3.2. Особливості групової мотивації злочинних дій

Виникнення та реалізація мотивів злочинної діяльності значною мірою залежить від того, скоєно злочин поодинці чи групою. Ця обставина накладає істотний відбиток не лише на спонукання суб'єкта. а й на прояв соціальних детермінантів злочинності, на оцінку конфліктної ситуації, на рішучість вчинити злочин, на сам злочин і його наслідки.

Досліджуючи особливості мотивами групових злочинів, виходимо з того, що такі групи є не соціальними асоціаціями або колективами. а специфічними малими неформальними групами.

Мала група – це відносно невелика кількість безпосередньо контактуючих індивідів, об'єднаних загальними цілями або завданнями. Структура малої групи, її склад, згуртованість, стиль керівництва міжособистісні відносини, соціальна перцепція, комунікативні зв'язки, процеси, які у них відбуваються, і т. ін.. експериментально досліджуються соціальною психологією, "окрема школою "групової динаміки". Особливістю, яка відрізняє малу групу від складних і більших груп, с її відносна "структурна простота". Це означає, що в малій групі є, як правило, авторитетний лідер (якщо група неофіційна) або авторитетний керівник (якою група офіційна), навколо якого об'єднані інші члени групи. При цьому розмір групи не має значення і може досягати декількох десятків людей. Якщо ж усередині малої групи Уявляються інші лідери і частина її членів починає підтримувати їх. то така мата група нерідко розпадається на дві або більше групи. Мові групи вступають між собою в між групові відносини і можуть розвиватися незалежно одна від іншої (наприклад, численні групи та інтересами усередині одного підрозділу). Якщо мала група зайнята соціально корисною і значущою для всіх її членів спільною діяльністю, яка опосередковує міжособистісні відносини в ній, то вона може являти собою труну високого рівня розвитку колектив.

Неформальна група (неофіційна) це група, яка не має юридично фіксованого статусу, добровільно об'єднана на основі інтересів, дружби та симпатій або на основі прагматичної користі. Неформальні групи можуть виступати як ізольовані спільності або складатися усередині офіційних груп їхні інтереси можуть мати як професійну, так і непрофесійну спрямованість. Існують також умовні неформальні і руни, які являють собою об'єднання людей на основі спільних інтересів. Офіційні групи, зберігаючи всі свої характеристики, одночасно можуть мати кращі властивості неформальної групи, що зміцнює і збагачує їх існування

Сучасна психологічна наука щодо дослідження міжособистісних взаємин у групах та особливостей їх функціонування лає змогу виділити три їх види залежно від рівнів згуртованості.

Перший рівень згуртованості.

Це дифузна група, за іншою термінологією — конгломерат. Майже не згуртована, існує, найчастіше, короткий час, склад членів – випадковий, домінують найпростіші взаємини за типом симпатій — антипатій. Мету функціонування такої групи точніше назвати не спільною, а однаковою, бо для її досягнення, як правило, не вимагається тісної інтеграції та взаємодії. Разом з тим інколи дифузна група може локалізуватися і діяти досить активно, згуртовано, з відповідним розподілом ролей. У членів дифузної групи практично завжди відсутня подібність глибинної мотивації діяльності.