- •Бочелюк в. Й. Юридична психологія. Навч. Пос. - к.: Центр учбової літератури, 2010. - 336 с.
- •Розділ 1 юридична психологія в системі психологічних знань
- •1.1. Психологія як наука. Предмет і завдання юридичної психології
- •1.2. Психологія в системі наук. Система юридичної психологи
- •Психологія та природничі науки.
- •Психологія та медичні науки.
- •Психологія і технічні науки.
- •Психологія і суспільні науки.
- •Зв'язок психології з конфліктологією.
- •1.3. Історія розвитку юридичної психології
- •Розділ 2 сутність методології та методів юридичної психології
- •2.1. Загальна характеристика методології та методів пізнання в юридичній психології
- •Абстрагування.
- •2.2. Конкретні методи психолого - юридичних досліджень
- •2.3. Соціально-психологічні методи виправлення правопорушника
- •Розділ 3 психологічні особливості злочинних дій
- •3.1. Особистісна мотивація злочинних дій
- •3.2. Особливості групової мотивації злочинних дій
- •Перший рівень згуртованості.
- •Другий рівень згуртованості.
- •Третій рівень згуртованості, найвищий.
- •Розділ 4 психологія неповнолітніх правопорушників
- •4.1. Особистість неповнолітнього злочинця
- •4.2. Соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх
- •4.3. Правова свідомість неповнолітнього правопорушника
- •4.4. Виховна робота з умовно засудженими неповнолітніми
- •Розділ 5 особливості психічних станів засуджених до позбавлення волі
- •5.1. Загальна теорія психічних станів
- •Рухливість і відносна стійкість.
- •Взаємозв'язок з психічними процесами і властивостями особистості.
- •Індивідуальна своєрідність і типовість.
- •Різноманіття.
- •Полярність.
- •Зміна дихання.
- •Зміна кровообігу.
- •Мовна інтонація.
- •Рухи і дії.
- •5.2. Класифікація психічних станів осіб позбавлених волі
- •5.3. Загальні закономірності впливу на зміну психічних станів засуджених до позбавлення волі
- •Розділ 6 соціально-психологічні особливості виправлення засуджених до позбавлення волі
- •6.1. Особистість засудженого як об'єкт кримінально-виконавчого впливу
- •6.2. Соціально-психологічна характеристика рецидивістів, та особливості їх виправлення
- •6.3. Колектив та його роль у виправленні засуджених до позбавлення волі
3.2. Особливості групової мотивації злочинних дій
Виникнення та реалізація мотивів злочинної діяльності значною мірою залежить від того, скоєно злочин поодинці чи групою. Ця обставина накладає істотний відбиток не лише на спонукання суб'єкта. а й на прояв соціальних детермінантів злочинності, на оцінку конфліктної ситуації, на рішучість вчинити злочин, на сам злочин і його наслідки.
Досліджуючи особливості мотивами групових злочинів, виходимо з того, що такі групи є не соціальними асоціаціями або колективами. а специфічними малими неформальними групами.
Мала група – це відносно невелика кількість безпосередньо контактуючих індивідів, об'єднаних загальними цілями або завданнями. Структура малої групи, її склад, згуртованість, стиль керівництва міжособистісні відносини, соціальна перцепція, комунікативні зв'язки, процеси, які у них відбуваються, і т. ін.. експериментально досліджуються соціальною психологією, "окрема школою "групової динаміки". Особливістю, яка відрізняє малу групу від складних і більших груп, с її відносна "структурна простота". Це означає, що в малій групі є, як правило, авторитетний лідер (якщо група неофіційна) або авторитетний керівник (якою група офіційна), навколо якого об'єднані інші члени групи. При цьому розмір групи не має значення і може досягати декількох десятків людей. Якщо ж усередині малої групи Уявляються інші лідери і частина її членів починає підтримувати їх. то така мата група нерідко розпадається на дві або більше групи. Мові групи вступають між собою в між групові відносини і можуть розвиватися незалежно одна від іншої (наприклад, численні групи та інтересами усередині одного підрозділу). Якщо мала група зайнята соціально корисною і значущою для всіх її членів спільною діяльністю, яка опосередковує міжособистісні відносини в ній, то вона може являти собою труну високого рівня розвитку колектив.
Неформальна група (неофіційна) це група, яка не має юридично фіксованого статусу, добровільно об'єднана на основі інтересів, дружби та симпатій або на основі прагматичної користі. Неформальні групи можуть виступати як ізольовані спільності або складатися усередині офіційних груп їхні інтереси можуть мати як професійну, так і непрофесійну спрямованість. Існують також умовні неформальні і руни, які являють собою об'єднання людей на основі спільних інтересів. Офіційні групи, зберігаючи всі свої характеристики, одночасно можуть мати кращі властивості неформальної групи, що зміцнює і збагачує їх існування
Сучасна психологічна наука щодо дослідження міжособистісних взаємин у групах та особливостей їх функціонування лає змогу виділити три їх види залежно від рівнів згуртованості.
Перший рівень згуртованості.
Це дифузна група, за іншою термінологією — конгломерат. Майже не згуртована, існує, найчастіше, короткий час, склад членів – випадковий, домінують найпростіші взаємини за типом симпатій — антипатій. Мету функціонування такої групи точніше назвати не спільною, а однаковою, бо для її досягнення, як правило, не вимагається тісної інтеграції та взаємодії. Разом з тим інколи дифузна група може локалізуватися і діяти досить активно, згуртовано, з відповідним розподілом ролей. У членів дифузної групи практично завжди відсутня подібність глибинної мотивації діяльності.