Тема 8. Самоорганізація та самоуправління як основа забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

1. Самоуправління (самоорганізація) на макро-, мезо- та мікрорівнях: синергетичний аспект.

2. Самоорганізація підприємництва у об`єднання підприємців (бізнес-асоціації, організації роботодавців): передумови, завдання та соціально-економічний ефект.

3. Форми взаємодії самоврядових об`єднань підприємців та роботодавців з органами державної влади.

Література.

1. Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. – К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. – 437 с.

2. Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. - 584 с.

3. Хиценко В. Е. Самоорганизация: элементы теории и социальные приложения. М.: КомКнига, 2005. – 224 с.

Тема 9. Соціальний діалог у світлі синергетичної парадигми.

1. Теоретичні та методологічні засади концепції соціального діалогу.

2. Роль держави в створенні і ефективному функціонуванні системи соціального діалогу.

3. Профспілки в системі соціального діалогу: їх роль у забезпеченні стійкого соціально-економічного розвитку. Синергетичний аналіз.

4. Підприємці та їх громадські об`єднання в системі соціального діалогу: їх роль у забезпеченні стійкого соціально-економічного розвитку. Синергетичний аналіз.

Література.

1. Михеев В. А. Основы социального партнерства. Теория и политика. – М.: Экзамен, 2001.

2. Серегина С. Ф. Роль государства в экономике. Синергетический подход. – М.: Дело и сервис, 2002.

3. Хиценко В. Е. Самоорганизация: элементы теории и социальные приложения. М.: КомКнига, 2005. – 224 с.

4. Сучасний стан, проблеми та тенденції соціально-трудових відносин в Україні: спроба соціального конструювання. Відп. ред. д-р. екон. наук, проф. Ю. І. Саєнко, канд. філос.наук Ю. О. Привалов. – К.: ВД “Стилос”, 2003. – 361 с.

Тема 10. Системно-синергетична модель управління сталим розвитком в умовах глобалізації.

1. Сталий розвиток суспільства: сутність, передумови формування, провідні концепції.

2. Системно-синергетичний зміст сталого розвитку.

3. Роль синергетики та теорії самоорганізації у реалізації ефективної моделі управління сталим розвитком.

Література.

1. Философия экологического образования. Под общей ред. Лисеева И. К. - М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 416 с.

2. Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. - 584 с.

3. Хиценко В. Е. Самоорганизация: элементы теории и социальные приложения. М.: КомКнига, 2005. – 224 с.

4. Осауленко О. Г. Сталий соціально – економічний розвиток: моделювання та управління. – К.: Наука, 2000.

5. Кіндратець О. М. Формування суспільства сталого розвитку: проблеми і перспективи. – З-жжя: ЗДІА, 2003.

6. Дорогунцов С., Ральчук О. Сталий розвиток — цивілізаційний діалог природи і культури [http://www.nbuv.gov.ua/articles/vis-nanu/2001-10/4.htm] // Вісник НАН України. — 2001. - №10.

5. Література.

1. Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. – К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. – 437 с.

2. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем. Синергетика и теория социальной самоорганизации. С.Пб.: Лань, 1999.

3. Добронравова И.С. Синергетика. Становление нелинейного мышления. – К., 1990.

4. Занг В. Б. Синергетическая экономика. Время перемен в нелинейной экономической теории. – М.: Мир. – 1999.

5. Єрохін С. А. Структурна трансформація національної економіки. Теоретико-методологічний аспект. Монографія. – К.: Світ знань, 2002. - 526 с.

6. Капица С.П., Курдюмов С.П. Синергетика и прогнозы будущего. М.: 1997.

7. Михеев В. А. Основы социального партнерства. Теория и политика. – М.: Экзамен, 2001.

8. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження. – Львів: Світ. – 2001.

9. Овезгельдыев О. Синергетическая теория жизни. – Киев, 2001.

10. Панин В. И. Цыклы и волны модернизации как феномен социального развития. – М., 1997.

11. Пригожин И., Стенгерс И. Время. Хаос. Квант. К решению порядка времени. – М., 2001.

12. Пригожин И, Хакен Г. Синергетика. - Москва, 1993.

13. Серегина С. Ф. Роль государства в экономике. Синергетический подход. – М.: Дело и сервис, 2002.

14. Теплова Л. Е. Кооперативное движение. Учебное пособие. – М.: РДА, 2003. – 304 с.

15. Хакен Г. “Синергетика” Москва, 1990.

16. Шумпетер Й.А. Теория экономичного развития. М.: Прогресс, 1982.

17. Философия экологического образования. Под общей ред. Лисеева И. К. - М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 416 с.

18. Социальная синергетика и катастрофы России в эпоху модерна. М.: КомКнига, 2005. – 240 с.

19. Синергетика и проблемы теории управления. Под ред. А. А. Колесникова. – М.: ФИЗМАТЛИТ, 2004. – 504 с.

20. Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. - 584 с.

21. Хиценко В. Е. Самоорганизация: элементы теории и социальные приложения. М.: КомКнига, 2005. – 224 с.

22. Осауленко О. Г. Сталий соціально – економічний розвиток: моделювання та управління. – К.: Наука, 2000.

23. Зайцев Ю. К. Йозеф Шумпетер та проблеми реформування економіки України. – К.: Таксон, 2000.

24. Цикін В. К. Философские проблемы синергетики. - Суми, 1995.

25. Цвих В. Ф. Профспілки в громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика. – К.: ВПЦ”Київський університет”, 2002.

26. Уильямсон О. И. Экономические институты капитализма. – Спб., 1996. – с. 689

27. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. – К., 2000.

28. Олейник А. Н. Институциональная экономика. М.: Вопросы экономики; ИНФРА-М, 2000.

29. Кіндратець О. М. Формування суспільства сталого розвитку: проблеми і перспективи. – З-жжя: ЗДІА, 2003.

30. Сучасний стан, проблеми та тенденції соціально-трудових відносин в Україні: спроба соціального конструювання. Відп. ред. д-р. екон. наук, проф. Ю. І. Саєнко, канд. філос.наук Ю. О. Привалов. – К.: ВД “Стилос”, 2003. – 361 с.

31. Соколенко С. И. Производственные системы глобализации: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры. К.: Логос, 2002. – 569 с.

32. Ерохина Е.А. Теория экономического развития: системно-синергетический подход. Н.: НГУ, 1998 г. www.ek-lit.aganda.ru /eroh/index.html

33. Білоус В. С. Системно-синергетична модель управління трансформаційними процесами в Україні // Збірник матеріалів ІІ міжнародної конференції «Сучасні проблеми управління». – К, Політехніка, 2003.

34. Білоус В.С. Категорії синергетики в гуманітарних науках // Українська термінологія і сучасність, Київ 2001.

35. Венгеров А. Синергетика и политика //ОНС, 1993, №4.

36. Тарасевич В. М. Экономическая синергетика: концептуальний аспект // Економіка і прогнозування.- 2002, №4, С. 56-69.

37. Шаповалов В. И. Закноны синергетики и глобальные тенденции // ОНС. – 2002, №3. С. 141-148.

38. Дорогунцов С., Ральчук О. Сталий розвиток — цивілізаційний діалог природи і культури [http://www.nbuv.gov.ua/articles/vis-nanu/2001-10/4.htm] / // Вісник НАН України. — 2001. - №10.

39. Степин В. С. Саморазвивающиеся системы и постнеклассическая рациональность // Вопросы философии, №8, 2003. – С.7.

40. Головаха Є., Паніна Н. Пострадянська деінституціалізація і становлення нових інститутів // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - №4. – 2001. – С. 11.