Розділ 4. Рекреаційний туризм

1. Рекреаційний туризм – один з основних видів рекреаційної діяльності.

2. Рекреаційні ресурси гір і типи їх використання.

3. Оцінка природно-рекреаційного потенціалу гірських територій.

4. Туристські ресурси Карпатського регіону та їх використання.

5. Основні тенденції міжнародного туризму.

6. Загальна характеристика туристопотоків у розрізі рекреаційних регіонів світу.

7. Культурно-історичні ресурси – основа пізнавального туризму:

   0. Класифікація.

   1. Методи оцінки.

Рекреаційний туризм – діяльність, регламентована відповідними руховими режимами, використанням природного середовища з метою активного відпочинку, відновлення сил, розваги, задоволення.

Залучені у сферу рекреаційного туризму називаються „рекреантами”. Це особи, що задовольняють свої рекреаційні потреби, формують попит, спожива.ть оздоровчо-туристичні послуги у спеціальних закладах або самостійно.

Туризм має всі необхідні складові для зміцнення здоров’я. Туристичні походи корисні не лише здоровим людям, а й тим, що мають деякі захворювання: початкові стадії гіпертонії, ішемічної хвороби, артеросклерозу, порушення обміну речовин та ін.

Рішенням ООН визнано, що туризм є одним з найбажаніших видів людської діяльності, яка заслуговує подяки і заохочення з боку всіх народів.

Залежно від способу пересування, що потребує фізичних зусиль та спеціальної підготовки, туризм є :

• пішки;

• на човнах (гребних чи вітрильних);

• верхи (кінний);

• на велосипедах;

• на моторних човнах;

• на автомобілях.

Не потребує підготування туризм на:

• автобусах;

• пароплавах;

• залізничному транспорті;

• літаках.

Залежно від мети туристичних подорожей, туризм є:

• лікувальний;

• спортивний;

• рекреаційний;

• пізнавальний;

• діловий;

• релігійний;

• науковий та ін.

Спортивний туризм: пішохідний, гірський, водний, лижний, автомобільний, гірськолижний, велосипедний, кінний...

4. Туристичні ресурси – це природні, історичні, та соціально-культурні чинники, які включають об’єкти показу, демонстрації та вивчення, а також інші об’єкти, що здатні задовільнити духовні потреби людей, сприяти відновленню і розвитку їх фізичних та моральних сил.

Україна займає вигідне положення в рекреаційній системі Європи.

У структурі рекреаційного комплексу України особливе місце займає Карпатський регіон, що містить 4 області: Львівську, Івано-Франківську, Чернігівську і Закарпатську. Його площа ­ 56,6 тис. км 2.

Карпатський регіон унікальний за своїми характеристиками:

• вигідне геополітичне розташування (межує із чотирма зарубіжними країнами; площа Українських Карпат – 37 тис. км 2., в т. ч. Гірська частина – 24 тис. км 2.);

• найбільші цінності – гори, ліси (36 % території), лікувальні мінеральні води, генофонд рослин і тварин;

• сприятливі кліматичні умови для проведення різних видів оздоровлення та відпочинку просто неба;

• ландшафтні ресурси туризму – лісові масиви, гірські поля, полонини; наявність схилів, придатних як гірськолижні траси;

• багатство історико-культурних ресурсів, старовинних замків.

Загалом, рекреаційні ресурси Карпат поступаються Кримським, але їх рекреаційний потенціал високий (29,2 % державного).

Карпати мають потужний потенціал для розвитку різних видів туризму., але не мають альтернативи на Україні щодо розвитку гірськолижного на рівні світових стандартів.

У Карпатському регіоні виділяється декілька зон гірськолижного спорту. Значення яких поступово зростає.

Катання на лижах було і є головним видом туристичної діяльності в Карпатах. Довгострокові та надійні снігові умови кращі, ніж у Високих Татрах (Словаччина). Волонтери Корпусу Миру, що працювали в Карпатах, доповідали, що схили в Славському можна порівнювати із лижною зоною і у Вермонті (США). Славське має приблизно ті ж види лижних послуг, як і у Польщі. Українські фахівці зазначають, що лижний ринок має величезний ринок для країн Балтії. Польщі, Росії. Ціни тут нижчі, ніж у Польщі, доступ вільний.

У 1970-80 рр. Побудовано багато лижних курортів та баз відпочинку. Сьогодні підприємці будують маленькі лижні будиночки, які регулярно заповнені. Для розвитку рекомендують райони біля с.Ясиня, Тис овець. Славське, Ворохта.

Можливість гірськолижного освоєння території забезпечується довжиною, стрімкістю, конфігурацією схилів. На сьогодні освоєно понад 10 гірськолижних зон: Славське, Воловець, Яблониця, Ворохта, Ясиня, Рахів. На них приблизно 30 підйомників і канатних доріг. В Карпатах добрі перспективи для пішохідного туризму. Обмеження – низька якість доріг, відсутність путівників.

У спелеологічному відношенні Українські Карпати блою плямою. Відомі та популярні печери поблизу Вижниці, села Урич, хребта Ключ поблизу Сколе, у Чернівецькій області.

Довгі гірські гребені, сільські шляхи, фермерські землі сприяють гірському велосипедному туризму, ринок якого недостатньо розвинутий. Велосипедні тури у Карпатах добре відомі, після покращення шляхів тут з’явиться великий попит.

Водний туризм має відповідні умови. Це сплави на човнах, плотах, байдарках по ріках Черемош, Прут, Тиса, Латориця, Стрий, Дністер.

Основні тенденції міжнародного туризму

Загальна тенденція у напрямі міжнародних туристських потоків є зародження масових потоків на території економічно розвинутих промислових країн, що мають високий рівень життя, високу кількість та щільність населення.

Світова статистика свідчить, що основні світові туристичні потоки зароджуються у економічно високорозвинених країнах, але й направлені переважно у високорозвинені країни.Іншими словами, основні потоки починаються і закінчуються у Європі та Північній Америці.

Друга найважливіша тенденція – різке переважання внутрірегіональних туристопотоків, особливо внутрієвропейських, північноамериканських (між США та Канадою) над міжрегіональними. Країни Азії, Латинської Америки і Африки, де туризм розвинений ще слабо, перважно приймають туристів з розвиненіших країн.

Домінування внутрірегіональних туристопотоків пояснюється економічними причинами – із зростанням транспортних витрат туристопотоки зменшуються. Крім того, ціна повітряних перельотів за межі Європи (за винятком ліній через Атлантику) досить висока. Інша причина – відносно більша вартість обслуговування у неєвропейських країнах, слабо розвинена туристична інфраструктура в ряді країн.

Третя особливість – морська орієнтація міжнародного туризму. Так, близько 2/3 туристів із високорозвинених країн воліють відпочивати на морі. Попит „на море” був причиною швидкого рекреаційного освоєння узбережжя теплих морів, особливо в Європі та Карибському регіоні.