Розділ 2. Рекреаційне районування лісових територій

1. Основні принципи рекреаційного районування лісів

2. Цінні рекреаційні території України

3. Рекреаційне районування Карпатського ТРК

1. Метою рекреаційного районування лісових територій є встановлення найдоцільнішого напряму господарської діяльності для кожної виділеної території підсистеми, що дозволить раціонально використовувати і охороняти рекреаційні ресурси лісу. Перші спроби такого районування робились на початку ХІХстоліття. Рекре­аційне районування лісових територій є відносно новою проблемою.

Рекреаційне районування лісових територій – це поділ земель лісового фонду за природними та економічними умовами на ієрархічно підпорядковані одиниці різного рангу відповідно до особливостей і перспектив розвитку на них рекреаційного господарства.

Предметом рекреаційного районування лісових територій є ліс в його територіальному ас­пекті.

Основні принципи рекреаційного районування лісів:

• принцип комплексності – полягає в необхідному сукупному розгляді всіх основних чинників рекреаційного районування в їх взаємозв'язку;

• принцип системності – таксономічні одиниці районування нижчого рангу розглядаються як підсистеми єдиного цілого – територіально- рекреаційної системи;

• цільовий принцип – встановлюються основні завдання, на досягнення яких повинно бути спрямоване ведення рекреаційного господарства у всіх виділених одиницях районування;

• принцип територіальної єдності – площа, яка відповідає таксономічній одиниці районування, обов'­язково включає декілька територій, що межують між собою і від­носяться до ієрархічних одиниць нижчого порядку;

• принцип еколого-економічної єдності – процес рек­реаційного районування має здійснюватись на основі економічних та екологічних показників і спрямований на досягнення високих економічних результатів рекреаційної діяльності при необхідному дотриманні природоохоронних заходів;

• принцип динамічності – полягає в постійному розвитку територіально-рекреаційної системи, зміні параметрів її функціонування, внутрішніх і зовнішніх зв'язків.

В схемі рекреаційного районування використовують наступні таксонометричні одиниці: область, округ, район.

Лісорекреаційна область – це найбільша територіальна одиниця районування, що характеризується відносною спільністю природних і економічних умов розвитку рекреаційної діяльності;

В основі поділу області на округи лежать природні та економічні ознаки.

Лісорекреаційний округ – це територія з близькими за історією розвитку природними ландшафтами і лісовими формаціями, подібними грунтово-кліматичними умовами і основними напрямками рекреаційної діяльності.

Лісорекреаційний район – відрізняється однорідністю за структурою і складом лісів, рівнем і напрямком розвитку лісогосподарської діяльності, умовами, ступенем розвинутості (перспективами рекреаційного лісокористування).

При розробці системи показників рекреаційного районування лісів враховуються: природний склад лісів, вікова структура, продуктивність, природнокліматичні, медико-біологічні, економічні характеристики місцевості.

Існують наступні градації придатності територій для рекреації (Котляров, 1978, с. 66-67):

1. Найсприятливіші – райони із тривалим теплим періодом, добовою температурою 10-22 ºС, морським узбережжям, гірським рельєфом, значними лісовими масивами, ріками, озерами, водосхови­щами і хорошою транспортною доступністю;

2. Досить сприятливі – ті ж, але відсутній один з чинників (наприклад, море чи ліс);

3. Сприятливі – відсутні чи низькооцінені два з цих чинників;

4. Придатні для часткового рекреаційного використання – наявні чи добре розвинені лише два з цих чинників;

5. Непридатні – відсутні основні чинники, що сприяють рекреації.

Територію України поділено на 4 рівнинні лісорекреаційні області: Полісся, Лісостеп, Північний (Байрачний) Степ, Південний сухий Степ і 2 гірські – Гірський Крим і Українські Карпати. Кожна область відзначається певним типом ландшафту з характерними для нього особливостями рослинного і тваринного світу. Кожна область поділена на округи.

Полісся – низовинний рельєф з широкими заболоченими долинами рік, високим рівнем ґрунтових вод, великою кількістю соснових лісів з до­мішками широколистяних порід. Клімат помірноконтинентальний, досить м'який і вологий, цілком сприятливий для рекреації. Природних лісів мало, оскільки збільшена кіль­кість сільськогосподарських угідь. Ліси Полісся – 38% площі лісово­го фонду України. Лісистість в середньому 32,1%. Найрозповсюдженішими є соснові, сосново-дубові, дубово-грабові і вільхові ліси. Домішки – ясен, липа, клен, в'яз. Потреба в лісорекреації для Українського Полісся досить висока – 3,6 млн. чол./рік. Через нестачу автомобільних доріг з твердим по­криттям, особливо в лісистих і заболочених місцях, рекреанти розподілені нерівномірно. Для розширення рекреаційного лісокористування треба прискорити створення Київського і Мезинського природних національних парків. На території Полісся є близько 250 баз тривалого відпочинку. Лімітуючим рекреацію чинником є велика кількість боліт. Їх осушення дало нега­тивні результати: змінило природне середовище в цілому, що зменши­ло рекреаційний потенціал території.

Лісостеп – простягається від передгір'я Карпат до західної частини Середньоруської височини. На цій території зосереджено 28,7 % площі лісфонду. Природа дуже різноманітна. Характерним є чергування степових і лісових ділянок. Опадів на заході 550-700 мм; на півдні – 750 мм. Континентальність клімату зростає із заходу на схід – 22-27 ºС. Лісистість – 11 %. Переважають дібровні типи лісів (дуб, граб, бук, ясен; решта – клен, в'яз, робінія). Помітна дегра­дація окремих лісів. Найбільше рекреантів в районі Харкова, Черкас, Полтави, Львова, Тернополя. Лімітуючим чинником є низький відсоток лісистості. Необхідно активізу­вати створення національних парків – Подільського, Гомольшанського та ін. Зараз у Лісостепу є 340 закладів відпочинку.

Північний Степ – від південної межі Лісостепу до Південного безлісого Степу. Це 23 % території України. Низька лісистість (3,6%), посушливий клімат і недостатнє зволоження. Часто бувають пилові бурі та суховії. Природні ліси – в балках (байрачні), в заплавах рік (заплавні) і на піщаних терасах рік (аренні). Багато захисних насаджень. Це майже весь лісовий фонд Одеси. Переважають твердолистяні – 74,6 %; соснові – 17,6 %; м'яколистяні, зарослі, чагарники – 7,8 %. Байрачні ліси – дуб з кленом, ясенем, в'язом. Особливо мало рекреаційних ресурсів в Донецькій і Дніпропетровській областях, а щільність населення висока – 200 чол./км, тому цінність лісів висока. В основному використовуються байраки, піщані пляжі, заплав­ні луки. Біля Луганська – 120 баз відпочинку. Виділення рекреаційних зон Донецько-Донського округу ускладнюється кліматичними умовами, транспортною доступністю, характером пра­ці населення, високою концентрацією підприємств вугільної, хімічної, металургійної промисловостей.

Для збільшення рекреаційної території необхідно зберегти байрачні ліси, ство­рити біологічно стійкі протиерозійні масиви і групові насадження, розширити зелені зони міст і рекреаційні об'єкти довкола міст.

Південний Степ – крайній південь України: вздовж Чорного і Азовсь­кого морів, центральної і північної частин Кримського півострова. При­родних лісів практично нема, є лише полезахисні лісосмуги і невеликі штучні лісові масиви. Тут характерні часті засухи, суховії, пилові бурі та засолені грунти, ерозійні процеси. В породному складі: дуб (26 %), сосна (20 %), робінія (23 %), ясен (5 %). 67 % насаджень – молодняки. Лісистість – 1,8%. Клімат досить теплий з тривалим літом і короткою зимою. Тривалість безморозного періоду – 172-200 днів. Великі можливості для рекреації. Для цього не­обхідно збільшити лісорекреаційні ресурси і провести облаштування лісо­вих територій і зелених зон міст, збільшити систему полезахисних лісо­насаджень.

Для збільшення рекреаційних ресурсів і підвищення ефективності сіль­ськогосподарського виробництва необхідно створити біологічно стій­кі довговічні змішані насадження, що будуть виконувати водоохоронні та ґрунтозахисні функції; збільшити площі зелених зон і облаштувати їх терито­рії для рекреації.

Гірський Крим – це південна частина Кримського півострова. Тут зосереджений весь лісовий фонд Кримської області. Особливість – гірські хребти і виражена вертикальна кліматична зональність, в передгір'ях – чергування степо­вих ділянок і зарослів чагарників, розріджених лісових ділянок з дуба пухнастого і граба східного. Вище – пояс дубових лісів (дуба пухнастого), далі – дуба скельного. На високогір'ї – пояс букових і грабових лісів, соснові ліси. Гірський Крим має високу лісистість (36,1 %), найбагатший флористичний склад. У насадженнях переважають твердолистяні породи. Лісове господарство повинне носити лісопарковий характер, оскільки в Гірському Криму багато пансіонатів, будинків відпочинку. Необхідно розробити норми ре­креаційного навантаження на ліс, провести озеленення території всіх санаторіїв, створити парки "здоров'я", збільшити площі територій із заповідним режимом.

Клімат дуже сприятливий для рекреації. Ускладнюють умови для відпочинку і ту­ризму наявність схилів 20-25 º і невелика стійкість лісів до рекреації. Пі­вденне узбережжя перебуває на ІП-ІV стадії дегресії.

3. Кожному лісорекреаційному округу відповідають свої середні значення природних і економічних показників (табл.).

Таблиця

Середні значення еколого-економічних показників лісорекреаційних округів

Лісорек- реацій-ний округ	щільність населення, чол./км2	лісистість, %	питома вага лісів пер- шої групи	площа зелених зон на 1000 чол./га	операційні витрати на ведення лісового гос- подарства, г/га	об’єм лісогосподар- ських робіт, г/га	кількість сприят-ливих для рекреації днів		щільність річкової сітки, км/км2	щільність лісових доріг на 1000 га км/га
							лі-то	зима
Передкар- патський	133	21,2	37	45	19	13	140	60	0,7	12,3
Гірськокар- патський	49	62,5	33	132	16	9	90	120	1,8	6,3
Закарпат- ський	150	28	55	87	20	12	150- 160	80	1,3	8-10

Перший округ – горбистий рельєф, сприятливі грунтово-кліматичні умови формують продуктивні і стійкі деревостани. Завдяки цьому і чергуванню відкритих, напіввідкритих і закритих просторів, і густій річковій сітці ландшафти цього округу високоестетичні. Але лісистість його досить мала. Крім цього довге літо, багато мінеральних вод, грязів і озокериту. Обмеження в рекреації пов'язані з наявністю промислових міст (Розділ, Дрогобич, Миколаїв). Північно- Західний район Передкарпатського округу містить курорти Шкло, Великий Любінь. Південно- Східний округ. Лісоутворюючи породи - бук, дуб, ялиця. Мінеральні ресурси ще вивчаються. Щільність рекреаційних закладів невелика, переважають санаторії. Гірськокарпатський масив складається з ряду гірських систем. Великий перепад висот 200-2000 м. Високу естетичну цінність забезпечують далекі перспективи, пейзажі, видові точки, густа річкова сітка. Сприятливий клімат і влітку і взимку. Породи - ялина, бук, ялиця, супутні - клен гостролистий, граб, явір, в'яз, ясень. Висока лісистість (62,5%). Великі запаси мінеральних вод. Невисока щільність населення. Погано розвинута дорожна мережа. Львівський район - на хребтах Верхньо-Дністровських Бескидів і Сколівських Бескидів в межах висоти 1000 м. Буково-ялицеві ліси. Тут є Прикарпатська курортно-рекреаційна система для тривалого і короткого відпочинку. Курорти міжнародного значення – Моршин, Трускавець. Але санітарно- гігієнічні властивості лісів тут нижчі, порівняно з Передкарпатським. Івано- Франківський район - на низькогірських хребтах Скибових Карпат. Переважають буково- ялинові насадження. Йде процес інтен­сивної урбанізації і сільсько- господарського виробництва. Чернівецький район - на хребтах Покутсько- Буковинських Карпат. Ялицево- букові ліси. Перспективні рекреаційні системи - Вижницька, Путильська, Косівська. Закарпатський район. Дубові і дубово- букові ліси. Перепади висот -120-800м н.р.м. Велика кількість мінеральних вод. Дещо лімітує біля Ужгороду, Сваляви і Мукачева перевищення норм забрудненного повітря. Незначна щільність доріг, кількість мешканців - 150 чол./кмг. Лісистість - 28%. Є заказники - геологічні і ландшафтні. Район Закарпатської низовини. Мала лісистість - 10%. Переважає дуб звичайний. Велика урбанізованість. Перспективний Берегівсь­кий, Виноградівський і Ужгородський райони.