак зазначити, що після повеней і паводків видове різноманіття і чисельність організмів в гірських річках різко спадає, що пов'язане з їх знесенням потоками води. Для відновлення біологічного різноманіття надзвичайно важливу роль відіграють представники окремих систематичних груп планктону і бентосу, які збереглись у верхів'ях річок. Для Тиси, як і для інших гірських річок, характерним є наявність не тільки планктонних, а й бентосних організмів в товщі води (дрифту). Пояснюється це інтенсивним турбулентним перемішуванням води, внаслідок чого відбувається підняття з донних ґрунтів і знесення донних організмів потоками води. Серед організмів дрифту зустрічаються олігохети, нематоди, остракоди, личинки комах (хірономіди, волохокрильці, веснянки, одноденки та інші).

Мікрозообентос Верхньої Тиси налічує близько 100 видів, серед яких личинки хірономід, олігохети, двостулкові молюски, німфи одноденок, личинки волохокрильців, бабок, веснянок, водяних жуків тощо. Макрозообентос представлений переважно безхребетними перифітонного комплексу, що обумовлено характером донних ґрунтів (скельні породи, галька, кам'яні уламки). Таке поєднання кам'яних структур робить неможливим чітку приуроченість окремих представників макрозообентосу до характерних донних біотопів.

Іхтіофауна найбагатша в річках і водоймах Закарпатське, низовини. Тут зустрічаються риби і круглороті. На видовий склад рибного населення істотно впливає характер течії, висота розташування водойм і водотоків над рівнем моря. Впливає на поширення риб і гідротехнічне будівництво на річка* басейну. У водоймах і водотоках Тиси, розташованих у Закарпатті, нараховується 60 видів і підвидів риб і круглоротих. Лише у цих водоймах зустрічаються такі ендеміки басейну Тиси, як міноги українська та угорська. Серед рибного населення поширені коропові, окуневі, лососеві, осетрові та інші види риб. На різних ділянках річок басейну зустрічаються струмкова і райдужна форель, харіус, дунайський лосось. Серед акліматизованих риб, які були завезені з інших регіонів, є байкальський омуль, сиг, севанська форель, пелядь. Але найбільш масовими рибами водойм і водотоків Закарпатського регіону є верховодка, бистрянка, сазан, карась, головень, плітка, звичайний і південний вусачі, підуст та інші. Серед окуневих зустрічаються йорж смугастий, а на нерест заходять синець, чехоня, рибець. У пониззях річок, що впадають у Тису, зустрічаються щука, сом, лин і в'юн. З осетрових у верхів'я Тиси заходить лише стерлядь.

Найбільші притоки Тиси — річки Латориця і Уж. Вони починаються на південно-західних схилах Карпат. Латориця бере початок з джерел Верховинського хребта за 2 км від с. Латірки Воловецького району. Виток річки Уж знаходиться в межах Вододільного хребта недалеко від с. Волосянка. У своїй верхній течії це типово гірські річки, при виході з гір у Закарпатську низовину вони течуть по характерних рівнинних ландшафтах. Річка Латориця — ліва притока Бодрогу (басейн Тиси). Площа басейну становить 7680 км², з них на території України 4900 км². Загальна довжина ріки 191 км, а в межах України - 144 км². Найбільші притоки Латориці - річки Жденівка, Віча, Пиня, Свалявка, Визниця, Стара.

Річка Уж — ліва притока Лаборця (басейн Дунаю). Площа басейну становить 2750 км², з них на території України розташовано 2010 км². Загальна довжина річки 133 км, а в межах України — 107 км. Уж перетинає Полонинський хребет і- Закарпатську низовину. Серед найбільших приток Ужа – річки Улічка, Убля, Люта і Тур'я.

Для річок Латориця і Уж характерні ті ж закономірності формування живого населення, що і для інших річок басейну Тиси.

Вода р. Латориці, в основному, забруднюється стічними в°дами Свалявського лісохімкомбінату та підприємствами Мукачевого. В районі Мукачевого і Чопа спостерігається висо­та концентрація нафтопродуктів, амонійного азоту, органічних Речовин, міді.

Основний забруднювач Ужа — стічні води м. Ужгорода, які спричиняють підвищення мінералізації, вмісту амонійного азоту, органічних речовин, нафтопродуктів, фенолів та міді Крім того є значна кількість так званих дифузних джерел-сільськогосподарські угіддя, стоки з ферм та тваринницьких комплексів, літніх таборів худоби, забруднюючі речовини надходять також з фільтраційними водами накопичувачів територій населених пунктів тощо.

Третя за величиною річка Західного регіону України — Прут. Він бере початок на північно-східних схилах гірського массиву Чорногора, де на висоті 1600 м формується за рахунок дощових і снігових вод його початкова водність. Довжина річки — 967 км, 299 км на території України, площа басейну 27,5 тис. км², з яких 17,4 тис. км² охоплює територію України. На території України до м. Чернівці тече в глибокій врізаній долині, нижче долина розширюється (до 10 км), має широку заплаву. Русло звивисте, місцями порожисте. Основна частина ріки проходить по прикордонній території між Румунією і Молдовою. Впадає Прут в Дунай вище м. Рені.