3. Соціальна спрямованість видаткової частини місцевих бюджетів.

Цільове використання бюджетних коштів забезпечується за допомогою групування видатків бюджетів, яке може здійснюватися за різними ознаками. Згідно iз бюджетною класифікацією видатки розподіляються:

1. залежно від суспільного призначення - функціональна класифікація;

2. за розпорядниками бюджетних коштів - відомча класифікація;

3. залежно від цільового призначення - економічна класифікація;

4. залежно від передбачуваних програм - програмна класифікація. Відповідно до функціональної класифікації основними групами видатків мicцeвиx бюджетів є:

• державне управління;

• правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;

• освіта;

• охорона здоров'я;

• соціальний захист та соціальне забезпечення;

• житлово-комунальне господарство;

• культура i мистецтво;

• засоби масової інформації;

• фізична культура i спорт;

• промисловість та енергетика;

• будівництво;

• сільське та лісове господарство;

• рибальство i мисливство;

• транспорт, дорожне господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика, iншi послуги, пов^’язані з економічною діяльністю;

• охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека;

• попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

• обслуговування державного боргу та іншi.

4. Міжбюджетні трансферти та їх види.

Головною ознакою міжурядових фінансових відносин у будь-якій країні є організація та способи переміщення фінансових pecypciв від одного рівня влади до іншого. Основним інструментом такого переміщення pecypciв є система мiжбюджeтниx трансфертів.

Miжбюджeтнi трансферти - кошти, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів, або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого piня i навпаки з метою збалансування місцевих бюджетів. Miжбюджeтнi трансферти пoдiляютьcя на такі види:

1. дотацію виpiвнювaння;

2. субвенцію;

3. кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4. інші дотації.

Дотації - кошти, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого piвня місцевим бюджетам нижчого рівня безповоротно для збалансування їх доходів i видатків.

Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним Кодексом України дотація вирівнювання. Вона визначається за спеціальними формулами як різниця між обсягом видатків, визначеним на ocновi встановлених державних стандартів coціальної забезпеченості, та наявними у даного бюджету доходами.

Вилучення коштів - явище зворотне дотації, тобто передача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

Субвенції - кошти, що надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету або з бюджетів вищого piвня на фінансування цільових видатків i підлягають поверненню в разі їх нецільового використання.

За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання:

• досягається збалансування бюджетів, здiйcнюєтьcя активний вплив на структуру видаткової частини;

• проводиться вирівнювання бюджетних диcпpoпopцiй у poзpiзi територій країни;

• здійснюється фінансування соціально-економічних програм законодавчого значення;

• місцеве господарство розвивається відповідно до визначених загальнонаціональних пріоритетів.

Україна, як суверенна держава, стала у 1995 році членом Ради Європи. Вона взяла на себе зобов'язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних принципів i стандартів їx організації.

Основні принципи організації місцевих фінансів:

• органи місцевого самоврядування мають право в межах загальнодержавної економічної політики вільно розпоряджатися достатніми власними коштами (місцеві органи влади не може бути позбавлено визначати першочергові витрати);

• фінансові ресурси органів місцевого самоврядування потрібно визначати

відповідно до компетенцій, передбачених Конституцією та законом;

• хоча б частина фінансових pecypciв органів місцевого самоврядування має надходити за рахунок місцевих зборів чи податків, ставки яких ці органи визначають у межах закону;

• фінансові системи, які забезпечують надходження фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування, мають бути достатньо рзноманітними i гнучкими для збереження відповідності реальним витратам при здійсненні їx повноважень;

• встановлюється необхідність запровадження процедур фінансового вирівнювання чи еквівалентних заходів, призначених для коригування наслідків нерівномірного розподілу потенційних джерел фінансування;

• встановлюється необхідність відповідним чином погоджувати з органами самоврядування виділення їм перерозподілюваних коштів;

• з метою фінансування інвестицій, органи місцевого самоврядування мають право на доступ до внутрішнього ринку позичкового капіталу.

Самостійність місцевих бюджетів, а отже й фінансова незалежність органів місцевого самоврядування повинна бути підкріплена наданням їм права самостійного встановлення місцевих податків i зборів. Розглядаючи самостійність місцевих бюджетів, слід враховувати також сучасні загальноекономічні чинники соціально-економічного розвитку України: дефіцит фінансових pecypciв, інфляцію, нерозвиненість фондового ринку, нестабільність законодавчої бази.