Розділ 7. Курортологія

1. Курортологія, її завдання та складові.

2. Історія розвитку курортології.

3. Курорт та його структура.

4. Характеристика основних розділів курортології.

5. Соціальне значення курортології.

1. Наука про курорти – курортологія – зароджувалась паралельно із нагромадженням знань про лікувальні природні чинники: клімат, мінеральні води, лікувальні грязі...

Курортологія – це наукова дисципліна, яка вивчає цілющі властивості природних фізичних чинників, характер їх дії на людський організм, можливості їх використання з лікувальною і профілактичною метою на курортах і в некурортних закладах; розробляє рекомендації і протипоказання для санаторно-курортного лікування і способи використання курортних чинників для лікування чи профілактики різних захворювань.

Окрім цього, завданнями курортології є:

• пошук курортних ресурсів;

• вивчення потреб населення в санаторно-курортному лікуванні;

• розробка наукових основ організації, принципів і нормативів курортного будівництва і облаштування, включаючи питання санітарної охорони курортів.

Розділами курортології є бальнеологія, бальнеотерапія, бальнеотехніка, грязелікування, медична кліматологія і кліматолікування, організація, планування і будівництво курортів.

Курортологія використовує досягнення загальної кліматології, гідрогеології, фізіології, медицини, гігієни та інших наук.

2. Лікувальні властивості багатьох природних чинників відомі з давніх-давен: примітивні прибудови для водолікування в місцях виходу мінеральних вод були прототипами бальнеологічних курортів. Чутки про позитивний ефект сягали віддалених місць, приваблюючи до джерел багатьох хворих. "Чудесні" джерела та інші цілющі чинники ставали основою лікувальних таємниць храмів, стаючи предметом релігійного культу. Руїни подібних споруд збереглися з часу римського панування в Румунії, біля Будапешту і озера Балатон (Угорщина), Болгарії, а також у Швейцарії, Австрії, Великобританії, Алжирі. Особливо багато їх в Італії, де розташовувались вілли Помпея і Цезаря.

Перші наукові дослідження з бальнеології здійснені в ХVШ ст. німцем Гофманом, що вивчав хімічний склад мінеральних вод. Вони дали поштовх до поширення грязелікування і лише з початку XIX ст. бальнеологічні та грязелікувальні процедури почали проводити під медичним наглядом.

До кінця XIX ст. на основі проведених досліджень гідрогеології, фізикохімії, мікробіології мінеральних вод і лікувальних грязей курортогеографією зроблені спроби дати наукове обгрунтування курортної справи і довести необхідність розвитку науки про курорти.

Значна роль у вивченні лікувальних властивостей курортних чинників та розвитку курортного будівництва належить національним і міжнародним товариствам кінця XIX століття – першої половини XX століття: проведення експедицій, конференцій, відкриття науково-дослідних інститутів.

Важливим принципом санаторно-курортного лікування є його комплексність – використання різних природних лікувальних чинників у поєднанні з дієтотерапією, терапевтичними процедурами та іншими лікувальними засобами і методами.

3. Курортом називають місцевість, що має природні лікувальні чинники та необхідні умови для їх використання з лікувально-профілактичною метою.

Сучасні курорти включають першокласні готелі, пансіонати, місця розваг, санаторії, бювети, питтєві галереї, грязелікувальні ванни обладнані за останнім словом техніки. Курорти обслуговують як туристів, так і хворих людей.

На курорті є:

• природні лікувальні ресурси;

• спеціальні прилади, споруди, заклади для раціонального використання курортних чинників (бурові свердловини, питтєві галереї, бювети, ванни, аеросолярії, кліматопавільйони та ін.);

• лікувально-профілактичні заклади, що забезпечують медичне обслуговування, а на кліматичних курортах, крім цього, оздоровчо-відпочинкові заклади (для організації туризму і відпочинку);

• спортивні споруди і майданчики, культурно-освітні і видовищні заклади;

• заклади громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування.

На території курортів виділяють функціональні зони:

• курортна; комунально-складувальна; зелена; спортивна та ін.

Ряд курортів можуть мати одночасно декілька природних лікувальних чинників – мінеральні води, лікувальні грязі, кліматичні чинники (Євпаторія, Феодосія, Одеські курорти).

4. Бальнеологія – це розділ курортології, що вивчає лікувальні мінеральні води, їх походження, фізико-хімічні властивості, вплив на організм при різних захворюваннях.

Її історія співпадає з історією курортології. Це основний вид курортного функціонування.

Близькими до неї є:

Бальнеотерапія – це науковий розділ бальнеології, який вивчає методи лікування, профілактики і відновлення порушених функцій організму природними і штучними аналогами мінеральних вод на курортах і поза курортними умовами.

Основу бальнеотерапії складає зовнішнє і внутрішнє застосування мінеральних вод (загальні і місцеві ванни, купання в лікувальних басейнах; пиття, промивання кишківника, інгаляції ). Лікування базується на дії на нервову систему і кров. При зовнішньому впливові діють температурним, радіаційним та іншими впливами на рецептори шкіри.

Бальнеотехніка – це галузь техніки і бальнеології, що забезпечує охорону природних бальнеологічних ресурсів (мінеральних вод та лікувальних грязей) від вичерпування, забруднення і псування.

Її основними завданнями є:

• розроблення раціональної технологічної схеми експлуатації родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей;

• влаштування насосних станцій для перекачування мінеральних вод, системи зовнішніх трубопроводів для їх транспортування до місць споживання та відведення відпрацьованих мінеральних вод;

• обладнання ванних споруд трубопроводами і бальнеотехнічними приладами для проведення лікувальних процедур;

• будівництво резервуарів для зберігання води;

• підігрівання, подавання та відведення лікувальних грязей.

Грязелікування (пелоїдотерапія) – це метод лікування з використанням пелоїдів (лікувальних грязей різного походження). Його застосовують на курортах та поза курортним лікуванням.

Терапевтичний ефект залежить від фізично-хімічних властивостей лікувальних грязей, методики застосування, тривалості та кількості процедур, а також від стану організму, характеру перебігу захворювання і деяких інших чинників. Дія лікувальних грязей зумовлена термічним, хімічним і механічним впливом на організм. Особливий позитивний результат досягається при лікуванні хронічних запальних захворювань.

Медична кліматологія – це прикладний розділ кліматології і медицини, що вивчає вплив кліматопогодних чинників на організм людини в умовах трудової діяльності та відпочинку, методи їх використання з лікувально-профілактичною метою (тобто особливості клімату і погоди з точки зору їх впливу на організм).

В медичній кліматології виділяють наступні підрозділи:

1) кліматофізіологія – вивчає вплив на організм кліматопогодних чинників у звичному кліматі та у нетипових умовах;

2) кліматопатологія – вивчає зв'язок патологічних реакцій організму з кліматопогодними чинниками;

3) кліматопрофілактика – вивчає використання кліматичних чинників з профілактичною та лікувальною метою. Вона пов'язана із метеорологією, фізичною географією, медициною і біологією.

Кліматотерапія – вивчає використання впливу метеорологічних чинників та особливостей клімату даної місцевості, а також спеціально дозованих кліматичних впливів (кліматопроцедур) з лікувальною і профілактичною метою.

Вона здійснюється шляхом застосування впливу змін кліматичних районів, впливу метеорологічних умов в звичних для хворого умовах (для тих хворих, що погано переносять адаптацію і різко реагують на зміни) та спеціально дозованих кліматичних впливів – аеротерапії (повітряні ванни), сну на повітрі, геліотерапії (сонячні ванни), талассотерапії та ін.

Талассотерапія — наближений до кліматотерапії вид лікування і гартування морським кліматом та купанням у поєднанні з сонячними ваннами.

Вона має декілька ефектів: термічний вплив, механічний вплив (гідромасаж хвилями), хімічне подразнення рецепторів солями води, вплив фітонцидів водоростей, вплив йонізовананого морського повітря та емоційно-психічний вплив від купання, краси моря.

Псаммотерапія – це метод лікування нагрітим піском у вигляді загальних чи місцевих пісочних ванн.

Вона здійснює термічний і механічний впливи; може поєднуватися з іншими кліматичними процедурами (спочатку повітряні ванни і сонячне опромінення, потім пісочна ванна і змивання піску морською водою). Лікувальна дія відбувається за рахунок теплостійкості, тривалого зберігання тепла і масування. Псаммотерапія застосовується для лікування захворювань органів дихання, захворювань і травм опорно-рухового апарату, периферійної нервової системи.

5. Курортологія має велике соціальне значення: ефект від сучасного функціонування рекреаційного господарства світу оцінюється більше ніж 1,5 мільярди оздоровлених рекреантів в рік, а економічний ефект – у 75 мільярдів доларів США. Раціональне оздоровче використання курортних ресурсів дає левову частку прибутку національної економіки таких країн як Італія, Іспанія, Франція, Мексика.

Україна є однією з найбагатших на природні курортні ресурси країн світу. На території республіки для санаторно-курортного лікування, пакетування та розливу у пляшки використовуються запаси 205 родовищ мінеральних вод і 78 родовищ лікувальних грязей. Значна їх частина знаходиться у підпорядкуванні "Укрпрофоздоровниці". Природні курортні ресурси України широко використовуються в оздоровницях 45 спеціалізованих відділень на 2400 ліжок.

Значні запаси лікувальних грязей є в озерах та лиманах Криму, Одеської, Запорізької та Херсонської областей; численні родовища мінеральних вод є у Вінницькій, Донецькій, Закарпатській, Львівській, Полтавській та інших областях; чудовий клімат узбережжя Чорного і Азовського морів, Карпат і Криму, середньої смуги у поєднанні з медичною базою роблять можливим для України зайняти одне з провідних місць в світі із застосування природних лікувальних ресурсів у санаторно-курортному лікуванні та реабілітації.

Питанням раціональної і технічно правильної експлуатації природних курортних ресурсів в Україні завжди приділялась велика увага. Перша спеціалізована служба контролю за станом і раціональною розробкою родовищ гідромінеральних ресурсів, була створена ще у 1926 році. Зараз цими питаннями займається єдина в Україні спеціалізована геологічна служба.