- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота №1 визначення інформаційних характеристик дискретних повідомлень і каналів зв'язку
- •Загальні положення
- •Хід виконання роботи.
- •Вимоги до оформлення роботи
- •Питання до захисту лабораторної роботи
- •Лабораторна робота №2 узгодження дискретного джерела інформації з дискретним каналом зв'язку без шуму
- •Загальні положення
- •Хід виконання роботи.
- •Вимоги до оформлення роботи
- •Лабораторна робота №3 розрахунок інформаційних характеристик безперервних повідомлень. Дискретизація сигналів
- •Загальні положення
- •Частина 1. Розрахунок інформаційних характеристик джерела безперервних повідомлень
- •Частина 2. Вибір параметрів ацп і розрахунок інформаційних характеристик сигналу на виході ацп
- •Вимоги до оформлення роботи
- •Лабораторна робота №4 завадостійке кодування повідомлень
- •Загальні положення
- •Хід виконання роботи Частина 1 Прості коди з виявленням помилок
- •Частина 2 Код Хеммінга
- •Частина 3 Циклічні коди
- •Питання до захисту лабораторної роботи
Лабораторна робота №4 завадостійке кодування повідомлень
Мета роботи: вивчити принципи й освоїти конкретні методики побудови завадостійких кодів.
Задачі роботи:
Вивчити основи завадостійкого кодування повідомлень.
Освоїти побудову простих кодів з виявленням помилок (код з перевіркою на парність, код з постійною вагою, код з подвоєнням елементів, інверсний код).
Освоїти методику кодування й декодування повідомлень із використанням коду Хеммінга.
Освоїти методику кодування й декодування повідомлень із використанням циклічних кодів.
Загальні положення
Завадостійкі коди - один з найбільш ефективних засобів забезпечення високої вірності передачі дискретної інформації. Ці коди дозволяють виявляти або виявляти й виправляти помилки, що виникають у результаті дії перешкод.
Завадостійке кодування забезпечується за рахунок введення надмірності в кодові комбінації, тобто за рахунок того, що не всі символи в кодових комбінаціях використаються для передачі інформації.
Для оцінки ступеня розходження між двома довільними комбінаціями коду використається характеристика, що одержала назву – кодова відстань (d). Вона визначається як число розрядів, у яких відрізняються розглянуті кодові комбінації. Найменша відстань між дозволеними кодовими комбінаціями dmin – дуже важлива характеристика коду, тому що саме вона визначає що виявляють і виправляють властивості коду.
здатність, Що Виявляє, коду характеризується наступною теоремою: якщо код має dmin>1 і використається декодування по методу виявлення помилок, те всі помилки кратністю q<dmin виявляються. Що ж стосується помилок кратністю q dmin, те одні з них виявляються, а інші немає.
И здатність, що справляє, коду визначається наступною теоремою: якщо код має dmin>2 і використається декодування з виправленням помилок по найменшій відстані, те всі помилки кратністю q<dmin/2 виправляються. Що ж стосується помилок більшої кратності, те одні з них виправляються, а інші немає.
Найпростішими способами завадостійкого кодування з виявленням помилок є код з перевіркою на парність, код з постійною вагою, код з подвоєнням елементів, інверсний код. До основних способів кодування з можливістю виправлення помилок відносячи коди Хеммінга й циклічні коди.
Відомо кілька різновидів коду Хеммінга, які характеризуються різною коригувальною здатністю. Вони ставляться до тривіальних систематичних кодів. Найбільше часто застосовується код Хеммінга з виправленням однократних помилок (dmin =3).
Циклічні коди (CRC - Cyclic Redundance Code).ставляться до числа блокових систематичних кодів, у яких кожна комбінація кодується самостійно (у вигляді блоку) таким чином, що інформаційні k і контрольні m символи завжди перебувають на певних місцях.
Можливість виявлення й виправлення практично будь-яких помилок при відносно малій надмірності в порівнянні з іншими кодами, а також простота схемної реалізації апаратури кодування й декодування зробили ці коди широко розповсюдженими.
Циклічні коди з кодовою відстанню dmin5, розроблені Боузом, Чоудхури й Хоквингемом (скорочено коди БЧХ), дозволяють виявляти й виправляти будь-яке число помилок. Заданими при кодуванні є число помилок s, яких варто виправити, і загальне число символів, що посилають у лінію, тобто довжина слова n. Числа інформаційних символів k і контрольних символів m, а також склад контрольних символів підлягають визначенню.