3. Розрахунок параметрів пожежі для визначення обстановки на пожежі

3.1 Періоди розвитку пожежі.

До моменту локалізації пожежа має два періоди розвитку: період вільного розвитку /τ _в.р./ і період локалізації /τ_лок./.

В перший період пожежа розвивається безперешкодно від початку її виникнення до прийняття перших заходів з гасіння /подача першого ствола/.

Час першого періоду складається з часу від початку виникнення горіння до повідомлення про пожежу /τ _д._п./, збору особового складу по тривозі /τ _зб./, слідування підрозділів на пожежу /τ_сл./ і оперативного розгортання /τ_о._р./:

τ_в._р. = τ_д._п. + τ_зб. + τ_сл. + τ_о._р. (3.1)

Час до повідомлення про пожежу задається викладачем і вказується у завданні на курсову роботу; час збору - не більше однієї хвилини; час оперативного розгортання – в межах 5 – 7 хвилин в залежності від умов /відстань, кількість стволів, задимлення та інше/, час слідування підрозділів визначається з розкладу виїзду підрозділів.

Період локалізації. Цей період характеризується подальшим збільшенням площі пожежі, зменшенням швидкості її розповсюдження за рахунок введення засобів гасіння та іншими явищами.

Локалізація може бути по всьому периметру площі пожежі або по фронту, за допомогою вогнегасних речовин і без них /протипожежні перешкоди і розриви/. При застосуванні вогнегасних речовин необхідною умовою локалізації пожежі є нерівність фактичної витрати вогнегасних речовин і потрібної для обмеження розповсюдження вогню, тобто Q_ф ≥Q_потр. При цьому фактична інтенсивність подачі вогнегасних речовин повинна бути більшою або дорівнювати потрібній інтенсивності. Виконання цих вимог забезпечується вибором найбільш ефективних засобів і прийомів подачі вогнегасних речовин.

3.2 Форми площі пожежі і розрахункові схеми.

Оцінювання обстановки на пожежі передбачає всебічне вивчення і аналіз факторів, які сприяють або перешкоджають розвитку горіння, а також проведенню оперативних дій по локалізації пожежі. При цьому важливе значення мають знання форми розвитку пожежі і вміння визначати його характеристики на різні моменти часу.

В залежності від місця виникнення горіння, горючих матеріалів, об’ємно-планувальних особливостей об’єкту, характеристики конструкцій та інших факторів площа пожежі може мати наступні основні форми: кругову, кутову, прямокутну і складну. Поділ форм площі пожежі на ці види є умовними і застосовується для спрощення практичних розрахунків.

Кругова форма площі пожежі зустрічається при виникненні пожежі в геометричному центрі приміщення або в глибині великої ділянки, якщо швидкість її розповсюдження у всіх напрямках приблизно однакова.

Кутова форма характерна для пожежі, яка виникає на межі великої ділянки і розповсюджується на фронт сектора. Максимальний кут сектора залежить від геометричної конфігурації ділянки і від місця виникнення пожежі. Частіше ця форма зустрічається на ділянках з кутом 90⁰, 180⁰, 270⁰.

Прямокутна форма площі пожежі зустрічається, коли горіння виникає на межі або в глибині довгої ділянки /довгі приміщення різноманітного призначення та інші ділянки незначної ширини/ і розповсюджується в одному або декількох напрямках. Пожежі в будинках з невеликими приміщеннями мають прямокутну форму.

В процесі розвитку пожежі її форма може змінюватись. Так, початкова кутова або кругова форма площі пожежі через певні проміжки часу (після досягнення горіння обмежуючих конструкцій) перейде в прямокутну. При переході пожежі з одного приміщення в суміжні через двері, площа пожежі приймає складну форму: в одному приміщенні вона може бути прямокутною, а в іншому кутовою та ін.

Форма площі пожежі є основною для визначення розрахункової схеми та напрямку зосередження і введення сил і засобів для гасіння.