- •Тема 3. Сучасні політичні течії.
- •Політична доктрина лібералізму.
- •Причини виникнення лібералізму
- •Етапи розвитку лібералізму
- •Ідеї сучасного (соціального) лібералізму
- •Поширення лібералізму
- •Політична доктрина консерватизму.
- •Причини виникнення консерватизму
- •Основні ідеї консерватизму
- •Історичний розвиток консерватизму
- •Основні ідеї сучасного консерватизму
- •Поширення консерватизму
- •Сутність, характерні риси та доктрини політичного екстремізму.
- •Ознаки екстремізму:
- •Різновиди екстремізму
- •Концепція анархізму.
- •6.Політичні концепції соціалізму.
- •Політична доктрина марксизму
- •Концепція більшовизму
- •Соціал-демократична концепція
- •Основні ідеї соціал-демократії
- •Поширення соціал-демократії в сучасному світі
Основні ідеї сучасного консерватизму
визнання безнадійної недосконалості людини, її нерозумності і гріховності, що ховаються за фасадом цивілізованої поведінки;
ствердження обмеженості людського розуму і , тому важливості традицій, інститутів, ритуалів, символів і навіть забобон;
визнання природної нерівності та нерозумності спроб соціального зрівняння за допомогою законів;
ствердження дуже важливої ролі приватної власності в забезпеченні особистої свободи і громадського порядку.
Неоконсерватизм
захист вільного ринку;
невтручання держави в перерозподіл національного доходу на користь незаможних верств, збереження нерівності і традиційної ролі еліт;
протидії масовій культурі, що перетворюється на антикультуру;
захист традиційних сімейних цінностей;
зміцнення провідної ролі США у світі як головного захисника свободи і демократії.
Традиціоналізм
закликає повернутися до традиційних опор суспільства: сім’ї, релігії, громади.
Лібертатизм
“економічний консерватизм” – повернення до вільного ринку і необмеженої свободи розпоряджатися власністю, повна ліквідація державного втручання в економіку.
Християнський демократизм
Визнає :
існування універсального порядку, що його визначає і підтримує релігія;
залежності благополуччя кожної людини від процвітання суспільства та держави і навпаки
Поширення консерватизму
З 80-х рр. ХХст. консерватизм є однією із найвпливовіших ідеологій.
До найвідоміших політиків-консеваторів відносять: М. Тетчер, Г. Коля, Р. Рейгана.
Найвпливовішими консервативними партіями є: республіканці у США, християнські демократи у Німеччині та Італії, консерватори у Великобританії.
В Україні до консервативних партій можна віднести: РХПУ, УНКП, УРП “Собор”, ХДПУ.
Сутність, характерні риси та доктрини політичного екстремізму.
Екстремізм – (від лат. extremus – граничний) – схильність суб’єктів політики до крайніх ідей, методів та засобів
Ознаки екстремізму:
культ сили;
заперечення будь-якого інакомислення, нав’язування своїх поглядів;
звертання не до розуму, а до почуттів, емоцій;
безкомпромісне відкидання структур та інститутів, що склалися у суспільстві, намагання їх повалити;
заперечення будь-яких компромісів.
Різновиди екстремізму
Лівий екстремізм
Течії, які оголошують себе борцями за справу пролетаріату, трудящих мас, проти капіталізму, що породжує соціальну нерівність, експлуатацію
анархізм
марксизм
більшовизм
маоїзм
“нові” ліві
Правий екстремізм
Течії, які оголошують себе борцями за національні інтереси, проти наркоманії, масової культури, олігархії
расизм
фашизм
націонал-соціалізм
неофашизм
войовничий націоналізм
Концепція анархізму.
Анархізм – (від грец. anarchia – безвладдя) - суспільно-політична течія, представники якої виступають за знищення будь-якої влади, у тому числі державної, за повну, нічим не обмежену свободу людини
Основні ідеологи: У. Годвін (1756-1836рр.), М. Штірнер (1806-1856рр.), П.Прудон (1809-1865), М.Бакунін (1814-1876), П.Кропоткін (1842-1921), Н.Махно (1888-1934).
Основні ідеї анархізму
суспільство може і повинно бути організоване без примусової влади держави;
інші ієрархічні форми влади – церква, армія, підприємства, керовані капіталістами – теж мають зникнути;
у майбутньому суспільстві буде максимальний рівень особистої свободи, матеріальні товари розподілятимуться справедливо, а спільні завдання виконуватимуться на основі добровільної згоди;
засобом переходу до бездержавного суспільства може бути відмова від організованості і дисципліни, революція або виховання.