Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекцій-фінанси.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
02.05.2019
Размер:
1.36 Mб
Скачать

3. Фінансові центри країн, що розвиваються.

Формування і бурхливе зростання міжнародних фінансових центрів у країнах, що розвиваються, – закономірний етап у розвитку міжнародного ринку позичкових капіталів. Ці країни дедалі міцніше входять у структуру світового господарства.

Уже в 70-ті роки фінансові центри почали спеціалізуватися на певних видах міжнародної кредитно-фінансової діяльності.

Поряд з найбільшими транснаціональними банками розвинутих країн у країнах, що розвиваються, активно розширює свою діяльність з обслуговування міжнародного бізнесу й національний банківський капітал. Попит та пропозиція на позичковий капітал у Латинській Америці, Південно-Східній Азії та на Близькому Сході привели до розвитку в цих районах регіональних ринків капіталу. Євроринок охоплює центри як промислово розвинутих країн, так і держав, що розвиваються, і складається з міжнародних фінансових комплексів, які взаємодоповнюють і взаємозамінюють один одного.

Сінгапур

Перетворення Сінгапуру на світовий фінансовий центр відбувалося під впливом досить суперечливих факторів. З одного боку, Сінгапур не належить до розряду експортерів капіталу. В цій країні немає ні надлишку капіталу, ні високорозвинутої індустрії. З іншого боку, Сінгапур має вигідне географічне положення на шляхах регіональної та світової торгівлі, володіє одним із найзручніших портів у світі, практикує пільговий податковий режим. Крім того, Сінгапур є єдиним серед країн, що розвиваються, фінансовим центром з повним набором усіх необхідних складових: ринком золота, валютним ринком, ринком короткострокових та середньострокових банківських кредитів, фондовим ринком.

Гонконг

Він не тільки не володіє надлишком капіталу і серйозним економічним потенціалом, але й не є самостійною державою. Вирішальним чинником формування світового фінансового центру в Гонконгу стала його давня ключова позиція як стратегічного пункту міжнародної торгівлі Великої Британії.

Арабський Схід

Стрімке зростання прибутків нафтодобувних країн перетворило Арабський Схід на джерело капіталів, що не дістають застосування в самих арабських країнах, а тому спрямовуються на міжнародний ринок, в інші фінансові центри світу. Але, як всяке джерело, воно може вичерпатись, тим більше що країни Арабського Сходу не належать до держав, експорт капіталу яких є результатом їхнього внутрішнього розвитку. Нині Арабський Схід представляють такі центри: Кувейт, Дубай (Об’єднані Арабські Емірати), Бахрейн.

У Дубаї, наприклад, немає податку на прибуток або податку з капіталу – за винятком нафтової індустрії й національного банківського сектора. Немає і податку на прибуток, що утримується з заробітної плати.

В ОАЕ немає валютного контролю, квот або торговельних бар’єрів, а імпортні мита дуже низькі. В країні відсутній і податок на прибуток, тому що пряме оподатковування суперечить традиціям ОАЕ.

Офшорні фінансові центри

Офшор ( у перекладі з англ. означає «поза берегом») – термін, що застосовується для позначення специфічних світових фінансових центрів, а також деяких видів банківських операцій.

Офшорні території виникають, як правило, у країнах з пільговим або нульовим оподатковуванням, де стягується тільки фіксований щорічний збір.

Практика створення банків на офшорних територіях поширилася після Другої світової війни. Основною причиною виникнення та розвитку офшорних фінансових центрів були передусім надто високі ставки податків на доходи банків у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються.