4.6. Сучасний стан зовнішньої торгівлі україни товарами та її державного регулювання.

4.6.1. Динаміка та чинники розвитку зовнішньої торгівлі товарами

Етапи розвитку зовнішьої торгівля України протягом років незалежності:

1. 1991-1995 рр. – кризові явища в економіці, зростання обсягів зовнішньої торгівлі на тлі її непоміркованої лібералізації;

2. 1996-1999 рр. – поступове подолання кризових явищ в економіці, протекціоністські заходи у торговельній політиці, скорочення обсягів експорту та імпорту;

3. 2000-2004 рр. – прискорення темпів економічного зростання, перехід до помірної лібералізації, зростання обсягів зовнішньої торгівлі у поєднанні зі зміною пріоритетних торговельних партнерів (відбулася переорієнтація торговельних потоків від країн СНД до країн Європейського Союзу) та з формуванням позитивного торговельного сальдо;

4. 2005-2008 рр. – зростання обсягів експорту та імпорту, тенденція до зростання негативного сальдо торгового балансу в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі та гармонізації її регулювання з вимогами СОТ;

5. 2009 р. – скорочення обсягів експорту та імпорту товарів при збереженні негативного сальдо на тлі світової фінансово-економічної кризи та обмеження можливостей використання регулятивних заходів зобов'язаннями перед СОТ;

6. 2010 р. – подолання наслідків кризи та поступове відновлення росту обсягів зовнішньої торгівлі товарами при одночасному збільшенні негативного торгового сальдо (за попередніми даними, воно склало - 9,3 млрд. дол.).

Протягом 2000-2009 рр. спостерігалося:

- зростання обсягів експорту та імпорту товарів (крім кризового 2009 р.),

- мало місце зростання експортної та імпортної квот, що вказує на збільшення відкритості вітчизняної економіки.

На географічну та товарну структуру українського експорту та імпорту впливають чинники:

- внутрішньоекономічні - структура національної економіки, продуктивність праці, забезпеченість ресурсами тощо;

- зовнішньоекономічні - кон'юнктура на світових ринках, конкурентоспроможність продукції на міжнародному рівні, тенденції розвитку світового господарства);

- політичні - характер політичних відносин з тими або іншими торговельними партнерами, участь у двосторонніх та багатосторонніх угодах, в інтеграційних угрупованнях тощо.

Зміни у географічній структурі зовнішньої торгівлі України: якщо ще у середині 90-х рр. основними торговельними партнерами України були країни СНД, то нині обсяги торгівлі України з країнами СНД та з країнами ЄС є близькими.

Найбільшим торговельним партнером України і за експортом, і за імпортом залишається РФ, на частку якої у 2009 р. припадало 21,4 % українського товарного експорту та 29,1 % товарного імпорту. Серед інших країн-торговельних партнерів України треба відзначити Німеччину, Туркменістан, Італію, Туреччину, Польщу та Китай.

Особливості товарної структури експорту та імпорту: низка негативних рис:

- переважання в експорті металургійної продукції, частка якої є стабільною та складає близько 30-33 %. Орієнтована переважно на експорт, українська металургія є надзвичайно енергоємною, внаслідок чого вона критично залежить від імпорту енергоносіїв та обмежує можливості нарощування експорту; характеризується високою чутливістю до цінових коливань на світових ринках і значною часткою продукції першого переділу, що має на меті лише утримання позицій на зовнішніх ринках задля забезпечення валютних надходжень.

- залежність української промисловості від імпорту нафти та газу.

- надмірна питома вага готової промислової продукції, у т.ч. товарів широкого вжитку, в імпорті тощо.

Товарна структура імпорту:

- провідне місце посідає мінеральне паливо та нафтопродукти. Важливість імпорту цих товарів зумовлена тим, що до них належать нафта та газ – товари критичного імпорту, від яких залежить робота вітчизняної промисловості. За результатами 2009 р. на частку нафти та природного газу припадало 6,6 % та 17,6 % імпорту товарів до України, відповідно.

- значною є питома вага машинобудування (18,6 % у 2009 р., а напередодні кризи, у 2008 р., вона складала майже 30 %). Переважну частку імпорту машинобудівної продукції складають автомобілі, що пояснюється нездатністю вітчизняних автомобілебудівників задовольнити попит на ці товари. Крім того, до 2009 р. причина полягала у розширенні споживчого кредитування та зростанні купівельної спроможності населення, які суттєво скоротилися в умовах світової фінансово-економічної кризи.

Особливості сучасного стану зовнішньої торгівлі України товарами:

• висока зовнішня відкритість національної економіки – у 2009 р. квота ЗТО сягнула 72,5 %;

• поглиблення дисбалансу між експортом та імпортом – починаючи з 2005 р. має місце негативне сальдо торговельного балансу, яке досягло у 2008 р. найнижчої позначки -18,6 млрд. дол., або 20 % ВВП;

• біполярна структура зовнішньої торгівлі – в експорті переважає продаж сировинних товарів і напівфабрикатів до країн ЄС і готової промислової продукції до країн СНД, а в імпорті – закупівля енергоносіїв в країнах СНД та товарів високого ступеня обробки в ЄС;

• недостатня географічна диверсифікація експорту та імпорту – сумарна питома вага семи найбільших торговельних партнерів України у 2009 р. складала 46 % товарного експорту та 55 % імпорту;

• висока концентрація товарної структури експорту та імпорту –в експорті переважають товари, вироблені підприємствами чорної металургії (у 2009 р. їхня частка склала 31 %) та продукція АПК (19 %), а в імпорті – енергоносії (32 % товарного імпорту у 2009 р.) і продукція машинобудування (14 %);

• залежність експорту від кон'юнктури на зовнішніх ринках через велику частку металургійної продукції в експорті та енергоносіїв в імпорті.