4 Неузгодження
Умови накопичення шаруватих осадових товщ багато в чому залежать від характеру вертикальних рухів земної кори. Стійкі низхідні рухи створюють обширні басейни осадконакопичення, в яких формуються потужні безперервні серії різних за складом відкладів. У результаті піднять змінюється ступінь акумуляції осадків, тобто зменшується швидкість їх накопичення аж до повного припинення на окремих ділянках. Якщо висхідні рухи досить інтенсивні, то весь басейн акумуляції може осушитися та перетворитися в область руйнування, в межах якої процесами денудації буде зруйнована якась частина утвореної товщі порід. Менш значні підняття, в результаті яких басейн лише міліє, як правило, супроводжуються підводним розмивом осадків на окремих ділянках дна. Так створюються перерви в осадконакопиченні, які свідчать про важливі зміни фізико-географічних умов, тобто виникають неузгодження. Неузгодження можуть з’явитися і при тектонічних переміщеннях одних товщ відносно інших. У відповідності з цим неузгодження поділяються на стратиграфічні і тектонічні.
Отже, існує два види співвідношення залягання шарів:
- узгоджене залягання – стратиграфічно безперервне паралельне напластування шарів в їх нормальній віковій послідовності
- неузгоджене залягання – порушення нормальної вікової послідовності в розрізі.
Стратиграфічні неузгодження
Для стратиграфічних неузгоджень характерна відсутність відкладів тих чи інших стратиграфічних підрозділів у розрізі у зв’язку з порушенням стратиграфічної послідовності між вищезалягаючими і підстеляючими їх шарами.
Така відсутність викликана:
а) припиненням осадконакопичення, пов’язаного із зміною сприятливого для осадконакопичення режиму на умови, в яких осадконакопичення припиняється;
б) руйнуванням чи розмивом раніше утворених порід.
Класифікація стратиграфічних неузгоджень
1 За величиною кута неузгодження:
1.1 паралельні;
1.2 кутові
1.3 географічні
2 За чіткістю вираження поверхні неузгодження:
2.1 явні;
2.2 приховані
3 За площею розповсюдження:
3.1 регіональні;
3.2 місцеві.
4 За умовами виникнення:
4.1 дійсні;
4.2 хибні;
4.3 внутрішньоформаційні
1 За величиною кута неузгодження:
1.1 Паралельне неузгодження, яке виражається у стратиграфічній перерві між шарами, які залягають вище і нижче поверхні неузгодження паралельно один до одного, тобто, коли неузгоджені товщі мають однакову форму залягання. Такі співвідношення можуть бути не тільки в горизонтальних товщах, але і в нахилених і зім’ятих в складки товщах.
На геологічних картах при паралельному неузгоджені геологічні границі неузгоджених товщ будуть паралельні між собою (рис. 4.1).
1.2 Кутове неузгодження виражається перервою між двома комплексами шарів, які мають різний кут нахилу, тобто характеризуються різною формою залягання товщ. На геологічних картах і розрізах поверхня неузгодження зрізає під кутом різні горизонти древньої світи і проходить більш чи менш паралельно до границь горизонтів молодої світи. За кутом між нижніми більш древніми шарами і поверхнею неузгодження розрізняють слабкі кутові неузгодження (кут до 300) і різкі кутові неузгодження (кут більше 300). Азимутальні кутові неузгодження характеризуються різним простяганням неузгоджених товщ.
1.3 Географічне неузгодження – це кутове неузгодження з кутом менше 20. Внаслідок малого кута таке неузгодження може бути встановлене тільки при вивченні обширних територій. Характерне для платформних областей з похилим заляганням осадових товщ.
Рисунок 4.1 - Схема основних типів узгодженого (I) і неузгодженого (II) залягання гірських порід областей з похилим заляганням осадових товщ.
2 За чіткістю вираження поверхні неузгодження розрізняють явні неузгодження з чітко і різко вираженою поверхнею неузгодження і приховані з непевним невизначеним положенням поверхні неузгодження. Приховане паралельне неузгодження може проявлятися між шарами однакового складу. В цих випадках наявність перерви встановлюється в основному за палеонтологічними ознаками.
3 За площею розповсюдження виділяють регіональні і місцеві неузгодження.
Регіональні виникають на великих територіях за рахунок одночасного прояву однакових за характером вертикальних коливальних рухів.
Місцеві неузгодження спостерігаються на невеликих ділянках і відображають тектонічні рухи в межах окремих структур.
4 За умовами виникнення неузгодження діляться на дійсні, хибні і внутрішньоінформаційні.
Дійсні неузгодження викликані зміною характеру вертикальних коливальних рухів і фіксують переломні моменти в тектонічному розвитку території. Такі неузгодження утворюються упродовж тривалого часу і легко встановлюються при вивченні розрізів шаруватих товщ.
До хибних неузгоджень відносяться різні складні, але завжди місцеві розмиви в серіях косошаруватих порід, які супроводжуються інколи різко вираженими кутовими неузгодженнями. Коса перехрещена і діагональна шаруватість виникає внаслідок постійної зміни поверхні накопичення при одночасній дії процесів відкладення осадку і його перемиву. Тому такі неузгодження не мають нічого спільного з різними формами дійсних неузгоджень.
Внутрішньоформаційні неузгодження – це неузгодження, які виникають у випадках, коли паралельно з процесом осадконакопичення відбувається частковий розмив. Вони не відображають переломних моментів у тектонічному розвитку території, а викликані змінами фізико-географічних умов в області накопичення осадків (наприклад, збільшенням швидкості руху водного середовища) або в зоні денудації. Розмиви мають місцевий характер і часто спостерігаються в основі грубозернистих порід, які залягають на тонкозернистих відкладах – глинах і алевритах.
Будова поверхонь неузгоджень
Поверхня стратиграфічних неузгоджень може мати різні форми. Вона буває сильно зглаженою, але бувають і різко виражені нерівності з перепадом висот в десятки і сотні метрів. На такій поверхні виникають своєрідні структури. Найбільш типові: облягання і прилягання (рис. 4.1).
Облягання – це плащеподібне перекриття всіх виступів і нерівностей поверхні неузгодження. Товщина шарів у нижній частині неузгоджено залягаючої товщі зменшується над підвищеннями древнього рельєфу і збільшується над пониженням. Ця розбіжність товщин поступово вирівнюється уверх по розрізу.
Прилягання. При крутих нерівностях рельєфу поверхні неузгодження осадки накопичуються шляхом поступового заповнення понижених ділянок. Вздовж крутих схилів можливі різні варіанти прилягання шарів, серед яких розрізняють паралельне і неузгоджене. При паралельному приляганні розмиті шари і накладені на них залягають паралельно, при неузгодженому – верхні шари перекривають нижні з кутовим неузгодженням.
Прилягання шарів широко проявляється серед прибережних морських вулканів і особливо серед алювіальних відкладів. Ці відклади заповнюючи вироблені річкою долини, завжди прилягають до корінних порід, які складають ложе долини. При цьому алювіальні відклади русел і терас, а також корінні породи можуть контактувати як паралельно, так і неузгоджено.
Критерії встановлення стратиграфічного неузгодження
До критеріїв встановлення поверхонь неузгоджень, які дозволяють відрізняти їх від звичайних границь, відносяться наступні:
- характерна будова поверхні неузгодження, яка має на відміну від звичайних поверхонь нашарування численні нерівності у вигляді вимоїн (кишень) і виступів;
- кутове неузгодження між товщами різного віку (кутове неузгодження без стратиграфічного не буває);
- різкий віковий розрив між фауною і флорою (ця ознака важлива для встановлення паралельних неузгоджень в чохлі платформи);
- різка розбіжність у ступені метаморфізму двох товщ, а також у їх насиченні жильними породами;
- наявність базального конгломерату в основі молодої товщі;
- різкий перехід від морських фацій до континентальних і навпаки;
- різкі сліди вивітрювання на поверхні неузгодження, або у нижчезалягаючих породах.
Тектонічні неузгодження
Неузгоджені контакти між шарами різного віку і літологічного складу можуть бути зумовлені тектонічними розривами і переміщеннями вздовж них окремих блоків гірських порід. При тектонічних неузгодженнях товщі порід розділяються поверхнею розриву, яка за будовою різко відрізняється від стратиграфічних поверхонь неузгоджень. Тектонічні контакти, як правило, зрізають шаруватість вище і нижчезалягаючих відкладів, а стратиграфічні – тільки більш древніх відкладів.
Про наявність поверхні розриву і переміщення можна судити за проявом поверхні зміщувача, зон тектонічного розсланцювання і брекчіювання, дзеркал ковзання та іншими ознаками.
Вивчення неузгоджень має теоретичне і практичне значення.
1 крупні регіональні неузгодження фіксують переломні моменти напрямків рухів земної кори і при наявності кутового неузгодження між товщами порід фіксують етапи тектогенезу;
2 аналізуючи неузгодження, можна вивчати характер палеотектонічних рухів (метод неузгоджень). Місцеві неузгодження відображають окремі етапи в розвитку тектонічних процесів;
3 з поверхнями неузгоджень пов"язані родовища корисних копалин.
Контрольні запитання
1 Що таке стратиграфічне неузгодження і причина його виникнення?
2 Чим відрізняється паралельне неузгодження від кутового?
3 Як виділяються неузгодження на геологічній графіці?
4 На які типи поділяються неузгодження за площею розповсюдження?
5 На які типи поділяються неузгодження за умовами утворення?
6 Які критерії встановлення стратиграфічних неузгоджень?
7 Що таке тектонічне неузгодження?
8 Значення неузгоджень у розшифровці історії розвитку земної кори.