6.Політичні концепції соціалізму.

Соціалізм – (від лат. socialis – суспільний) - суспільно-політична течія, яка стверджує ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності в різноманітних формах, розподілі матеріальних благ та духовних цінностей в залежності від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

Вперше термін “соціалізм” запровадив П’єр Леру.

Політична доктрина марксизму

Засновники: К. Маркс (1818-1883), Ф. Енгельс (1820-1896).

Основні ідеї

• “історичний матеріалізм” – продуктивні сили та виробничі відносини визначають зміст політичної та ідеологічної надбудови;

• на певному етапі продуктивні сили вступають в протиріччя із існуючою економічною та політичною організацією суспільства, наступає епоха соціальних революцій, формуються нові відносини, що відповідають досягнутому рівню продуктивних сил;

• способи виробництва (рабовласницький, феодальний, капіталістичний) поступово змінюють один одного;

• при цих способах виробництва продуктивні сили контролює меншість, яка використовує свою економічну владу для експлуатації трудящих, привласнюючи додаткову вартість;

• капіталістичний лад є перехідним і його повинен змінити комуністичний, де втілюватиметься принцип “від кожного – за здібностями, кожному – за потребами”;

• рушійною силою історії є боротьба класів за оволодіння засобами виробництва;

• при капіталізмі зростання чисельності та зубожіння робітничого класу призведе до революційного перевороту в найбільш розвинених державах;

• після революційного перевороту і до настання комунізму має бути перехідний період соціалізму у формі диктатури пролетаріату.

Концепція більшовизму

Основні ідеологи: Ленін В.І. (1870-1924), Троцький Л.Д. (1879-1940), Сталін Й.В. (1879-1953).

Основні ідеї В.І.Леніна

• визнавав марксизм як єдину істину;

• ідея “слабкої ланки в ланцюгу імперіалізму”, тобто перемога соціалізму внаслідок революції можлива в одній окремо взятій державі;

• концепція авангардної ролі партії, яка повинна складатися виключно з “професійних” революціонерів і прищеплювати робітникам соціалістичну свідомість;

• селяни є природними союзниками пролетаріату у революції;

• абсолютизував класовий підхід, основна мета класової боротьби робітників – встановлення диктатури пролетаріату (через засновані на принципі прямої демократії ради, делегати яких можуть бути відкликані, і які отримають повноваження законодавчих, виконавчих, судових структур та органів правопорядку, знищення постійної армії, зведення зарплати усіх посадових осіб до зарплати робітників тощо);

• згодом доповнив концепцію диктатури пролетаріату – партія має перебрати на себе контроль за урядом і зобов’язати всі органи управління перебудуватися зо партійним принципом демократичної централізації (жорстка звітність нижчих органів перед вищими);

• види економічної політики: “військовий комунізм”, НЕП.

Соціал-демократична концепція

На початку ХХ ст. виникли ідеї “ревізіонізму”, які призвели до остаточного відділення соціал- демократії від марксизму.

Основні ідеологи соціал-демократії: Е. Бернштейн (1850-1932), Ч. Кросленд (1918-1977).