7. Функції науки муніципального права.
Сутність, зміст, соціальне, науково-пізнавальне і навчальне призначення науки муніципального права розкривається в її функціях. Функції науки муніципального права — це напрями її впливу на певні сторони суспільної практики. Ці функції визначаються насамперед її предметом.
Юридичний мозок нації, своєрідну корпорацію законників, яка має свою юридичну свідомість, спільність інтелектуальних і професійних інтересів, утворюють не кухарі, не ремісники від юриспруденції, а фахівці зі справжньою юридичною освітою. Тому наука муніципального права, виконуючи свою пізнавальну функцію, сприяє повноцінній юридичній освіченості. Пізнавальна функція муніципального права полягає в тому, що вона дає характеристику основним інститутам місцевого самоврядування. Яким же чином здійснюється таке пізнання? Як і будь-яка наука, наука муніципального права має свою мову. Якщо в галузі муніципального права основним інструментом є муніципально-правова норма, то в однойменній науці — категорії та поняття. Понятійний апарат муніципального права України перебуває у стадії становлення, тому науці про місцеве самоврядування необхідно розробити власний інструментарій пізнання, власні категорії та термінологію. Саме мова науки є основним засобом пізнання. Наука муніципального права потребує чіткого мовного оформлення, вироблення уніфікованих понять і категорій, які 6 адекватно відображали такі явища реальної громадсько-політичної дійсності, як муніципальна влада, місцеве самоврядування, територіальна громада, децентралізація та де-концентрація влади тощо. Формулювання наукових категорій і визначень слугуватиме завданням з'ясування змісту муніципально-правових інститутів, виявленню творчого потенціалу місцевого самоврядування, максимально ефективного використання його можливостей для цілеспрямованого впливу на муніципальну практику. Правильне використання понятійного апарату, напрацьованого муніципально-правовою наукою, відіграє важливу роль у процесі законодавчої діяльності та локальної право-творчості. Від чіткості, конкретності приписів, філігранності мови правової норми значною мірою залежить ефективність діяльності місцевого самоврядування. Тільки чітко оформлена правова норма, доступна широким верствам населення, може ефективно працювати на практику.
У системі функцій науки муніципального права важливе місце також посідає політична функція, головне призначення якої — формування справжніх політичних переконань і орієнтацій у сфері місцевого самоврядування. І це цілком закономірно, оскільки об'єктом науки муніципального права є муніципальна політика, серцевину та сутністю якої становить публічна влада територіальних громад. Багато вчених вважають, що самоврядування, розвиваючись "без участі держави", є "вільним від політики": воно має свою особливу мету та особливу сферу діяльності, органи місцевого самоврядування не є агентами держави і не пов'язані політичними завданнями — вони не повинні здійснювати дії або укладати акти політичного характеру. Проте не викликає сумнівів те, що територіальна першооснова держави є вічною проблемою політики. Неправильно було б відносити "політичну" владу лише до держави. Місто-держава (поліс), національна держава і навіть держава-імперія, які, безумовно, є політичними інституціями, виникали в історії лише після того, як деякий час "утримували владу в якийсь місцевості". Виходячи ж із тлумачення політики як мистецтва управління полісом, а також, вважаючи, що предметом конституційно-правового регулювання (а місцеве самоврядування є одним з найважливіших інститутів конституційного права) значною мірою є відносини політичного характеру, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя, важко заперечувати наявність політичного моменту в місцевому самоврядуванні. Децентралізація у формі самоврядування, пише Г. Єллінек, є політичним явищем.
Виокремлення політичної функції муніципального права обумовлюється особливим місцем місцевого самоврядування в політичній системі (в механізмі управління суспільством і державою). Місцеве самоврядування, його органи не входять до механізму державної влади, хоча це й не означає його повної автономності від держави, державної влади. Специфічне становище місцевого самоврядування в політичній системі дозволяє характеризувати його як самостійну (поряд з державною владою) форму публічної влади — публічну владу територіальної громади4.
Саме в політичному плані місцеве самоврядування надає можливість членам територіальних громад безпосередньо керувати своїми спільними справами або здійснювати це через виборні та інші сформовані ними ж (членами місцевих спільнот) органи. Важко, мабуть, знайти іншу, більш доступну та зрозумілу для населення школу практичного політичного виховання як місцеве самоврядування, хоча, в той же час, йому притаманний надполітичний характер.
Ідеологічна функція науки муніципального права полягає в тому, що вона вивчає ідеї, духовні цінності у процесі здійснення місцевого самоврядування, реалізації Конституції та законів України. Норми та інститути муніципального права справляють значний ідеологічний вплив на всі грані муніципального життя.
Евристично-прогностична функція полягає в пошуках фундаментальних вирішень питань, які стоять перед муніципально-правовою наукою, прогнозуванні й пошуках того прогресивного і цінного, що має велике значення для майбутнього. Вдосконалення соціального управління, пошук найоптимальніших форм муніципальної структури, сучасне вирішення соціально-побутових проблем, тенденції в економічній сфері тощо багато в чому залежать від ефективності дослідження суспільних явищ, розробки науково обґрунтованих прогнозів і практичних рекомендацій. "Спілкування" з наукою муніципального права дозволяє передбачати зміни у ставленні держави до самоврядних процесів і перетворення в системі місцевого самоврядування, моделювати поведінку муніципальних лідерів і депутатів, прогнозувати наслідки пропонованих ними рішень.
Прогностична функція науки щільно пов'язана з прогностичною силою Конституції України, в якій відображені прагнення, цілі та завдання майбутнього — побудова правової, соціальної та демократичної держави, а ефективно діюче місцеве самоврядування — магістральний шлях таких перетворень. Програмне значення має проголошення первинної ролі територіальної громади в процесі здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування, виділення в системі форм власності особливого виду публічної власності — комунальної тощо. Таким чином, прогностичний характер муніципально-правових досліджень відображає значущість науки в обгрунтуванні перспектив суспільного розвитку.
Важливою є також комунікативна функція, яка полягає в роботі з інформацією і пов'язана з такими проблемами, як гласність у роботі муніципальних органів, ознайомлення з роботою органів місцевого самоврядування, формування правової свідомості та правової культури.
Інтегративна (системотворча) функція полягає в тому, що наука муніципального права допомагає об'єднувати знання різних галузевих юридичних наук про окремі аспекти здійснення місцевого самоврядування в цілісну систему. І це природно, адже такі поняття, як "публічна влада", "комунальна власність", "місцеве господарство", "місцеві податки та збори" тощо є предметом вивчення для багатьох юридичних наук.
Прикладна (практична) функція полягає в тому, що муніципальне право орієнтує територіальні громади, органи місцевого самоврядування в їх практичній діяльності. Наука про місцеве самоврядування впливає на практику та виступає як теоретична база муніципального будівництва в Україні. Вона повинна надати реалістичні висновки відносно змісту, шляхів і методів ліберально-демократичних перетворень в політичній, економічній, соціально-культурній та інших сферах громадського життя. Наука на основі аналізу реальних потреб соціальної практики, систематичного вивчення соціальних процесів, узагальнення практики муніципального будівництва та діючого законодавства України й зарубіжних країн дозволяє розробити найкращі варіанти муніципального устрою, принципи організації та діяльності системи місцевого самоврядування, її взаємовідносин з державою, органами виконавчої влади, запропонувати рекомендації щодо їх вдосконалення. Муніципально-правова наука має велике значення для ефективного розвитку правотворчої діяльності. Вчені, теоретично обмірковуючи концепції законів і моделі статутів територіальних громад, надають допомогу відповідним суб'єктам у розробці муніципально-правових актів.
Науковий метод — це сукупність правил, прийомів, принципів, засобів, способів дослідження відповідних явищ і процесів, шляхів пізнавальної діяльності, визначення їх меж і встановлення основних взаємозв'язків із суміжними явищами. Це комплекс засобів, який дозволяє з багатьох варіантів знайти оптимальний шлях до наукової істини. Методологія наукового дослідження муніципально-правових процесів є необхідною передумовою підходу до проблеми. Методологія в кінцевому підсумку спрямована на практику. Методологічна підготовка студентів-юристів має своїм завданням озброєння їх необхідними знаннями, які принесуть практичну віддачу.
Наука муніципального права використовує притаманні всьому вітчизняному державознавству наукові методи досліджень: загальнонаукові (діалектичний, синергетичний, системного аналізу, соціологічний) та спеціальні (порівняльного правознавства, нормативно-логічний, структурно-функціональний, історико-юридичний, методи переходу від загального до особливого, від абстрактного до конкретного тощо).
Загальні методи — це філософські, світоглядні підходи, які виражають найбільш універсальні принципи мислення. Так, методологічну основу дослідження муніципально-правової дійсності становить загальнонауковий метод діалектики. Діалектичний метод дозволяє розглянути динаміку таких соціальних процесів: зв'язок муніципального права з іншими галузями права, а також з муніципальною практикою; становлення і розвиток інститутів місцевого самоврядування в Україні та в зарубіжних країнах тощо. Діалектика розглядає всі самоврядні явища в розвитку, в органічному зв'язку з розвитком політичних, економічних, соціальних, культурних та інших процесів, які відбуваються в суспільстві. Саме такий підхід дозволяє виявляти та вирішувати муніципально-правові проблеми, які виникають у суспільстві, розкрити діалектичну єдність і детермінованість загальних процесів формування правової, демократичної та соціальної держави в Україні з інституціоналізацією місцевого самоврядування.
Діалектична методологія дослідження муніципально-правових проблем потребує підходити до будь-якого явища як до системи. Тому в науці муніципального права важливе значення має метод системного аналізу, який дозволяє розглядати муніципально-правові явища в сукупності соціальних зв'язків, виявлення цілого та його частин, вивчення окремих інститутів місцевого самоврядування в цілісній системі організації публічної влади. Специфіка методу системного аналізу в муніципальному праві полягає в тому, що логічним центром дослідження стають закономірності розвитку місцевого самоврядування як цілісного організму. Системний метод спирається на категорії "елемент", "структура", "система". Так, аналіз системи місцевого самоврядування доводить, що вона, безумовно, є цілісною системою як з позиції її виникнення, так і, особливо, її функціонування. На місцевому рівні процес створення систем управління має свій прояв у формуванні внутрішніх структур муніципального організму, призначених для вирішення завдань місцевого значення, що постають перед ним в конкретних умовах та оптимальній реалізації функцій і повноважень структурних елементів системи локальної демократії. Метод системного аналізу дає можливість виявити специфічні форми взаємозв'язку муніципально-правових інститутів по забезпеченню цілісності системи. Так, компетенція кожного органу або посадової особи місцевого самоврядування залежить від їх функціонального призначення та місця в системі місцевого самоврядування.
Синергетичний метод в юридичній науці почав використовуватися лише останнім часом. Термін "синергетика" (від гр. synergo) означає сумісно діючий, ефект взаємодії різних систем, здатних до самоорганізації, саморегулювання. Синергетика допомагає вивченню систем, що саморегулюються (у тому числі випадкових), і процесів, наприклад ринкових відносин, громадянського суспільства, етнонаціональних відносин, місцевого самоврядування, тобто явищ і процесів, де втручання держави обмежене або взагалі невідчутне. Так, територіальна громада, будь то великого мегаполіса чи невеликого провінціального міста, села чи селища, є, власно кажучи, самоорганізованою системою, життя якої так чи інакше "самоналагоджується" без втручання держави стосовно до місцевих умов. Самоорганізація має прояв опосередковано, через поведінку індивідів, груп, спільностей, ведеться мова про сучасне місцеве самоврядування, античне чи середньовічне.