Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
GE.doc
Скачиваний:
98
Добавлен:
04.05.2019
Размер:
3.61 Mб
Скачать

22.10. Нормування рівня токсичного забруднення

Охорона водних ресурсів є частиною системи заходів з охорони навколишнього середовища. До неї належать природоохоронне законодавство, комплекс практичних заходів з охорони вод, систематичний контроль за джерелами забруднення і станом водного середовища (моніторинг), економічне забезпечення природоохоронної діяльності, екологічне виховання і освіта населення.

Основні напрямки практичної діяльності в галузі охорони вод від токсичних забруднень — очистка стічних вод, розробка стандартів і нормативів допустимого забруднення і допустимих скидів. У цьому аспекті особливого значення набувають так звані гранично допустимі концентрації токсичних речовин, які розробляються екотоксикологами, гідроекологами та гігієністами.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) — такі концентрації хімічних речовин, які не завдають шкоди здоров'ю людини при використанні води для питних цілей (санітарно-гігієнічні ГДК), нормальній життєдіяльності риб і кормових організмів (рибогосподарські ГДК), не порушують стан водних екосистем (екологічні нормативи — ЕН, або екологічні стандарти якості вод).

Санітарно-гігієнічні ГДК, які встановлюються в дослідах на теплокровних тваринах, відносяться до галузі комунально-питного водопостачання та рекреації і стосуються тільки води, яка безпосередньо використовується людиною. Вони не захищають водні об'єкти та їх населення, оскільки при встановленні цих концентрацій не враховуються ні особливості поведінки токсикантів у водному середовищі, ні їх вплив на гідробіонтів.

Рибогосподарські ГДК визначаються в дослідах на рибах і безхребетних тваринах з широким застосуванням методів біотестування і різних фізіолого-біохімічних методик. Як правило, вони на 1—2 порядки жорсткіші від гігієнічних ГДК, і тому приймаються за основу при встановленні допустимих нормативів скидання стічних вод (ГДС) для кожного окремого підприємства, а також при попередній оцінці небезпеки різних речовин, які рекомендуються для широкого народногоспо­дарського використання і можуть надходити у водні об'єкти.

Значні ускладнення в розробці нормативів ГДК вносить багатокомпонентний склад стічних вод і одночасне надходження у водойми різних за хімічною природою токсикантів. Крім того ГДК встановлюються для окремих конкретних Речовин, а не для їх сумішей.

У практиці охорони вод ГДК для складних сумішей встановлюють на основі досить простої формули

С1/ГДК1+ С2/ГДК2+ С3/ГДК3 Сn/ГДКn<1

де С1, С2, С3 ... Сn — концентрації окремих речовин; ГДK1 ГДК2, ГДК3 ... ГДКn— граничне-допустимі концентрації цих речовин.

Наведена формула не враховує ні взаємодії між речовинами ні можливості утворення з них більш або менш токсичних речовин, ні характер їх поєднаної дії на живі організми, яка може бути антагоністичною або синергічною по відношенню до організму гідробіонтів.

Такий же підхід часто застосовується і при рибогоспо­дарському нормуванні, хоча він малоінформативний, оскільки не враховує закономірності розподілу токсикантів у природних популяціях і гідробіоценозах, різницю дозових навантажень на організми різного розміру, буферну функцію організмів та інших факторів.

Важливе значення для охорони здоров'я людей мають нормативи, що регламентують дозволені концентрації токсичних речовин у рибах, зокрема в їстівних частинах тіла — так звані граничне дозволені залишкові концентрації (ГДЗК), при перевищенні яких риба або її окремі їстівні частини становлять загрозу при харчовому вживанні і тому забороняється їх реалізація на ринку. Вони встановлені далеко не для всіх речовин, але для санітарно-гігієнічного контролю рибної продукції вони вкрай необхідні.

Захистити водні екосистеми від забруднення, зокрема токсичними речовинами, покликані екологічні нормативи якості води, що встановлюються на вимогу Водного кодексу України. Екологічні нормативи (ЕК) якості вод — це науково обґрунтовані кількісні значення показників якості води, в тому числі специфічних речовин токсичної дії, що відображають природний (фоновий) стан водного об'єкта та цілі водоохоронної діяльності по покращенню або збереженню його екологічного благополуччя. Для кожного токсиканта і для певного водного об'єкта (або групи однотипних водних об'єктів) ЕК встановлюються окремо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]