4.3.1.3. Міжнародні товарні угоди та міжнародні конвенції у регулюванняі міжнародної торгівлі товарами

І. Україна є учасницею міжнародних угод щодо торгівлі товарами, важливими для національної економіки:

1) у 1994 р. Україна приєдналася до Міжнародної угоди по цукру (укладена країнами – найбільшими експортерами та імпортерами цукру), що має на меті сприяння міжнародній торгівлі цукром, розвитку її організаційного та інформаційного забезпечення.

2) у 2010 р. – до Міжнародної угоди про зерно, цілями якої є розширення міжнародної торгівлі зерном, стабілізація міжнародних ринків зерна в інтересах усіх членів даної Угоди, зміцнення світової продовольчої безпеки та сприяння розвитку країн, економіки яких значною мірою залежать від комерційних продажів зерна, а також забезпечення форуму для обміну інформацією та обговорення інтересів членів стосовно торгівлі зерном.

ІІ. Україна також ратифікувала низку міжнародних конвенцій, які безпосередньо або опосередковано стосуються торгівлі товарами:

1) Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж - Застосовується до арбітражних угод як фізичних, так і юридичних осіб, які на момент укладення такої угоди мали постійне місце проживання або місцезнаходження у різних державах, про вирішення в порядку арбітражу суперечок, які виникають при здійсненні операцій у зовнішній торгівлі.(25.01.1963 р.);

2) Конвенція про транзитну торгівлю внутрішньоконтинентальних держав - Надання державам, які не мають виходу до моря, іншими державами на основі взаємності право вільного та необмеженого транзиту задля вільної участі у регіональній та міжнародній торгівлі (21.07.1972 р.);

3) Віденська конвенція про право міжнародних договорів - застосовується до договорів між державами (14.05.1986 р.);

4) Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів - застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах, коли ці держави є Договірними державами; або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави (23.08.1989 р.);

5) Конвенція про створення Ради Митного Співробітництва - Створення та засади функціонування Ради Митного Співробітництва (10.11.1992 р.);

6) Конвенція про тимчасове ввезення - Кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у т.ч. транспортних засобів), зазначених у Додатках до Конвенції. Режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру – (24.03.2004 р.) тощо.

4.3.2. Двостороннє регулювання міжнародної торгівлі товарами

Двосторонні торговельні угоди створюють правову базу для регулювання зовнішньоторговельних відносин між державами.

І. Україна бере участь одночасно у декількох інтеграційних угрупованнях: Співдружність Незалежних Держав (СНД), Єдиний економічний простір (ЄЕП), ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова), Організація Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС). Україна тривалий час веде переговори щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС, розробляються положення угод про вільну торгівлю з країнами близького Сходу (Туреччина, Сирія тощо), Південно-Східної Азії (Сінгапур) та ін.

ІІ. Україною укладено понад 2 тис. двосторонніх торговельно-економічних угод з різними країнами світу. Зокрема, Україною укладено договори про вільну торгівлю з країнами–учасницями СНД, а також із Грузією та Македонією. Укладення низки договорів про вільну торгівлі між країнами СНД стало наслідком того, що підписана ще у 1994 р. усіма країнами (крім Туркменістану) угода про створення зони вільної торгівлі в рамках СНД досі не була ратифікована усіма її сторонами, зокрема, РФ. Численні двосторонні угоди стали заміною багатосторонньої зони вільної торгівлі в межах СНД.

Угоди про вільну торгівлю, укладені Україною, мають схожі умови: безмитний імпорт усіх груп товарів між країнами, що є сторонами угоди, але з можливістю запровадження необмеженої кількості вилучень; безоплатний транзит товарів територіями цих країн і можливість тимчасового запровадження кількісних обмежень експорту та імпорту, антидемпінгових і попереджувальних заходів тощо. Вилучення з режиму вільної торгівлі запроваджуються додатковими протоколами до угод про вільну торгівлю, невід'ємними частинами яких вони є. Товари, що стають вилученням з режиму вільної торгівлі, обкладаються митом за ставками режиму найбільшого сприяння.

ІІІ. Міждержавні договори (угоди), присвячені економічному співробітництву та дружбі і партнерству між двома державами:

Приклади. У ст. 9 Договору про дружні відносини і співробітництво між Україною та Чеською Республікою від 17 березня 1994 р. зазначено, що "першочергового значення Договірні Сторони надаватимуть удосконаленню механізму взаємних економічних і торговельних зв'язків, наближаючи їх по всьому комплексу економічного, промислового і науково-технічного співробітництва до процесів світового господарства, а також практики і норм міжнародного ринку. Одночасно Договірні Сторони прагнутимуть до збереження і розвитку традиційних економічних і торговельних зв'язків, що склалися між ними".

-Угода про торговельно-економічне співробітництво між Урядом України та Урядом Мексиканських Сполучених Штатів від 27 травня 2003 року, якою крім торговельних відносин між Україною та Мексикою встановлено правові рамки інвестиційного, фінансового співробітництва тощо.

-Торговельна угода між Урядом України та Урядом Малайзії від 19 серпня 2002 року, якою обумовлено застосування заходів щодо сприяння розвитку двосторонніх торговельних відносин на засадах норм та правил СОТ, запровадження режиму найбільшого сприяння у взаємній торгівлі, розвиток організаційного та інформаційного забезпечення експортно-імпортної діяльності у формі міжнародних виставок, ярмарків тощо.