Екологічний паспорт підприємства

Екологічний паспорт підприємства - це нормативно-технічний документ, що включає дані по використанню підприємством ресурсів (природних, вторинних і ін) і визначенню впливу його виробництва на навколишнє середовище. Екологічний паспорт підприємства представляє собою комплекс даних, виражених через систему показників, що відображають рівень використання підприємством природних ресурсів і ступінь його впливу на навколишнє середовище.

Цей документ розробляється підприємством за рахунок власних коштів. Він затверджується керівником підприємства за погодженням з місцевими органами влади. Основою для розробки екологічного паспорта є основні показники виробництва, проекти розрахунків ПДВ, норми ПДВ, дозвіл на природокористування, паспорти газо-і водоочисних споруд і установок по утилізації і використанню відходів, форми державної статистичної звітності та інші нормативні і нормативно-технічні документи.

При цьому необхідно враховувати, що екологічний паспорт не заміняє і не скасовує діючих форм і видів державної звітності.

В екологічному паспорті підприємства повинні бути відображені його економічні, технологічні характеристики, питання використання природних ресурсів і впливу на навколишнє середовище.

Екологічний паспорт підприємства включає:

• коротку природно-кліматичну характеристику району розташування підприємства;

• коротку характеристику виробництва, відомості про продукцію ілюструють балансовою схемою матеріальних потоків, що дозволяє оцінити потенційні джерела втрат, неповного використання сировини і забруднення навколишнього середовища;

• характеристику сировини, використовуваних матеріальних і енергетичних ресурсів;

• характеристику викидів в атмосферу. Окремо у вигляді довідки з указівкою часу, обсягів і складу наводять дані про залпові викиди в атмосферу забруднюючих речовин;

• характеристику водоспоживання, водовідведення, стану водоочисних споруд. Окремо у вигляді довідки з указівкою часу, обсягів і складу наводять дані про залпові і аварійних скидах (зливах) забруднюючих речовин, у тому числі в грунт, водні об'єкти, каналізаційні мережі, на очисні споруди, відстійники, окремі ємності і т.п.;

• характеристику відходів, перелік полігонів і накопичувачів, призначених для поховання (складування). Окремо у вигляді довідки з указівкою часу, обсягу, складу і місця наводяться дані про позапланові та аварійних випадках скидання в грунт, у водні об'єкти, вивозу, поховання (складування) забруднюючих речовин;

• відомості про рекультивацію порушених земель (з вказівкою цілей рекультивації приводяться в окремому додатку);

• відомості про транспорт, з описом внутрішньозаводського транспорту;

• відомості про еколого-економічної діяльності підприємства, що включають дані про витрати на природоохоронні заходи, їх ефективності;

• дані про платежі підприємства за забруднення навколишнього середовища. Порядок визначення та застосування нормативів плати за викиди (скиди) приводять у спеціальному розділі.

Однак, незважаючи на різноманіття форм екологічного обліку та звітності, прийнята система є, на наш погляд, недостатньою з наступних причин:

• зростаючий інтерес всіх суб'єктів господарювання до економічно обгрунтованої інформації про природоохоронної діяльності підприємств вимагає, щоб дана інформація стала доступною для більш широкого крута зацікавлених у ній осіб. Тільки на основі аналізу фінансової звітності в поєднанні з екологічною звітністю можна зробити висновки про фактичний стан справ на підприємстві. Проте існуюча система звітності не дає такої можливості, тому що її споживачами є статистичне управління, управління екологічної безпеки і вищі організації підприємств (міністерства, відомства). Крім цього, вона не підлягає публікації, а, значить, інформація, представлена ​​в цій звітності, доступна обмеженому коло осіб;

• відсутність у плані рахунків окремого рахунку з обліку екологічних витрат не дозволяє отримати повну інформації про ці витрати;

• складання форм екологічної звітності різними підрозділами підприємства вимагає наявності ефективних комунікаційних зв'язків між цими підрозділами;

• кожен з екологічних звітів підприємства присвячений одному з видів діяльності в галузі природокористування, але при цьому немає жодного комплексного звіту, що відображає всі екологічні витрати підприємства. Таким чином, дані, відображені в цих звітах, розрізнені і ніяк не пов'язані між собою, що ускладнює проведення аналізу фінансового та екологічного стану підприємства при прийнятті управлінських рішень;

• через відсутність контролю за заповненням форм екологічної звітності часто в ній наводяться неточні й суперечливі дані.