3. Класифікація податків та їх ознаки.

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподатку­вання, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють, за способом стягнення.

1) За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі й непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінax товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

2)За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Подат­ки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. По­датки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз — при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

3)Залежно від рівня державних структур, які встановлюють подат­ки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від то­го, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховують­ся. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної системи загаль­нодержавні податки поділяються на три групи: доходи Державного (центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються між Державним та місцевими бюджетами.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків. По - перше, у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень. По-друге, введення місцевих податків за перелі­ком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. По-третє, можливе впроваджен­ня місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких об­межень з боку центральної влади.

4)За способом стягнення розрізняють два види податків — розклад­ні і окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в за­гальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю су­му розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні — між платниками. Окладні податки передбачають встановлення спо­чатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо.

4. Податкова система: поняття та основи побудови.

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. Джерелами формування її постійних доходів можуть виступати:

по-перше, власні доходи держави, котрі вона отримує від вироб­ничої та інших форм діяльності або у вигляді надходжень від дер­жавного майна, угідь та послуг;

по-друге, податки, які сплачують юридичні й фізичні особи із своїх доходів.

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків та механізму їх справляння.

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюд­жетних видатків. Податки в державі — не самоціль. З позиції орга­нізації її фінансової діяльності вони вторинні відносно видатків.

По-перше, права держави на доходи залежать від форми власнос­ті державної чи приватної. При державній власності не тільки майно підприємств, а й створювані на них доходи належать державі. Вона вирішує, яку частку цих доходів зосередити в бюджеті, а яку залишити трудовим колективам. Це незаперечне право власника, яким довгий час і користувалася держава.

По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб. Особливості ж формування доходів мають враховуватися при встановленні об'єкта оподаткування.