8.2.2. Каталоги

Розділи є основою організації великих обсягів дискового простору для розгортання файлових систем. Для організації файлів у рамках розділу зі встаноіленою файловою системою було запропоновано поняття файлового каталогу (file directory) або просто каталогу.

Каталог – це об’єкт (найчастіше реалізований як спеціальний файл), що містить інформацію про набір файлів. Про такі файли кажуть, що вони містяться в каталозі. Файли заносяться в каталоги користувачами на підставі їхніх власних критеріїв, деякі каталоги можуть містити дані, потрібні операційній системі, або її програмний код.

Каталог можна уявити собі як символьну таблицю, що реалізує відображення імен файлів у елементи каталогу (зазвичай в таких елементах зберігають низькорівневу інформацію про файли). Подивимося, як може бути реалізоване таке відображення.

Деревоподібна структура каталогів

Базовою ідеєю організації даних за допомогою каталогів є те, що вони можуть містити інші каталоги. Вкладені каталоги називають підкаталогами (subdirectory). Таким чином формують дерево каталогів. Перший каталог,створений у файловій системі, встановленій у розділі (корень дерева каталогів), називають кореневим каталогом (root directory).

Поняття шляху

Розглянемо, яким чином формують ім’я файла з урахуванням багаторівневої структури каталогів. Для файла, розташованого всередині каталогу недостатньо цого імені для одназначного визначення, де він перебуває, - в іншому каталозі може бути файл із тим самим ім’ям. Тепер для визначення місцезнаходження файла потрібно додавати до його імені список каталогів, де він перебуває. Такой список називають шляхом (path). Каталоги у шляху перераховують зліва направо – від меншої глибини вкладеності до більшої. Роздільник каталогів у шляху відрізняється для різних систем: в Unix прийнято використовувати прямий слеш “/”, а у Windows -системах - зворотний “\”.

Абсолютний і відносний шляхи

Є два шляхи до файла: абсолютний і відносний. Абсолютний (або повний) повністю і однозначно визначає місце розташування файла. Такий шлях обов’язково має містити кореневий каталог. Ось приклад абсолютного шляху для Unix-систем: /usr/local/bin/myfile.

Якщо застосування використовує тільки абсолютні шляхи, йому зазвичай бракує гнучкості. Наприклад, у разі перенесення у інший каталог потрібно буде вручну відредагувати всі шляхи, замінивши їх новими.

Відносний- шлях, відлічуваний від деякого місця в ієрархії каталогів. Щоб його організувати, потрібно іизначитися із точкою відліку, для чого використовують поняття поточного каталогу. Такий каталог задають для кожного процесу, і він може бути змінений у будь-який момент командою cd або системним викликом chdir (). Відносний шлях може відлічуватися від поточного каталогу і звичайно кореневий каталог не включає. Прикладом відносного шляху до файла /usr/local/bin/myfile (за умови, що поточним є каталог /usr/local) буде bin/myfile, а в ситуації, коли поточним є каталог файла (/usr/local/bin), відносним шляхом буде просто ім’я файла: myfile.

Для спрощення побудови відносного шляху кожний каталог містить два спеціальні елементи:

• „ .” –що посилається на поточний каталог;

• „ ,” –що посилається на каталог рівнем вище.

З урахуванням цих елементів можуть бути задані такі відносні шляхи, як ../.../bin/myfile (за умови, що поточний каталог - /usr/local/lib/mylib) або ./myfile (вказує на елемент у поточному каталозі).

Застосування, що обмежується твльки відносними шляхами під час доступу до файлів (особливо, якщо вони не виходять за межі каталогу цього застосування), може бути без змін перенесене в інший каталог тієї самої структури.

Є й інші можливості полегшити задання шляхів доступу до файлів у каталогах. Одним із найпоширеніших способів є використання змінної оточення PATH, що містить список часто використовуваних каталогів. У разі доступу до файла за іменем його пошук спочатку виконуватиметься в каталогах, заданих за допомогою PATH.