Загальна характеристика туристопотоків у розрізі рекреаційних регіонів світу

Європа. Цей регіон домінує у міжнародному туризмі за всіма показниками. Тут спостерігається найбільша напруженість туристопотоків. Більше 2/3 туристопотоків формується у трьох країнах: Німеччині (більше 30 %), Франції (менше 20 %) та Великобританії (більше 10 %). Переважають внутрірегіональні поїздки. При цьому більше 2/3 внутрієвропейського туризму спрямовані в Середземномор’я, особливо в Італію, Іспанію, на середземноморське узбережжя Франції, а також Югославії та Греції.

На другому місці за кількістю туристів після внутрірегіональних поїздок стоять поїздки в США і Канаду, але із значним розривом. Приймає Європа туристів, в основному, із США, Канади, а в останні роки – з Японії.

Північноамериканський регіон. Як і в європі, переважає внутрірегіональний обмін туристами між США і Канадою (більше 70 % загального обміну). Проте, на відміну від Європи. В цьому регіоні переважання внутрірегіонального потоку туристів не супроводжується відповідним за кількістю людей збільшенням валютного обміну. Американці в 1,5 рази більше вивозять валюти в Європу, ніж в Канаду. Після внутрірегіонального обміну йдуть потоки у країни західної Європи та Карибського басейну.

Латинська Америка. Більша частина країн цього регіону, за винятком країн Карибського басейну, слаборозвинена у туристичному відношенні. Сюди їдуть туристи переважно із США, Канади і Західної Європи. Ряд країн Карибського басейну виділяються високою інтенсивністю туристичного потоку – Мексика, Багамські острови, Пуерто-Ріко.

Розділ 5. Рекреаційні ресурси міста

1. Місто – як урбанізована екосистема.

2. Міські рекреаційні ресурси.

3. Міські парки, їх класифікація.

Невід’ємною частиною впливу людини на середовище є вивчення і моделювання раціонального використання рослин для рекреації. Процес урбанізації по відношенні до природи проявляється тенденцією до зміни або зникання природних умов місцевості штучними умовами, які посилюють панування людини і створюють ілюзію її повної незалежності від природи. Спостерігаючи за сучасною забудовою поселень, вивчаючи та аналізуючи їх виникнення і розвиток у минулому, усвідомлюємо, як безжально руйнується природне середовище, зникає неповторний характер рельєфу місцевості. Мальовничі струмки і невеличкі річки в кращому випадку заковуються у бетонні береги, перетворюються у стічні канави, якщо не зникають зовсім у підземних трубах.

Осушуються або засипаються заболочені території з унікальними рослинним і тваринним світом в одному місці та створюються для покращення мікроклімату штучні водойми в іншому. Неначе для відпочинку створені природою мальовничі ландшафти перетворюються у смітники і звалища, а натомість з величезними затратами будуються парки, сквери, зони відпочинку з нехарактерною для місцевості організацією рельєфу, плануванням території, чужими зеленими насадженнями, які потребують значних коштів на їх утримання; тому від початку вони поставлені в умови постійної боротьби з природними силами. Поки процес еволюції носив еволюційний характер, залишався необхідний час для вживання людини у чуже для неї міське середовище, соціоекологічні проблеми не стояли так гостро, як у наш час.

В кінці ХІХ ст. бурхливий розвиток науково-технічної революції відкрив перед людством небачені можливості, докорінно змінив розподіл сил між людством і навколишнім середовищем. В жертву цій революції була принесена природа.

На І-й стадії урбанізації місто практично мало чим відрізнялося від села. Раннє місто, як і село, використовувало, в основному, органічні джерела енергії, місцеві джерела води. Цей період розвитку поселень відзначається низькою концентрацією неорганічних відходів – скляних і металічних, а також відсутністю забруднення повітря. Місто і навколишні природно-територіальні комплекси знаходились у рівновазі та взаємозвязку.

ІІ-га стадія – пов’язана з подальшим економічним розвитком міста, характеризується інтенсивним використанням природних ресурсів та їх переробкою. Розвиток економічних зв’язків між містами призвів до будівництва доріг, розвитку транспорту. Ця стадія відзначається лише деяким переважанням міста над сільськогоподарським оточенням.

ІІІ-тя стадія, що співпала з періодами науково-технічної революції, відзначається стійким переважанням урбанізованого середовища над природними ландшафтамиз трансформуванням невеликих урбанізованих територій у крупні. На даній стадії природне середовище міста якісно змінюється. На території міста утворюються великі площі штучної підстилаючої поверхні, змінюється грунтовий покрив. Нові джерела енергії, велике промислове виробництво викидають у повітря і воду відходи, які не можуть переробляти природні саморегульовані екосистеми.

Місто разростаються в бік приміської зони і відтісняють природні ландшафти. Протягом довготривалого історичного періоду довкола щільного ядра – міського центру – формуються концентричні урбанізовані смуги, що мають різну щільність забудови. Якщо площі середньовікових міст складали сотні гектарів, то сучасні міста займають величезні площі, що сягають сотень квадратних метрів. Стурбованість за долю природи призвела до ідеї екологічного міста – екополісу.

Вперше містобудівельники почали розглядати місто не як освоєння „ніші” для людини, а як складну систему, де знайдеться місце і рослинам, тваринам і мікроорганізмам. Йдеться про органічне поєднання міського і навколишнього природного ландшафту. Сприятливим для життя є середовище, яке підтримує здоровя і комфорт людини. Таке середовище забезпечує наявність природних і штучних об’єктів зелених насаджень, які мають значні можливості змінювати і покращувати клімат, надавати середовищу комфортності, високі санітарно-гігієнічні та естетичні властивості.

При плануванні зелених насаджень у місті користуються багатьма критеріями. З метою забезпечення рекреаційних ресурсів користуються характером рекреаційних міграцій (відвідування людьми різних об’єктів рекреаційного призначення).

Рекреаційні міграції класифікують на :

а) ближню рекреацію – в межах 5-10 хв. Ходьби (скверик, сад);

б) середню – відвідування в межах міста (сад району, міський парк, спортивний центр);

в) дальню – відвідування рекреаційних об’єктів за межами міста (приміські парки, лісопарки...).

Зелені насадження міста, які використовуються з метою рекреації, включають всі елементи системи озеленення міста. Найважливіші з них – це міські парки, які поділяють на:

• поліфункціональні (центральні, міські, районні ПКіВ);

• -спеціалізовані (спортивні, дитячі, меморіальні, ботанічні, зоологічні, парки-виставки, атракціони та ін.).

за основною рекреаційною спрямованістю парки мають бути об’єднані в 4 групи:

1. поліфункціональні парки культури, відпочинку і розваг;

2. спеціалізовані парки фізкультури і спорту, центри відпочинку, ігрові та дитячі парки;

3. спеціалізовані виставкові парки: парки розваг і атракціонів;

4. спеціалізовані парки тихого відпочинкуі прогулянок, науково-пізнавальні та природні.

Розташування.

Спеціалізовані міські парки обслуговують населення незалежно від місця проживання. Зональні полі функціональні – на території великих лісових масивів чи поряд із суспільними центрами, слугуючи продовженням їх від природних.

ПКіВ забезпечують оптимальні умови для різних видів відпочинку, проведення масових культурно-просвітніх, громадських і спортивних заходів. Мінімальна площа із розрахунку 60 м2 на 1 відвідувача.

До завдань таких парків входить:

• організація культурних заходів, розваг, видовищ;

• політичної інформації та пропаганди науково-освітніх знань;

• розвиток фізичної культури і спорту.

Зони парку:

1. культурно-масових заходів;

2. тихого відпочинку і прогулянок;

3. культурно- освітніх заходів;

4. відпочинку дітей;

5. фізкультурно-оздоровча;

6. господарська.

Спеціалізовані:

Дитячі парки. Для ігор, забав, фізкультури, розваг, культурно-освітніх заходів і виховання дітей в природному оточенні. Можуть розташовуватись у вигляді локальних зон на території багатофункціональних парків чи як самостійний об’єкт.

Виділяють наступні типи:

• парки-атракціони та парки унікального характеру (оздоровчо-рекреаційні, розважально-виховні, навчально-пізнавальні);

• спеціалізовані (ботанічні сади, дитячі зоопарки);

• багатофункціональні;

• ігрові.

Вимоги:

• різноманітність – мікроландшафти лісу. Поля, гір, водойм, потічків. плодових, яскраві квіти, декоративні дерева і чагарники;

• створення сюрпризів – лабіринти, фонтани;

• переважання відкритих просторів зі стійким газоном;

• масштабність у відповідності з дитячим сприйняттям.

Спортивні парки.

Це комплекси спортивних і фізкультурних споруд різної величини, розміщені серед зелених насаджень і включають також місця відпочинку, об’єкти культурно-просвітнього обслуговування відвідувачів.

Функція: проведення спортивних, фізкультурно-оздоровчих заходів. Радіус обслуговування –1,5-2,0 км, транспортна доступність – 20-30 хв. Для підвищення рентабельності використовують багатоцільове призначення: катки, пункти прокату, легкоатлетичні павільйони.

Вимоги:

• головними є спортивні споруди, озеленення є супутнім;

• по периферії – живописний ландшафт;

• необхідні вітро-, шумозахист, стійкий травяний покрив;

• асортимент спокійного окомірного фону з рослин, які пізно скидають листя, не засмічують територію.

Парки атракціонів: катання; видовищні; ігрові; рухомі; дитячі.

Ландшафт повинен сприяти відпочинку, створювати шумовий бар’єр та візуально ізолювати парковий простір від навколишнього середовища.

Меморіальні. Історико-культурні, меморіально-паркові... створюються для ознайомлення з історією ландшафтів, подіями, життям видатних людей і мають ідеологічне значення. В них проводиться політико-виховна робота. Організовуються урочисті заходи.

Зонування. 1) меморіальна зона; 2) зона огляду; 3) площі покладання вінків; 4) площі для проведення мітингів, лекцій, для екскурсій; 5) території для прогулянок і відпочинку.

Вимоги:

• поєднання архітектури, скульптури, живопису і садово-паркового мистецтва;

• створення певного настрою;

• специфічний характер рослинності;

• продуманий характер руху.

Меморіальні парки стають музейною територією аналогічно музеям під відкритим небом, але мають специфіку щодо історичних, ідеологічних, архітектурних, рекреаційних та інженерних вимог.

Виставкові парки.

Експозиції витворів образотворчого, декоративно-прикладного і садово-паркового мистецтва в парковому середовищі (виставки скульптур, квітів).

Місце розміщення – загальноміський центр, центральний район, рекреаційні території на „порозі” міста. Рекомендоване рекреаційне навантаження – 180 чоловік на гектар.

Зонування: експозиційне; клубне, музейне, науково-методичне; відпочинку і громадського обслуговування; адміністративно-господарське.

Вимоги: високе інженерне облаштування, вміле використання малих архітектурних форм, влаштування водойм, різноманітне декоративне облаштування, зимові сади, оранжереї.

Етнографічні парки. Музеї архітектури і побуту, парки-музеї народної творчості, побуту. Вони сприяють збереженню традицій, традиційних промислів, костюмів. Ремесел, будівельного мистецтва. Рекреаційна ємність – 0,8-1,2 тис. чол. /га.

Зони: експозиційна, науково-методична, обслуговуюча, відпочинку, адміністративно-господарська.

Вимоги: поєднання природного ландшафту із штучним.

Зоопарки. Найвідвідувальніші спеціальні парки. Відіграють: загальноосвітню роль, ідею охорони природи, збереження рідкісних видів, наукова робота, організація видовищ і відпочинку. Основні вимоги – відсутність шуму і забруднення.

Зони: науково-дослідна, обслуговування тварин, екпозиційна, обслуговування відвідувачів, паркова, дитяча, адміністративна, ветеринарна, заповідна, резервна.

Ботанічні сади.

Науково-дослідна, культурно-освітня, рекреаційна функції.

Зони: експозиційна, науково-дослідна, науково-виробнича, заповідна.

Курортні парки. Це основний елемент території курорту. Вміщає: лікувальні заклади, курортні зали, спортивні споруди (майданчики), пляжі.

Вимоги: композиції зелених насаджень; чергування відкритих і закритих просторів; підкреслення природного рельєфу; створення сезонних композицій; включення споруд і майданчиків, культурно-масових заходів; влаштування прогулянкових алей і майданчиків; організація доріг для спеціального відкритого прогулянкового транспорту.