Основні методи обробки різанням

1. Точіння (мал. 21,а). Головним рухом із швидкістю v в цьому випаду являється обертання заготовки 2 навколо осі, а рух подачі – поступальне переміщення інструменту 1 відносно заготовки (відносно її осі, перпендикулярно або під кутом до неї). Точінням обробляють переважно поверхню обертання на токарних, карусельних, револьверних, розточник станках, токарних автоматах і напівавтоматах. Воно застосовується для обробки циліндричних, конічних і фасонних зовнішніх і внутрішніх поверхонь, фронтальних поверхонь а також для нарізання різьби.

2. Свердління (мал.21,б). При обробці отворів на свердлильних станках головним рухом є обертання інструменту 1, а рух подачі – переміщення інструменту відносно своєї осі. Так обробляють отвори в суцільному матеріалі 2 або збільшують розміри отворів що є. Свердлити можна також на токарних, револьверних, розточних, фрезерних станках, токарних автоматах. При свердлінні отворів на станках токарної групи головним рухом є обертання заготовки, а рух подачі – переміщенням свердла відносно осі. Щоб отримати більш точні отвори, після свердління їх необхідно зенкерувати, розточувати або розвертати.

3. Фрезерування (мал. 21, в). При фрезеруванні головним рухом є обертання інструменту 1, а рух подачі – поступальне переміщення заготовки 2 або фрези. Застосовуючи фрези і фрезерні станки, можна обробляти різні поверхні і їх комбінації: площина, криволінійні поверхні, уступи, пази.

4. Стругання (мал. 21, г). Головним рухом при струганні є возвратно-поступальне переміщення різця 1 у поперечно-строгальних станків або заготовки 2 в продольно-строгальних. Рух подачі здійснює періодичне переміщення заготовки або різця. Частіше всього стругання використовують для обробки площин.

5. Протягування (мал.21, д). Протягування здійснюють за допомогою спеціального інструменту – протяжки 1, яка має на робочій поверхні зубчики, які рівномірно збільшуються на відстані протяжки. Головним рухом є продольне переміщення інструменту, рух подачі відсутній. Протягування – виробничий метод обробки, який забезпечує високу точність і малу шероховатість обробляємої поверхні заготовки 2.

6. Шліфування (мал. 21, е, ж). При шліфуванні головним рухом є обертання шліфувального круга 1. Рух подачі як правило комбіноване і складається із декількох рухів. Наприклад, при круглому зовнішньому шліфуванні – це обертання заготовки 1, продольному – переміщення її відносно шліфувального круга і періодичне переміщення шліфувального круга відносно заготовки.

Шліфуванням користуються для завершальної обробки поверхонь деталей. Частіше всього застосовують наступні методи:

кругле зовнішнє шліфування (мал.21,е) для обробки зовнішніх поверхонь обертання;

кругле внутрішнє шліфування – для обробки отворів;

плоске шліфування (мал. 21,ж) – для обробки площин.

Мал.21. Схеми основних методів обробки різанням

Зміст

1. СУТНІСТЬ МЕТАЛУРГІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА - ст.2

2. ВИРОБНИЦТВО СТАЛІ - ст.5

3. ВИРОБНИЦТВО КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ - ст.11

4. ТЕХНОЛОГІЯ ЛИВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА - ст.14

5. СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ВІДЛИВОК - ст.19

6. ОБРОБКА МЕТАЛІВ ТИСКОМ - ст.25

7. ЗВАРЮВАННЯ - ст.27

8. ОБРОБКА КОНСТРУКЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ РІЗАННЯМ - ст.31

35